СТРАТЕГІЯ
Використання нових технологій в енергетично-паливному комплексі дасть змогу знизити тиск на держбюджет
Хоч як це парадоксально, часто рушієм прогресу або успіхів стає скрутне становище, в яке потрапляє людина чи країна. Приміром, Японія, яка фактично не має багатої сировинної бази та корисних копалин, змушена була наполегливо шукати свою нішу в світовій економіці. І цілеспрямовані пошуки увінчалися успіхом — нині кожен знає, що ця країна за короткий післявоєнний відрізок часу стала однією з найрозвиненіших у світі, а новітні технології дали змогу знизити енергозатратність на виробництво продукції до мінімуму. Україна похвалитися цим не може, однак астрономічні ціни на російський газ, які, приміром, у п’ять разів перевищують американські і роблять українську продукцію неконкурентоспроможною, підштовхнули владу на пошук альтернативи російським вуглеводням.
І ось нещодавно спершу Прем’єр-міністр Микола Азаров, а потім міністр енергетики і вугільної промисловості Юрій Бойко заявили про зменшення закупівлі російського газу цього року на 6 мільярдів кубометрів. Його має замінити вугілля, що використовуватиметься на ТЕЦ. Одразу ж окремі представники місцевого самоврядування заявили, що це загрожує їхнім містам екологічною катастрофою. Можливо, це було б насправді так, якби вугілля на ТЕЦ спалювали дідівськими методами. Однак відтоді, коли більшість котелень диміли й викидали в атмосферу багато шкідливих речовин, наука й нові технології зробили помітний крок уперед, завдяки чому є можливість значно знизити техногенне навантаження на навколишнє середовище. Про це, до речі, говорив і міністр енергетики та вугільної промисловості, зазначаючи: «У нас є можливість частково замінити газ на вугілля, що ми й робитимемо. Використовуватимемо новітні технології, які вже випробувані і в Європі, й у Китаї. Ми провели попереднє дослідження, переговори і використовуватимемо так звану водно-вугільну технологію, яка дає змогу не робити викидів в атмосферу і забезпечити відповідні екологічні нормативи».
Звичайно, міністр не вдавався в деталі цієї технології, тому ми спробуємо з’ясувати, наскільки вони, так би мовити, екологічно чисті та ефективні з точки зору науковців.
Саме вугілля має замінити газ за космічною ціною. Фото з сайту wordpress.com
Терикони, хвости, шлами, зібрані в шламонакопичувачах фабрик вуглезбагачення, майже не використовуються і стали екологічно небезпечними. За приблизними оцінками, на промполігонах їх накопичилося понад 100 млн тонн. Як вважає доктор хімічних наук Вільям Задорський, цей «непотріб» може стати додатковим енергоносієм. І нині, в умовах глобального дефіциту енергоресурсів, проведення у вугільній галузі цільових науково-дослідних розробок зі створення нових технологій щодо використання в теплоенергетиці «промпродуктів», що дасть можливість різко знизити собівартість виробництва енергії, знову актуальні. Їх можна використовувати, якщо переробити на нову продукцію — водно-вугільне паливо (ВВП). Солідарний з колегою і доктор технічних наук Михайло Губинський: «Використання ВВП в 1,5—3,5 раза знижує шкідливі викиди в атмосферу і підвищує ефективність застосування кам’яного золота до 98%, тоді як за традиційного його спалювання вона не більша за 60%. Найголовніше достоїнство водо-вугільної суспензії — низька ціна й екологічність, вона не окислюється під час зберігання, добре перекачується трубами і розпорошується через пічні форсунки, горить рівним і сильним полум’ям. Готове водо-вугільне паливо дешевше за мазутне в 2—4 рази, а його вартість не перевищує 15—20% ціни вихідного вугілля на місці його видобутку. До того ж ВВП безпечне під час пожеж та вибухів. Технології його зберігання прості й можуть бути повністю автоматизовані, а перекачувати його можна спеціальними вуглетрубопроводами, як рідку нафту. Крім того, переведення котелень на цей енергоносій зазвичай займає не більше 7 місяців, а під час серійного виготовлення потрібного для цього обладнання термін скоротиться вдвічі. Економія на виробництві теплової й електроенергії окупить витрати на реконструкцію котельні з трьох-чотирьох котлів за 2,5—3 роки».
Як свідчать друковані джерела, понад 100 організацій у США, Європі, Китаї, Японії, Канаді зайнялися серйозними дослідженнями і розробками в цьому напрямі. Для цього створено великі міжнародні фірми у США, Німеччині, Швеції, які придумали різноманітні склади та техпроцеси приготування і застосування суспензій води з вугіллям. Нині в мегаполісах Китаю заборонено будівництво та експлуатація котелень на твердому вугіллі. Урядовою держпрограмою намічений поетапний перехід багатьох підприємств із нафтогазового на водо-вугільне паливо. Це має знизити імпорт нафти більш ніж на 70 млн т, мазуту — на 20 млн т на рік, що нівелює залежність ПЕК країни від зовнішнього ринку. Зокрема й від Росії, яка нещодавно побудувала нафтопровід від Східного Сибіру до Китаю. Нині ВВП в Китаї займаються три науково-дослідних центри, є 6 заводів із виробництва суспензій. Котельні і ТЕС, які працюють за цією технологією, вже виробляють до 2 млн кВт енергії. У найближчі 20 років планується довести потужності з виробництва «водо-вугільних коктейлів» до 100 млн т на рік. А ще заплановано будівництво великого заводу з виробництва ВВП, який потроїть його поставки на внутрішній ринок: замість імпортної нафти і місцевого не дуже якісного вугілля. Тож на підході ера водно-вугільного палива?
У США активно працює програма використання вугілля в промисловій та побутовій енергетиці (ICCG) із загальним обсягом фінансування 6 млрд дол. на найближчу п’ятирічку. Споживачі «гідровугільної суспензії» — колишні вугільно-мазутні ТЕС, ТЕЦ, заводи хімпрому, металургії та інших галузей індустрії. А світовий рейтинг видобутку «вугільної солярки» очолює ПАР, де за цим техпроцесом використовують до 40 млн тонн на рік своїх величезних вуглезапасів. Зола ж від спалювання суміші годиться в будівництві. Екологічна доцільність цього напряму особливо приваблива ще й тим, що у ВВП можна використовувати не тільки річкову воду, а й оборотні води, каналізаційні та промислові стоки. Не пасе задніх у цьому й Росія. ВВП використовували в котлах Новосибірської ТЕЦ-5, експлуатувавши 262-кілометровий вуглепровід. Підвищений інтерес до ВВП у безвугільної Японії, що інвестує в розробку буровугільних родовищ і створення заводів з його переробки у В’єтнамі та Індонезії.
Тому, на думку фахівців, слід розробити загальнодержавну програму поступового освоєння ВВП у всіх сферах теплогенерації і теплоспоживання, включаючи ЖКГ, промислові держпідприємства, ТЕС. Включити в цю програму приватні видобувні і енергогенеруючі компанії, галузеві інститути НАНУ, профільне міністерство. І так на зміну газовій, що особливо актуально для України, може прийти водно-вугільна ера.