Поважаю Олега Скрипку. За музику, креативні українофільні ідеї, україномовну стійкість. Але про це вже багато писали і ще напишуть. Я краще про інше, про ті плями, які бувають навіть на сонці. Зокрема, про ставлення Олега до довкілля, до братів наших менших.
Природа та люди досі не оговталися після фестивалю «Rock’N’Sich». Цей захід пройшов на початку червня 2013 року в Києві, на Трухановому острові. Пройшов усупереч протестам екологічної громадськості, всупереч Бернській конвенції про охорону диких тварин, яка прямо забороняє розлякування птахів у період гніздування та турбування інших тварин, занесених до додатків цієї конвенції. Та й без конвенцій у нас здавна пташок намагалися не турбувати. А у СРСР травень-червень оголошували періодом тиші.
Ідеологом та ініціатором «Rock’N’Sich» є саме Олег Скрипка. Отже, саме він несе передусім відповідальність за його наслідки. Це розуміє й оточення музиканта, яке намагається відбілити його імідж. «Напередодні фестивалю було поширено заяву, у якій стверджується, що отримано всі дозволи на проведення рок-фестивалю, у тому числі й дозвіл «інституту орнітології». Там нібито порадили організаторам не слухати громадськість і проводити фестиваль, позаяк, за словами спеціалістів інституту, час гніздування птахів уже давно минув, тож можна не турбуватися за пташенят. Але жодного «інституту орнітології» в структурі Національної академії наук України та загалом в Україні не існує», — каже експерт Національного екологічного центру України Олег Андрос.
«Хоча фестиваль позиціонувався як «еко-культурний», ні екології, ні культури там знайти не вдалося, — з гіркотою каже відвідувачка заходу Наталя Клименко. — Такої засміченості ще ніде ніколи не бачила. Головна сцена — на баржі, відповідно «зал» для глядачів — центральний міський пляж. Ніякого контролю та заборони на принесення на фестиваль скляної тари та іншого сміття не було. Биті горілчані пляшки буквально встеляли все під ногами п’яного натовпу. Тобто в пісок пляжу були втоптані тонни битого скла, пластику й жерсті. Музиканти зі сцени активно заохочували натовп верещати якомога голосніше. Мабуть, птахи подумали, що наступив апокаліпсис».
Екологіст Олексій Василюк ще у 2006 році намагався відмовити Скрипку від проведення галасливих фестивалів за рахунок дикої природи: «Зустрілись у його улюбленій кав’ярні біля Майдану Незалежності. Скрипка прийшов вдягнений ледь не як безсмертний Елвіс, махав на всі боки ручкою, щось бурмочучи типу «Всім прівєт… мені як завжди…». А коли сіли до столика, почав мені розказувати, хто він такий, що він музикант і патріот, що він співає в гурті «ВВ» і що організовує патріотичні фестивалі. Особливо я почав некомфортно почуватися, коли він почав розводитися про те, як важливо бути патріотом і любити все українське. Мабуть, вишиванка, яка була тоді на мені, його не вразила.
Дійшла моя черга говорити. Я оперативно озвучив нашу позицію про Бернську конвенцію і безпосередню заборону у ній розлякувати диких тварин у сезон їх розмноження, на що Скрипка видав історичну фразу: «Ну так… український рок… він же раритетніший за українських птахів…» Ну що тут скажеш?
Схоже, багатьом нашим «зіркам» піднятися на світові вершини творчої майстерності, стати такими постатями, як, скажімо, Пол Маккартні, справді важко. Адже визначна постать шоу-бізнесу Маккартні відомий і як філантроп, активіст руху PETA (за гуманне поводження з тваринами), учасник кампаній проти використання протипіхотних мін і полювання на морських котиків. У 2006 році він особисто їздив на острів Принца Едварда з метою привернути увагу до необхідності заборонити полювання на морських котиків у цьому регіоні.
Можна знайти позитивні приклади і трохи ближче. Так, виступаючи нещодавно з концертом у Вірменії, лідер російської групи ДДТ Юрій Шевчук закликав зберегти Техутський ліс (унікальна місцина у горах Вірменії, де формується значна частина водного стоку регіону. Нині ліс хочуть зрубати для розробки родовища молібденово-мідних руд).
А ось про природоохоронні ініціативи українських «зірок» чути щось не доводилося.