ПРЕМ’ЄРА
Кияни та гості столиці побачили нову
інтерпретацію найзнаменитішої оперети Йоганна Штрауса
Нині червень в Україні — місяць, багатий на видовища. Але, виявляється, не футболом єдиним живуть кияни. Аншлаги спостерігаються не лише на стадіонах, а й у театрах. Сакраментальне «чи немає зайвого квитка?» знову можна було почути під стінами Київського національного театру оперети в дні прем’єри головної інтриги сезону — вистави «Циганський барон».
Уперше ця вистава побачила світ у 1885 році зі сцени віденського театру, і відтоді розпочалася її тріумфальна хода столицями світу. «Циганський барон» посів перші місця на афішах найкращих оперних театрів Європи. Спочатку композитор задумав цей твір як оперу, однак європейська мода на оперету внесла в творчий процес корективи. Лібрето Ігнаца Шніцера, написане за мотивами новели Мора Йокаї, було настільки складним, що в радянські часи його повністю замінювали спрощеної редакцією Василя Шкваркіна.
Герої одружилися за старовинними циганськими обрядами. Фото з сайту operetta.com.ua
Нинішня версія режисера Богдана Струтинського і диригента Дмитра Морозова грунтується саме на оригінальній партитурі. Запальна стихія ритмів чардашу і циганських мелодій поєднується із фрагментами інших творів Йоганна Штрауса.
— Останнім часом майже всі проекти Київської оперети були спрямовані на пошук нових форм, стилів, художніх засобів виразності і, зрештою, самих жанрів. А ось до класичної оперети кілька років не повертались, — розповідає художній керівник театру Богдан Струтинський. — Найскладнішим цей проект є саме для оркестру, хору та вокалістів. Музика наскільки прекрасна, настільки ж і складна. Ми намагалися зробити виставу соціальною, якомога сучаснішою, без звичних штампів. Адже тільки ламаючи певні канони і стереотипи, можна збудувати новий театр, новий спектакль. У нашому «Циганському бароні» є те, чого досі не було в жодному трактуванні. Наприклад, в увертюрі придумано сон Зупана, в якому відображені всі його мрії та страхи. У п’єсі є дві течії — романтизму і героїки, представлені Саффі та Барінкаєм, і лінії побуту та рутинності. Але романтизм переростає в бунтарство.
Глядачі вже звикли до того, що кожна прем’єра в цьому театрі — яскрава театральна подія. Але «Циганський барон» перевершив усі очікування. Як правило, що найчастіше запам’ятовувалося глядачам після перегляду традиційних постановок? 99% з них скаже: арія Барінкая «Я циганський барон ...» У новій постановці зібрано стільки перлин, що їх вистачило б на десять вистав. Важко навіть визначити, що захоплює більше: чарівна музика Штрауса, чудові голоси і хореографічна майстерність виконавців, драматичний талант акторів, неймовірно складна сценографія чи приголомшливі спецефекти. Під час однієї зі сцен актор користується спеціальною страховкою, адже він в буквальному сенсі літає в повітрі. В сцені освідчення в коханні герої омиваються кришталево чистою водою під справжнім водоспадом. А ще на глядачів чекають оригінальні хореографічні етюди, елементи театру масок і лялькового театру, шоу на барабанах, автентичні циганські обряди і навіть живий кінь Орфей.
— Ми шукаємо нові грані інтерпретації класичних творів. Змінюються соціальні умови життя, зростає технічний прогрес, але душа людська, повірте, не змінюється, її бентежать ті самі почуття. Тому й не дивно, що публіка ходить до нас не лише по насолоду та гарний настрій, а й для розв’язання своїх внутрішніх проблем, яких не бракує всім нам, — вважає Богдан Струтинський.