Міністерство розвитку громад та територій розробило проєкт Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2021—2027 роки і щойно завершило її громадське обговорення. Певна річ, пріоритети документа мають відповідати нормам національного законодавства і міжнародним зобов’язанням нашої держави в цій царині. Передовсім Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, де сторони зобов’язуються підтримувати та розвивати транскордонну і регіональну співпрацю.

У нас чинний закон «Про транскордонне співробітництво». Два роки тому з огляду на децентралізацію, утворення ОТГ, зміни територіальної організації влади до нього, як і до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», було внесено відповідні зміни, які розширили повноваження місцевої влади і в сфері міжмуніципальної, макрорегіональної й транскордонної співпраці. Уже є поодинокі приклади успішної роботи таких утворень. Та доступ до цього для широкого муніципального загалу все ще залишався таємницею за сімома замками.

«Сезам, відчинися!»

Проєкт державної програми, про яку ми згадували, якраз і має на меті підвищити конкурентоспроможність прикордонних регіонів та розвиток прикордонної співпраці із сусідніми європейськими державами в економічній, соціальній, науковій, технологічній, культурній, туристичній галузях. Досвід європейських країн, де практикують транскордонну співпрацю, переконує, що місцева влада може використовувати власний бюджет для підтримки ініціатив сусідів, проте в більшості держав фінансова допомога надходить переважно від уряду, регіонів чи міжнародних донорів.

Одним з ефективних стимулів тут може бути надання підтримки для початкового техніко-економічного обґрунтування ініціатив. Другим — доступ до цільових грантів чи грантів на умовах конкурсів. А вирішальний фаховий людський потенціал.

Справді, недостатня обізнаність і слабка професійна підготовка представників суб’єктів і учасників транскордонної співпраці можуть не лише створювати перешкоди ініціювання розвитку та реалізації його завдань, а й провокувати ризики. З-поміж них неналежне використання бюджетних чи грантових коштів, грошей міжнародної технічної допомоги.

Віднедавна міжнародні європейські інституції (зокрема Комітет міністрів Ради Європи) внесли істотні новації у своє законодавство з окресленої теми. Розширено поняття «сусідня держава». Унормовано визначення понять «прикордонне співробітництво» та «міжрегіональне співробітництво».

У першому терміні йдеться про регіони чи території однієї або різних країн, які поділяють кордони. А об’єктами транскордонного співробітництва нині можуть бути території сусідніх держав незалежно від їхнього розташування відносно державних кордонів. А міжрегіональне співробітництво — це система зв’язків та відносин, що мають місце між їхніми суб’єктами в межах однієї країни. Ці зміни має врахувати і вітчизняний законодавець.

Пріоритети — Дунай і Карпати

Розробники державної програми, яка, на нашу думку, мала б містити ознаку цільової, запропонували застосування нових форм транскордонної співпраці — європейських об’єднань територіального та об’єднань єврорегіонального співробітництва. Сформовано чотири провідні напрями її виконання.

Перший — сприяння реалізації в Україні стратегії ЄС для Дунайського регіону та Дунайської транснаціональної програми. Другий — втілення в життя проєктів (програм), що фінансують за рахунок міжнародної технічної допомоги, а також у межах фінансування інструменту «Сусідство, розвиток і міжнародне співробітництво». Третій — розвиток гірських прикордонних територій Карпат. Четвертий — сприяння розвитку недержавних інституцій (громадських організацій) у царині транскордонної співпраці.

Співпраця step by step

Надійний партнер України на шляху до євроінтеграції — Рада Європи не залишилася осторонь порушеної проблеми: всі вітчизняні потенційні учасники транскордонної співпраці щойно отримали чудовий посібник з покрокового залучення українських громад до окресленої справи.

«Слабкі ланки цього — недостатня увага до питання професійної підготовки суб’єктів такої співпраці та підвищення обізнаності його учасників і населення відповідних територій, неналежне забезпечення взаємодії органів влади та громадськості у справі ініціювання, налагодження і здійснення транскордонної співпраці», — пояснює менеджер Програми РЄ «Децентралізація і реформа місцевого самоврядування в Україні» Андрій Гук.

У новому посібнику докладно викладено правові засади, описано новітні методики та інструментарій транскордонної співпраці, представлено найкращі європейські практики добросусідства.

І найважливіше. ЄС разом із Радою Європи розробили відповідне законодавство, розраховане навіть для невеликих регіонів. Йдеться про об’єднання єврорегіонального співробітництва, що діють на правових засадах РЄ і мають доступ до європейських фондів, створених для підтримки економічного розвитку і соціальної рівності. Для започаткування таких зв’язків від нас потрібна лише ініціатива. Тобто треба перейти від пошуку коштів до створення інституцій, які допоможуть їх знайти. Іншими словами, поставити коня попереду воза.