Досі від свавілля загадкової істоти на Чернігівщині страждали кози та кролі. А нинішнього літа додалося ще й кілька десятків качок і навіть… морська свинка, котра жила в сараї разом з іншою живністю. Щоправда, існує припущення, що таким чином хтось за щось помстився господарю, проломивши огорожу і запустивши мисливського собаку.
Та залишимо вченим дискусію про те, чи можлива поява в наших краях не відомого науці представника фауни і чи є логічне пояснення аномаліям його поведінки. Запитання: «А сенс?..» дуже часто залишається без відповіді й стосовно людських вчинків. Приміром, недавно в Чернігові на нерегульованих пішохідних переходах нанесли біло-червону розмітку. Вона ще здалеку привертає увагу водіїв і пішоходів. Та не встигла ще фарба як слід підсохнути, а на деякі зебри напала якась «чупакабра» з балончиком фарби і на білих смугах намалювала щось схоже на ієрогліфи.
Сенсацією цей вчинок, звісно, не став. Тому що обмальовані новенькі фасади будинків на вулицях міста – звична картина. Навіщо псувати чуже майно? Та тому, що воно не своє! Декому з підлітків не лінь навіть удосвіта піднятися, аби зробити капость уподобаній свіжопофарбованій чи відремонтованій будівлі. Тим більше, що й дорослі подають підростаючому поколінню наочний приклад. Досить побачити обписаний увесь простір, що можна охопити оком, навпроти «Будинку щастя»: виведені величезними літерами подяки за новонароджених синів і донечок на асфальті і стінах навколишніх споруд.
«Ми неодноразово, але намарне говорили щасливим татусям про те, що краще б вони на радощах щось корисне зробили: скажімо, лавки поставили, на яких приємно буде чекати, доки мама з немовлям визирне у вікно, — зауважують працівники пологового будинку. — І пам’ять про незабутню подію залишилася б на багато років…»
«Ефект чупакабри» проявляється занадто часто. До цієї категорії можна віднести також ліфти з видертими кнопками, розвалені ударом ноги паркани, позривані дошки на лавках і ще багато інших руйнівних вчинків.
«Так погнути металеву сітку може тільки істота з надзвичайною силою, людина цього не зробить!» — переконаний господар обійстя, на якому щось невідоме знищило кролів. Та що ви, шановний! Ви б побачили, яку дірку в міцній сітці-огорожі футбольного майданчика зробили 12-14-річні хлопчаки, котрим так простіше бігати за м’ячем… А місця для дитячих розваг?! Кілька років тому під час суботника в сусідньому дворі цілий день лагодили карусель і ракету. Вночі ж хтось озвіріло позривав і розкидав міцно прибиті великими цвяхами дерев’яні сидіння та приварені східці.
Схоже, ми дочекалися цілого нашестя монстрів. Тому що багато речей навколо не піддаються жодному логічному поясненню. Напевне, найважче у цій ситуації — набути впевненості, що ми можемо з цим боротися. «Батьки — це такі люди, котрі ганяють авторитетних пацанів по хліб!» — кажуть про нас із вами наші діти-підлітки. Дуже хотілося б, аби вони доточили цей «стьоб» закінченням: «…і навчають бути культурними…».