Молоко — одна з основних складових здорового харчування, питання ціни та якості молочних продуктів турбують багатьох. Тож мусимо приділяти цим питанням постійну увагу. 

Найперше — про ціну. Як повідомив Держстат, у першому півріччі 2021-го частка витрат громадян України на продовольчі товари сягнула половини загальних витрат і майже 40% загального місячного доходу. Даних за друге півріччя ще нема, але так само нема і сумніву:  триває зниження купівельної спроможності населення через зростання комунальних тарифів. Відповідно постає питання вже навіть не про збалансоване харчування, а про доступність продуктів харчування. 

Чинники зростання ціни

Щоправда, аналітики Асоціації виробників молока зауважують, що останнім часом ціна молока-сировини стабілізувалася і має такий вигляд: екстра-клас — 10,95 гривні за кілограм, вищий ґатунок — 10,82, перший — 10,46 (без ПДВ).  Однак така стабільність може бути скороминучою. Адже світові молочні ринки показують тенденцію до зростання цін, зумовлену аж трьома чинниками: глобальна інфляція, відновлення попиту після коронавірусної кризи і подорожчання енергоносіїв. 

До цих трьох загальносвітових у нас додається і четвертий, суто український чинник — нестача сировини на молокопереробних підприємствах. Щоправда, цей чинник, на думку аналітиків ринку, компенсується зниженням купівельної спроможності населення, натомість спричиняє зниження рентабельності виробництва молока. Що цьому може протиставити держава? Певним чином поліпшити  купівельну спроможність населення. 

Ідеться про зниження ставки ПДВ на основні продукти харчування до рівня наших сусідів. У Польщі на такі товари ставка 5%, у Німеччині — 7, Франції — 5,5, Нідерландах — 6%. І це попри те, що їхній рівень життя, делікатно кажучи, відрізняється від нашого. Такі спроби вже були, але вони провалилися через неконструктивну позицію частини народних депутатів: мовляв, знизяться надходження до бюджету. А те, що зниження податкового навантаження дасть поштовх споживчому попиту, відповідно розвитку харчової галузі і зрештою спричиниться до зростання бюджетних надходжень, до уваги не взяли. 

Тобто виникає інша цілком реальна загроза витіснення зі споживчого ринку дорогої вітчизняної продукції, зокрема молочної, дешевшою імпортною. Як зауважує аналітик Асоціації виробників молока Володимир Андрієць, це зрештою призведе до скорочення виробництва у молочній галузі аж до повного закриття підприємств. 

Ще один спосіб підтримки молочної галузі пропонує завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» к.е.н. Леонід Тулуш. Це спеціальний порядок оподаткування ПДВ молока-сировини, що надходить на промислову переробку. Ідеться про створення спеціального фонду, де акумулюватимуться зобов’язання молочних підприємств із ПДВ перед бюджетом. Попри підтримку виробників, це сприяло б боротьбі з тіньовим обігом молока. По суті, це повернення до спеціального режиму ПДВ, скасованого з 1 січня 2017 року.

Мало корів — мало молока

Ще одна загроза, яка вже нависла над молочною галуззю, — це дефіцит молока-сировини, зумовлений насамперед скороченням поголів’я молочного стада, повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Яна Лінецька. На початок листопада кількість корів зменшилася на 6,1% і тепер становить 1 мільйон 635 тисяч голів. Щоправда, загальна тенденція мало зачепила промислові ферми — вони так і лишилися з торішнім поголів’ям 420,6 тисячі. Натомість у присадибному секторі поголів’я скоротилося на 8%. На думку експертки, скорочення у господарствах населення може бути й набагато більшим, бо система обліку поголів’я корів на селі, м’яко кажучи, не надто досконала. 

Відповідно до поголів’я скорочуються і надої. За десять місяців 2021 року валовий надій становив 7 мільйонів 529 тисяч тонн молока, або на 6% менше, ніж за той самий період торік, — переважно, знов-таки, за рахунок господарств населення. Тепер співвідношення кількості молока, отриманого від промислових господарств та господарств населення, становить 31 до 69%. 

