Для степової Миколаївщини вкрай потрібні полезахисні лісосмуги. Ці рукотворні насадження довкола земель сільськогосподарського призначення захищають ґрунт від водної та вітрової ерозії, затримують сніг. Урешті-решт — дорогоцінну вологу навесні. Вони ж дають змогу отримувати врожайність, на 20% вищу від звичайної.

На жаль, останнім часом лісосмуги потрапляють під сокиру звичайних жителів сіл, які вирубують дерева, щоб не замерзнути взимку. А найбільшої шкоди завдають так звані чорні лісоруби, що поставили знищення лісосмуг на широкий потік, фактично започаткувавши власний бізнес, дії яких залишаються непокараними.

Нічийні дерева — легка здобич

У 1950—1970-х роках у всій Україні створено розгалужену мережу полезахисних лісосмуг та інших багаторічних лісових насаджень. Але після розпаювання земель сільгосппризначення земля під лісосмугами залишилася державною, а самі дерева — нічийними. Цим і скористалися лісові браконьєри, які заради власного збагачення стали знищувати багаторічні захисні насадження, залишаючи після себе самі пеньки та захаращені чагарники. Звісно, із сокирою в лісосмуги навідуються й звичайні селяни, але вони становлять незначну частину загальної кількості браконьєрів.

Проблема загострилася в останні два-три роки, коли подорожчав природний газ, тож потреба населення у дровах істотно збільшилася. Поглиблюють кризу безгрошів’я та безробіття сільського населення. А там, де є попит, виникла й пропозиція. У підсумку,  за оцінками спеціалістів і громадських активістів, в області уже знищено або по-варварськи пошкоджено майже 70% полезахисних лісосмуг. У деяких місцевостях ця цифра сягає 90%. Наприклад, на території Галицинівської сільської ради Вітовського району. Місцевий депутат Володимир Вербина розповів, що кілька років тому на одному з полів, не загородженому захисною лісосмугою, сильний вітер видув верхній шар ґрунту разом з урожаєм пшениці — рослини вирвав із корінням.

Миколаївська обласна влада неодноразово розглядала стан збереження полезахисних лісосмуг, торік у липні направила звернення до Кабінету Міністрів. Депутати констатували, що більшість лісосмуг не передано у власність чи постійне користування, тож охорону і догляду за ними не здійснюють. Лісосмуги можна передати у постійне користування або в оренду державним і комунальним підприємствам, фізичним та юридичним особам.

Активісти стали на шляху браконьєрів

Доки питання не врегульоване на державному рівні, з чорними лісорубами намагаються боротися активісти, які мають дозволи здійснювати діяльність з охорони та підтримання громадського порядку.  Про один з таких випадків розповів керівник громадської організації «Альянс демократично-правового руху» Олександр Чхайло.

До активістів звернулися жителі села Костичі Баштанського району з інформацією, що організовані групи вирубують лісосмуги, і з проханням допомогти їх затримати. Група швидкого реагування у складі бійців бюро безпеки та бюро запобігання корупції ГО «АДПР» негайно виїхала на місце. Завдяки діям хлопців у камуфляжі кривдників природи спіймали на гарячому. Браконьєри вже встигли заготовити кілька кубометрів деревини, а це були великі акації віком 40—50 років. Чорними лісорубами виявилися двоє громадян 1982 року народження, один із яких місцевий житель, а другий — уродженець Луганської області, який, як згодом з’ясувалося, перебував у розшуку за скоєння злочину та ухиляння від суду.

Дрова зловмисники планували вивезти спочатку до села, а далі до Миколаєва, де й реалізувати. З огляду на вартість кубометра дров 600—700 гривень нескладно підрахувати заробіток ділків.

На місце прибула слідчо-оперативна група Баштанського відділу Національної поліції. Стосовно двох зловмисників порушено кримінальне провадження за ознаками статті 246, ч. 1 Кримінального кодексу «Незаконна вирубка лісу». Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого.

На жаль, часто трапляється, що зловмисники уникають санкцій. Сам затриманий зізнався, що наприкінці минулого року його спіймали у Вітовському районі, але він владнав це питання з поліцейськими.

Про безкарність браконьєрів розповів начальник одного з відділів Державної екологічної інспекції у Миколаївській області Микола Мацуєв. Інспекція вираховує заподіяну лісовим насадженням шкоду. Торік вона зробила 35 таких розрахунків, а було відкрито лише 3—5 кримінальних справ.

Олександр Чхайло рішуче налаштований проконтролювати перебіг розслідування цього кримінального провадження і подальше передання матеріалів до суду. Він переконаний:браконьєри мають нести відповідальність за законом. Потрібно, щоб правоохоронці та влада були так само рішуче налаштовані. Тоді і результат був би.

Як врятувати лани та ліси?

Вражає, що браконьєри настільки знахабніли, що свою чорну справу роблять  серед білого дня, відчуваючи повну безкарність. Збитки ж від їхньої діяльності варто вимірювати не лише кількістю зрубаних дерев, а й шкодою, заподіяною природі та господарствам. Річ у тому, що місцевість біля села Костичі — це численні балки і круті схили. Після вирубування лісосмуг чорноземи з полів сповзають у балки, а замість родючого шару залишається маловрожайна цілина.

Микола Мацуєв вважає, що необхідно закріпити полезахисні лісосмуги за відповідними сільськими радами. Костичівський сільський голова Світлана Згурська просто розводить руками. Мовляв, що можу зробити проти браконьєрів, які часто бувають озброєними?  Вона переконана, що якби був відповідний закон, а браконьєрів суворо карали, ситуація б кардинально змінилася на краще.

А ось у Кривоозерському районі не знищено жодної лісосмуги. Адже у штаті Кривоозерської райдерж­адміністрації збережено посаду агролісомеліоратора. Цей фахівець у тісній спів­праці з екологічним інспектором та сільськими радами контролює стан полезахисних лісосмуг. Тут посохлі або хворі дерева дозволяють населенню вирубувати за помірними тарифами. Варто якомусь чужинцеві з’явитися біля села, у нього одразу поцікавляться метою візиту. І змусять забратися геть.

Звісно, добре, коли про збереження лісових насаджень дбають місцева влада, громада, активісти. Подбати про правовий статус полезахисних лісосмуг і створити належні умови для їх збереження й подальшого розвитку має насамперед держава.

Насамкінець. Мінагрополітики оприлюднило для громадського обговорення проект постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил утримання та збереження полезахисних лісових смуг, розташованих на землях сільськогосподарського призначення». Сподіваємося, що наболіле питання захисту ланів знайде рішення.