Уже мало хто пам’ятає, що саме в Житомирі першими в Україні запровадили безкоштовний проїзд для пенсіонерів у громадському транспорті. Невдовзі це починання підхопили інші міські голови й узаконили народні депутати, прагнучи переобрання вдячним електоратом на повторний строк. Не всім це вдалося, а запроваджені ними пільги залишилися.
Не гріх нагадати, що на той час міські пенсіонери аж ніяк не були знедоленими на тлі більшості співвітчизників. Сільські ветерани, попри істотно менший обсяг пенсій колишніх колгоспників, не отримували виплат по кілька місяців. Так само, до речі, як виробничники в містах, де не була дивиною заборгованість із зарплат по півроку, яку ще норовили видати бартером. Отриману за ним продукцію заради переведення в живі гроші доводилося віддавати перекупникам за півціни.
У підсумку громадський транспорт у Житомирі й інших відносно невеликих містах перевозив здебільшого пільговиків, тимчасом як не пільговикам доводилося добиратись на роботу і повертатися додому пішки. Зрозуміло, що це негативно позначилося на доходах трамвайно-тролейбусних підприємств, частина з яких розорились і зникли, і на бюджетах міст, де коштом податків працівників дооплачували житомирську ініціативу, на яку катастрофічно бракувало передбачених державою цільових субвенцій.
Нині Житомир знову став ініціатором починання. Цього разу з безплатного і безлімітного перевезення в міських маршрутках усіх категорій пільговиків, за яких, згідно з домовленістю між владою і перевізниками, бюджет міста не відшкодовує транспортникам ні копійки. Фактично багатий Буратіно, коштом якого надають цю масштабну пільгу, — пасажири, для яких вартість проїзду поки що підняли із 3 до 5 гривень.
Відразу після запровадження нововведення стало очевидно, що у години пік, коли люди їдуть на роботу і повертаються з неї, маршрутки так завантажені пільговиками, що іншим пасажирам катастрофічно бракує навіть місць для стояння у салоні, де теоретично люди мають сидіти. Отож міськвиконком офіційно ухвалив, що пільговий проїзд без обмежень у маршрутних таксі надається із 10 до 16 години.
Відразу знайшлися доброзичливці, які взялись обстоювати порушені права пільговиків у суді. Зрозуміло, що Феміда ухвалила єдино можливе у цій ситуації правове рішення і скасувала дискримінаційне обмеження, запроваджене міськвиконкомом. Претензій до суду тут немає, бо коли один закон стверджує, що пільговики мають право на безкоштовний проїзд, а інший зобов’язує владу компенсувати витрати перевізників на надані пільговикам послуги, то за дефіциту коштів у місцевих бюджетах ще можливі якісь правові нюанси. Однак не у разі, коли перевізники з власної волі погодилися на роль благодійників чи, точніше, з допомогою міської влади переклали фінансові витрати на кишені пасажирів — не пільговиків.
Та цим чудасія житомирських ініціатив не вичерпалася, бо нині влада міста за повного розуміння і підтримки депутатів розпочала масову закупівлю в лізинг іноземних автобусів із дизельними двигунами, які вже перевозять пасажирів у Житомирі. Найцікавіше, що комунальна маршрутка фактично дублює тролейбусну лінію, майже на 75% шляху збігається з найжвавішими центральними дорогами міста з екологічним і пасажиромістким електротранспортом.
На несміливі запитання декого з міських депутатів, які спробували з’ясувати, чому маршрутки не поставили на обслуговування проблемних мікрорайонів із самим автобусним сполученням, прозвучала відповідь, яка шокувала. Мовляв, у центрі Житомира теж є проблема з пасажирськими перевезеннями, з якими наявний транспорт не справляється.
Проте якщо це так, то чому не купити ще кілька нових або вживаних тролейбусів за кордоном, а не забивати центр міста дизельними автобусами, від яких уже відмовляються в цивілізованій Європі? Найцікавіше, що на відміну від перевантаженого пільговиками, однак прибуткового транспорту приватних перевізників, комунальні маршрутки… збиткові. Витрати лише на пальне і зарплату (без урахування податків) щонайменше на 12—15 % перевищують виручку від перевезення пасажирів. Це попри те, що ні копійки не йде на ремонт поки що нових автобусів!
Який сенс свідомо нарощувати збитки замість того, щоб спрямувати бюджетні кошти на оновлення парку тролейбусів і трамваїв, куди ніхто із приватників не прийде, житомирцям зрозуміти важко. Мимоволі закрадається припущення, що або нинішня влада Житомира слабенька у питаннях бізнесу, або має з маршрутної оборудки якусь власну вигоду. Та запідозрити у кричущій некомпетентності вчорашніх успішних бізнесменів, які нині пересіли у владні крісла і стали міською владою, важко.