Восени автора цих рядків доля занесла в далекі заморські краї — на Філіппінські острови. Багато чого можна про тамтешнє життя говорити. Насамперед про бідність, яка проглядає на кожному кроці: житла, підперті жердинами й оббиті очеретом, ніяк не вписуються в наше поняття «будинок», а для жителів багатьох островів, яких там понад 7 тисяч, велике благо — електрика.
Ці непривабливі сторони життя змінюються на протилежні, коли йдеться про якість доріг. Ними довелося поїздити сотні кілометрів, і ніде не було ям чи навіть нерівностей: у цьому плані українці можуть заздрити філіппінцям.
Пекельна спека, яка в наших умовах могла б перетворити асфальт на в’язку масу, філіппінським дорогам не завада. На відміну від наших, їхні автомобілі рухаються, не пригальмовуючи на проблемних ділянках, — швидко і безпечно кілометр за кілометром.
Їздити в такому режимі — норма в цивілізованих країнах. Перед поганими дорогами всі рівні. І хто добирається з пункту «А» у пункт «Б» на потужному «Мерседесі», і хто на старенькому «Запорожці», — всі однаково потрапляють у ями й вибоїни, від яких часто лопаються шини, відпадають колеса чи починає стукотіти ходова. Уявімо ситуацію: у людини інсульт або починаються пологи, і цінна кожна секунда, а «Швидка» долає бездоріжжям 4 кілометри на годину! Хіба й тоді не в однакових умовах бідний і багатий? Така їзда — часто ціна людського життя.
Але зізнаймося: є в українців величезна хиба — нарікати на погані дороги і мало робити для доведення їх до пуття. Пригадується, як напередодні Євро-2012 в Україні, особливо на прикордонному Закарпатті, люди раділи: нарешті в нас з’являться дороги європейського рівня. Та надії виявилися даремними: жодного автобану чи платної дороги з покриттям відповідно до міжнародних стандартів не з’явилося. Досі служить, хоч і ледь витримує навантаження, міжнародна автотраса Київ — Чоп. Її півтора десятиліття тому в межах Закарпаття будували македонці і, може, завдяки цьому вона протрималася довше, ніж зазвичай, але без капітального ремонту через рік і вона наблизиться до стану бездоріжжя.
Європейська футбольна першість минула без рішучого оновлення вітчизняних автодоріг. У наступні роки ситуацію довели до критичної, та «папєрєдніки» все кивали на негоду. Слова пана Азарова про те, як «вода замерзла, перетворилася на лід — тріщина розширилася; проїхала машина — тріщина стала ще більшою» насмішили всю Україну. Немовби в Норвегії чи Швеції морози менші за наші, і відлиг там нема!
Та навіть тепер автошляховики подекуди складають провину за низьку якість ремонту доріг то на негоду, то на постачальників, лишень не на себе. Тож у багатьох закарпатських селах від них перестали чекати див і самі взялися за впорядкування доріг. Позаторік, не діждавшись реконструкції від автодору, жителі села Велика Добронь Ужгородського району самотужки відремонтували 70% сільських автошляхів. Частину коштів отримали завдяки децентралізації, частину — від угорських грантодавців, решту доклали самі й на виході отримали покриття справді високої якості. Тепер вони готові до перевірок якості дорожніх служб. Найцікавіше, що цей ремонт обійшовся їм утричі дешевше, ніж зазвичай коштує автодору.
Такі приклади продемонстрували в області й селяни Нижньої Апші, що на Тячівщині, й ще деякі.
Є й інші приклади: перекриття трас жителями сіл, обурених тим, що про дороги до них забули. Та ні перших, які самі беруться за тачки і лопати у праведному прагненні, ні тим більше других, що виходять із протестами, не можна вважати зразком для наслідування. Хіба що держава себе не шануватиме, відмовившись від своїх функцій.
І ось світло в кінці тунелю. Українським урядовцям вистачило мужності зізнатися: далі так жити не можна. У 2018-му дороги в межах об’єднаних територіальних громад приймуть на баланс ОТГ, вони й фінансуватимуть. Ніхто інший, як самі громади зможуть використовувати кошти, що надійдуть на децентралізаційні рахунки. Громади контролюватимуть якість дорожніх робіт, а не дорожники самі себе. А ще ж і створення Дорожнього фонду, який наповнюватиметься коштами від придбання пального, додасть потужностей галузі.
Торік на Закарпатті близько 100 мільйонів гривень на автошляхи надійшли від дорожнього експерименту — перевиконання плану митницею. А загалом на дороги вперше передбачено майже 400 мільйонів гривень.
У тому, що українці не здатні зробити дороги такими, як на Філіппінах, мене ніхто не переконає. І не заздрити нам треба чужим дорогам, а вимагати належної якості й контролювати. Варіантів не залишається. Інакше не бачити всім нам розвиненої Європи, як власних вух.