Тобто основне виробництво молока потроху, але впевнено зміщується у бік промислового сектору. Проте, зауважує Яна Лінецька, подальший розвиток молочної галузі критично залежить від урядових рішень щодо податкового навантаження та урядової підтримки тваринництва, виробництва молока і його переробки. 

Про експорт та імпорт

Як бачимо, зменшення виробництва молока не таке й велике. Натомість Леонід Тулуш зауважує, що падіння обсягів експорту вітчизняної молочної продукції набагато більше. Порівняємо: 2018 року експорт цього виду продукції в перерахунку на молоко перевищував 800 тисяч тонн, за підсумками 2021 року очікується лише на рівні 350 тисяч тонн, або лише 44% показника 2018 року чи 92% торішнього. 

Найбільше, на 68%, впав експорт вершкового масла, яке колись обіймало одну із провідних позицій нашого експорту. Загалом експорт продукції з високим рівнем доданої вартості (масла, сирів) впав значно більше, ніж продукції з меншим ступенем переробки — молочна сироватка, кисломолочна продукція тощо. Натомість імпорт молочної продукції до нас зріс із 2018 року майже ушестеро.  

Щоправда, у вартісному вимірі це падіння менш відчутне, але суто завдяки зростанню світових цін. Загалом, зауважує науковець, Україна остаточно перетворюється на нетто-імпортера молока: негативне сальдо експорту-імпорту, за останніми даними, становить 185 мільйонів доларів.  Причин такого падіння кілька: по-перше, те, що в нас ціна молока-сировини вища, ніж у країнах Східної Європи (на 8% вища за середню в ЄС і на 18% вища, ніж у Польщі), через малі обсяги виробництва. По-друге, Україну із зовнішніх ринків поступово витісняють країни з вищим рівнем державної підтримки тваринницької галузі — Білорусь та Росія. 

Фатальну роль тут, на думку науковця, відіграло скасування 2017 року спеціального режиму справляння ПДВ у тваринництві (і не лише там. — «УК»). Її мали замінити бюджетні дотації, але їхні розміри скоротилися з 4 мільярдів 2018-го до менш як мільярд у бюджеті на 2022 рік. 

Про якість

На жаль, ця тема залишається вельми актуальною. Одна з перепон на шляху боротьби з фальсифікованою молочною продукцією, на думку голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Владислави Магалецької, — те, що досі нема законодавчого визначення, що таке фальсифікований харчовий продукт. Відповідно фактично нема й відповідальності за його виготовлення та розповсюдження. 

На необхідності посилити боротьбу з фальсифікатом наголошує й Спілка молочних підприємств України. Вона готова взяти участь у розробленні відповідних нормативних актів та закликає до співучасті асоціації виробників інших харчових продуктів.

До речі, про якість: багато хто в Україні і досі переконаний, що молоко від індивідуального виробника (уявної бабусі) якісніше, ніж із промислового господарства. Насправді ж, запевняють у Спілці молочних підприємств України, це далеко не так. 

До прикладу, контроль якості: за кордоном тому й більший відсоток високо-якісного молока з-поміж усієї молочно сировини, що молоко від однієї корови там ніхто не здає. Польські сімейні ферми утримують 25—50 корів, у скандинавських країнах — 50—100. Це дає змогу не лише механізувати утримання й доїння, а й контролювати здоров’я тварин та якість молока, забезпечити умови для його безпечного зберігання, транспортування тощо. 

У нас же, коли змішують молоко від сотні отих бабусь, неможливо з’ясувати, чиє молоко кондиційне, а чиє заражене бактеріями чи зіпсоване якось інакше. Скажімо, якщо молоко вчасно не охолодити, у ньому розмножуються мікроорганізми. А ще лабораторії подекуди виявляють у селянському молоці речовини, яких там не має бути, — соду, пральний порошок, що додають для подовження терміну зберігання. І все це іде в одну ємність! Тобто навіть якщо у когось молоко було високоякісне, то в такій суміші воно теж псується. А вимоги до молока-сировини, що надходить на переробні підприємства, регламентовано жорстко. Тому зрозуміло, з якої причини молокопереробні підприємства відчувають дефіцит сировини, а молоко, що не відповідає кондиціям, опиняється на базарі. Тобто якщо хочемо мати вдосталь якісного вітчизняного молока, шляху розвитку промислових молочних господарств нам не уникнути.