Вочевидь, водії й пішоходи — люди з абсолютно різних реальностей, кожна з яких вважає себе чи не панівним видом відносно іншої. Водії не дуже люблять пішоходів, особливо коли ті перебігають дорогу в неналежному місці та ще й мало не кидаючись під колеса. А водій ще має встигнути загальмувати, бо якщо зіб’є представника панівного пішохідного виду, то ще й винен буде. Тут кермувальників можна зрозуміти.
Однак чимало водіїв — і ця тенденція останнім часом поширилася — почали вважати себе вищими за всілякі закони і правила. Ні, не на дорозі під час руху, а під час стоянки. Паркуються, де хочуть і як хочуть, і їм байдуже, що це комусь незручно.
Якось один такий представник панівного водійського виду припаркувався біля супермаркету мало не впритул до нього (хоч місця для стоянки були поряд — за якихось 50 метрів), притому так, що люди ледве протискувалися у вузьку щілину між автомобілем і стіною супермаркета. А мамам з дитячими візочками доводилось обходити машину проїжджою частиною з досить жвавим рухом. Що й казати, подвійна небезпека. Але що робити, коли тротуар зайнятий засобом пересування! Одна з матусь, не витримавши, вирішила помститися представникові панівного й імпульсивно засунула брудний дитячий підгузок просто під двірник. Очевидець зняв цей момент і розмістив відео в соц мережі. Цікаво, що вчинок жінки спільнота схвалила: мовляв, таких справді треба вчити, інакше не доходить. Підозрюю, що серед тих, хто обговорював це відео, були самі пішоходи або матусі, яким машини не залишають місця на тротуарах. Однак коли розповіла про цей випадок водієві, побачила зовсім іншу реакцію: «Ну і дурепа! Вона цим дурість свою показала!»
Цей вчинок навряд чи можна назвати вишуканим, але… Якби такі водії не відчували безкарності, а розуміли, що за паркування абиде заплатять чималий штраф, чи робили б так? Вочевидь, ні. У таких ситуаціях навіть поліцію смішно викликати: справді ж, нічого не трапилося, просто поставив машину так, щоб усім іншим було некомфортно. Ніхто ж не постраждав…
Хоча… Уже постраждав. Якось кілька таких представників «панівного водійського виду» поставили свої автомобілі просто на зупинці громадського транспорту, перегородивши під’їзд до неї. Тож водієві тролейбуса довелося висадити пасажирів на другій смузі руху, і вони потрапили під колеса маршрутки. Наслідок ДТП трагічний.
А випадків, коли водії нехтують елементарними правилами паркування, стає дедалі більше. Днями в інтернеті поширилося повідомлення з фото, як один власник «Лексуса» пішов собі в магазин, залишив машину посеред проїжджої частини на розі вулиць Софійської й Володимирської, паралізувавши рух тролейбусів. Це що, даруйте, — елементарна дурість? Чи вседозволеність? Можливо, так водії протестують проти того, що недостатньо місць для паркування? Але ж до чого тут інші учасники дорожнього руху, а саме вони страждають від таких протестів?
Нещодавно уряд схвалив документи щодо посилення покарання за порушення Правил дорожнього руху. Але в них ідеться здебільшого про відповідальність за водіння в нетверезому стані, перевищення швидкості тощо, а про паркування в неналежному місці — ні. Тож водії й не турбуються. Подумаєш, комусь незручно!
Однак… Якщо немає нормативних важелів впливу, люди застосовують громадські — та ще й такі, що стає страшнувато. Поряд із ними ситуація з брудним підгузком має вигляд забавки. Бо те, що недавно відбулося на Лук’янівці в Києві, коли водій теж пішов у магазин і поставив посеред вулиці свій «BMW», заблокувавши рух автобусів і трамваїв, терпіння навколишніх, здається, вийшло з-під контролю. Не дочекавшись приїзду поліції, вони побили водія. Тепер несолодко доведеться всім. І хоч тих молодиків, які били, можна зрозуміти — допоки! — то виправдати — аж ніяк. Адже є поліція (заблокувати рух громадського транспорту — це не перекрити дорогу дитячому візку, це вже щось серйозніше), є нормативні засоби впливу. Тільки, мабуть, люди вже не вірять, що вони спрацюють, ось і влаштовують самосуд над порушником. Це вже, як кажуть, у жодні ворота не лізе, і це дуже тривожний дзвінок.
Що з цим робити? Запитання і до поліції, й до влади, й до громадськості. Проблему треба розв’язувати так, щоб нікому не хотілося порушувати закон і громадський порядок. Інакше про правову державу не може і йтися.