Ми вже не раз писали, що отоварюючись в інтернет-магазинах, потрібно бути дуже уважним, адже ймовірність того, що покупця ошукають, чимала. Торговці дуже вже полюбляють «прикрашати» свій товар, особливо той, який покупці не можуть побачити. Тож яким було здивування, коли кілька тижнів тому з’явилася інформація, що віртуальні торговці хочуть вводити чорні списки клієнтів. Виходить, є розумники, які обдурюють самих продавців. Наскільки законне таке бажання торговців й чим це загрожує покупцям, розбирався «Урядовий кур’єр».
Віртуальне керівництво
Аби з’ясувати, що саме спонукало продавців до таких кардинальних заходів і хто потраплятиме до чорних списків, ми зателефонували до кількох інтернет-магазинів. Проте оператори, які брали слухавку, говорили, що не можуть з’єднати з керівництвом, яке може все роз’яснити, оскільки не знають їхніх телефонів. Мовляв, ми лише замовлення приймаємо, тож якщо у вас є питання, надсилайте їх на електронну адресу. І якщо керівництво вважатиме за потрібне, з вами зв’яжеться.
Так відповіли працівники трьох відомих інтернет-магазинів побутової техніки і одного, в якому торгують одягом. Розуміючи, що дзвонити немає сенсу, майже місяць тому надіслали електронними листами журналістські запити десятьом магазинам, серед яких — віртуальний магазин квітів та посуду. Проте відповідь надав лише один продавець техніки. Та й той повідомив, окрім подяки за запитання, що в них недостатньо даних за цим запитом. Про які саме дані йдеться, якщо ми цікавились, чи планує компанія вводити в себе щось подібне до чорних списків, то це залишається загадкою. Відповіді на запити від інших віртуальних торговців досі чекаємо…
А ось громадські діячі щодо подібних новацій налаштовані негативно.
— На моє переконання, інтернет-магазини явно поспішають зі складанням подібних списків, — переконує координатор Центру споживчого контролю «Чек» Ігор Каневський. — Адже нині подібних магазинів багато, а платоспроможних покупців не дуже. Тому скоріше споживачам потрібно створювати чорні списки таких ось продавців. Адже багато покупців мали проблеми з товаром, купленим у віртуальних торговців. Найнеприємніше, що потім довести свою правоту вкрай важко, власне, як і знайти самого продавця. Оскільки, окрім телефонів, багато магазинів не вказують інших координат.
Сумніватись у словах експерта не доводиться, адже на власному досвіді пересвідчились, що керівництво інтернет-магазинів ніби є, але знайти його дуже важко.
Заборонені кроки
Юристи, почувши про такі списки, наголошують, що їх правомірність неоднозначна. Все залежить від категорій покупців, яких вносять до такого списку (людина чи юридична особа), а також даних про кожного.
— Якщо в чорних списках будуть упорядковані відомості про людину, які є персональними даними таких недобросовісних споживачів, то вони вважатимуться базою персональних даних у розумінні закону «Про захист персональних даних», — зазначає Наталія Дроздова, юрист Міжнародної асоціації «Сквайр Сандерс-Салком». — Тож власник відповідного інтернет-магазину має зареєструвати таку базу персональних даних, а також він повинен своїми внутрішніми документами регламентувати порядок обробки персональних даних і дотримуватися інших вимог законодавства (включаючи й отримання згоди покупця на таку обробку).
Проте вимоги закону «Про захист персональних даних» не поширюються на випадки занесення до такого списку даних про особу, завдяки яким не можна визначити, про яку саме людину йдеться. Наприклад, якщо в списку лише ім’я покупця, його мобільний телефон та адреса доставки товару (місце колишньої роботи, проживання друга чи когось із знайомих).
Оскільки інтернет-магазини складають чорні списки не просто так, цілком закономірно виникає питання про законність використання ними інформації з такого списку для подальшої відмови покупцю в укладанні з ним договору на придбання товару.
— Право інтернет-магазину відмовити в укладанні з конкретним покупцем договору про купівлю-продаж товару має визначатись на підставі вимог цивільного законодавства. Так, інформація про товар та порядок його придбання, яка є на сайтах віртуальних магазинів, розрахована на всіх, хто туди заходить. Це свідчить про розміщення продавцем своєї публічної пропозиції укласти договір невизначеному колу осіб, — наголошує Наталія Дроздова. — При цьому наявна на таких сайтах інформація про товар (вид, ціна, якісні та кількісні характеристики, умови його оплати і доставки) підтверджує, що продавець публічно підтвердив інформацію про істотні умови договору.
І якщо покупець приймає розміщену на сайті пропозицію, тобто погоджується придбати певний товар, у продавця виникає обов’я?зок укласти з цією людиною договір купівлі-продажу товару. Закон іменує такий договір публічним, таким чином від продавця вимагатиметься дотримання таких вимог: здійснювати продаж товарів кожному, хто звернеться до нього; не надавати переваги одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, якщо інше не буде встановлено законом. Крім того, продавець не має права відмовитися від укладення публічного договору, якщо у нього є можливість надати споживачеві відповідні товари чи послуги. Якщо ж така відмова продавця буде необ∂рунтованою, він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві відмовою від укладення договору.
Тож такі законодавчі вимоги повинні змусити керівництво інтернет-магазинів замислитись над наслідками, які можуть бути в разі неправомірної відмови в укладенні договору з покупцем про продаж товару. Водночас не можна відкидати й того, що самі віртуальні магазини потребують захисту від недобросовісних покупців і створення чорних списків для них — вимушений крок.