ЗАХИСТ
Учасники ліквідації аварії на ЧАЕС потребують системної підтримки
Відлуння вибуху на Чорнобильській АЕС 1986 року не затихає. Доганяє не лише тих, хто був там безпосередньо, а й покоління, народжені вже в третьому тисячолітті. Стверджують це зокрема спеціалісти Українського спеціалізованого диспансеру радіаційного захисту населення, що обстежують і лікують дітей, народжених від постраждалих батьків, які проживали чи проживають у зонах радіоактивного забруднення. У кожної дитини виявили 4–5 захворювань. Кількість хронічних процесів збільшується .
Чи є гарантія, що частина з них не поповнить 112-тисячний список інвалідів-чорнобильців? На жаль, ні. Бо, за висновками лікарів, основна причина захворюваності дітей, які живуть на радіоактивно забруднених територіях, — постійне вживання продуктів харчування, що містять радіонукліди, а часто — вплив чинників навколишнього середовища, який порушує рівновагу в системі «людина-довкілля», особливо у дітей, котрі мають незрілі компенсаторні та захисні механізми.
Це — лише одна стежка, яку не перекрито на шляху руйнації здоров’я нації внаслідок аварії на ЧАЕС. І з кожним роком вона, як і інші, не вужчає, а розширюється. Проблеми загострюються, переростають у хронічні. Звичайно, дещо для мінімізації впливу наслідків аварії на здоров’я громадян роблять. Аби надати заходам системного характеру, 2011 року було прийнято Меморандум «Про взаємодію і співпрацю між Кабінетом Міністрів України та Всеукраїнською громадською організацією інвалідів «Союз Чорнобиль України». Нещодавно на засіданні Центральної ради «Союз Чорнобиль України» розглядали його виконання. Констатували певні результати співпраці. Вони стали можливими завдяки не протистоянню, а діалогу при підході до розв’язання конкретних проблем.
Однак останнім часом, констатують чорнобильці, увага влади до їхніх проблем послабшала. Тому «Союз Чорнобиль України» звернувся до Міністерства соціальної політики з проханням… активніше і відповідальніше виконувати доручення уряду. Зокрема запропоновано створити в Міністерстві соціальної політики департамент з питань соціального захисту населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи, і передати йому функції соціального захисту, забезпечення житлом, реалізацію державної будівельної програми в зонах Чорнобильської катастрофи, дитячого харчування, санаторного оздоровлення, пенсійного забезпечення та виплати компенсацій і допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Нині в міністерстві чотири департаменти реалізують чорнобильські програми. Між ними немає скоординованих дій і ними керують різні заступники міністра. Крім того, окремі програми виконують Державна служба з питань надзвичайних ситуацій, Національне агентство з управління зоною відчуження, Пенсійний фонд України, Міністерство регіонального розвитку та будівництва України. В 2010 році закінчився термін дії «Загальнодержавної програми з подолання наслідків Чорнобильської катастрофи». Нової програми на наступні 10 років немає. Також немає органу державної виконавчої влади, який розробляв би стратегію дій уряду, визначав би ідеологію законодавчих ініціатив та готував би урядові і відомчі нормативні документи.
Чи всім дітям-чорнобильцям нині затишно? Фото з сайту bigpicture.ru
Недопустиме й те, що з 2000 року міністерства і відомства України, які відповідальні за виконання чорнобильських програм, жорстко конкурують між собою при формуванні чорнобильського розділу Державного бюджету України на черговий рік, між ними немає узгодження дій. Усе це призводить до того, що під скорочення потрапляють життєво необхідні програми (медична, житлова, дитяча, пенсійне забезпечення).
Чорнобильці просять зробити департамент соціального захисту громадян відповідальним за виконання всіх соціальних чорнобильських програм, в тому числі передати йому частину функцій, які нині виконують інші міністерства й відомства. Ініціатива «знизу» зумовлена реаліями життя. Сьогодні у чорнобильців — сім няньок, у яких дитина залишається незахищеною. Тому, роблять висновки представники «Союзу Чорнобиль Україна», найбільша проблема — відсутність перспективи через брак державної програми з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Без чіткої стратегії потерпають найбільш незахищені, оскільки права, передбачені законом, «вибивають» для себе ті, у кого більше прав.
На своєму засіданні центральна рада Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль України» визнала виконання урядом положень Меморандуму незадовільним, внесла конкретні пропозиції щодо поліпшення роботи. Йдеться не лише про сьогодення України. Потрібна програма до 2050 року лікування дітей. Вона не надумана — Японія досі не подолала вроджених захворювань дітей після бомбардувань Хіросіми і Нагасакі. І це при тому, що там уживають всіх заходів для підтримки здоров’я людей. В наших умовах, коли ігнорують санітарні норми і правила, належним чином не лікують кілька поколінь батьків, діти ще довго відповідатимуть за бездіяльність нинішніх керівників.