СИТУАЦІЯ
Припинити війну на дорогах спроможна дисциплінованість учасників руху
Періодично засоби масової інформації поширюють новини, які шокують світ. І це не тільки репортажі з так званих гарячих точок. Катастрофи на транспорті за масштабністю втрат часто-густо не поступаються бойовим діям. За статистикою, дорожньо-транспортний травматизм перебуває на восьмому місці у списку основних причин смертності у світі. А серед молоді віком від 15 до 29 років він — головний чинник, який вкорочує життя. Якщо не вживати кардинальних заходів, то до 2030 року ДТП вийдуть на п’яте місце у цьому страшному рейтингу.
Безпечних залізничних переїздів не буває? Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ
Альтернативи шляхопроводам немає
Усе це дані, оприлюднені на Міжнародній конференції пішоходів, велосипедистів та пасажирів, яка нещодавно відбулася в Києві за участю Міжнародної організації з безпеки дорожнього руху (PRI) разом і ВГО «Асоціація безпеки дорожнього руху» та за широкої підтримки громадських організацій.
Питання, які обговорювали фахівці з безпеки дорожнього руху, справді варті уваги. Адже йдеться про порятунок протягом десяти років п’яти мільйонів людських життів. Саме таку гуманну мету поставила ООН, розробивши комплекс заходів у рамках Десятиліття дій щодо гарантування безпеки дорожнього руху на 2011—2020 роки.
Одне із місць масового травмування, а то й загибелі людей — залізничні переїзди. І хоча на них припадає лише 1% всіх смертей, що трапляються на залізниці, це місце дуже небезпечне. Досі всі пам’ятають страшну катастрофу 2010 року Нікополь—Марганець, яка забрала життя 45 пасажирів автобуса.
За словами директора департаменту безпеки Міністерства інфраструктури Юрія Гержода, в Україні налічується майже 5,5 тисячі залізничних переїздів, однак чергові є лише на половині з них. Самі ж учасники дорожнього руху, поспішаючи, чомусь забувають, що несподівано вискакувати перед потягом украй небезпечно, адже його гальмівний шлях — майже кілометр.
Проблему безпеки на залізничних переїздах у світі розв’язують по-різному. Приміром, в Україні не вистачає коштів на будівництво дорожніх розв’язок, тунелів, шляхопроводів. Вартість одного шляхопроводу (залежно від місцевості, де його прокладають) становить 30—150 мільйонів гривень. Тож основну увагу зосереджують на поліпшенні технічного оснащення переїздів, хоча й це обходиться недешево. Витрати на утримання всіх нині чинних залізничних переїздів становлять 312 мільйонів гривень.
Начальник технічного управління шляхового господарства Державної адміністрації залізничного транспорту Андрій Бабенко навів таку статистику: в середньому кількість ДТП на переїздах з черговим становить 0,55%, тоді як на тих, що не облаштовані автоматикою і не мають чергового, — майже 1,5%. У місцях, де рух надто інтенсивний і переїзди не облаштовані належним чином, довелося взагалі заборонити переїзд автобусів через залізничні колії. І це не марна пересторога: 95% порушень на залізничних переїздах припадає на приватних перевізників.
Однак хоч би як технічно досконало були облаштовані залізничні переїзди, вони не гарантуватимуть безпеку не?дисциплінованим пасажирам та перевізникам. Лише нинішнього року там трапилося 32 ДТП, в яких загинули 7 осіб, ще 8 були травмовані. Приміром, водії досить неадекватно ведуть себе на залізниці. 20% ДТП, що сталися на переїздах за участю автотранспорту, — це в’їзд автівок у бік поїзда!
Зрушити з місця проблему безпеки руху в Міністерстві інфраструктури пропонують спільними силами залізниці, місцевої влади і громадськості. Тільки разом можна втілити в життя Програму підвищення безпеки на залізничному транспорті на 2011—2015 роки. Звісно, не має стояти осторонь і держава. Нині бракує належної нормативної бази, яка регулює цю сферу. Лише щодо перевізників пасажирів та небезпечних вантажів є нормативні акти, але й вони не на рівні міжнародних стандартів.
Розпочинати потрібно з дітей
Проблемам просвітництва учасники міжнародної конференції відвели чи не головну роль. Адже якщо у світі в цьому досягнуто неабияких успіхів, то в Україні, де культура учасників дорожнього руху досить низька, роботи — непочатий край. Приміром, наш плакат-застереження «Червоне світло є — червоне!!!» американці ніяк не могли зрозуміти. Мовляв, невже у вас усі такі недотепи, що треба пояснювати, що червоний колір є червоним. Бо й справді, звідки їм знати, що плакат з таким написом пояснює тим нашим співгромадянам, що їдуть і йдуть на червоне світло, не колір, а попереджає про реальну небезпеку.
Координатор з безпеки Міжнародного союзу залізниць Ізабель Фонверне нагадала про найжахливіші катастрофи, які сталися на залізничних переїздах, і наголосила на тому, що 98% ДТП трапляється з вини пасажирів та перевізників. Убезпечити людей від трагічних наслідків — найважливіше завдання світової спільноти й окремих держав.
Багаті країни будують транспортні розв’язки, тунелі, шляхопроводи, облаштовують переїзди новітньою технікою, яка регулює рух. Найбільших успіхів у цьому серед країн Європи досягла Англія, де рівень травматизму найнижчий. А ось у Греції він найвищий. Річ у тім, що в бідніших державах можливості облаштувати переїзди новітньою технікою набагато менші. Про тунелі та розв’язки часто зовсім не йдеться.
Закордонні фахівці також схиляються до того, що досконало облаштовані з інженерної точки зору переїзди не розв’язують усіх проблем. На переконання пані Фонверне, найновіші технічні засоби дадуть ефект лише у поєднанні з наполегливою просвітницькою роботою, із залученням до неї широкого кола волонтерів, спроможних охопити якнайширші верстви населення.
Солідаризувався з колегою директор з навчально-методичної роботи ТОВ «Актив-Безпека» В’ячеслав Лужних. Ця російська структура активно діє і в Україні: провела навчальні курси для двох тисяч водіїв. Росіянин оприлюднив дані, згідно з якими належним чином «підковані» з питань безпеки водії потрапляють у ДТП на 45—50% рідше.
Однак не лише це впливає на статистику. Облаштування залізничних переїздів у тих місцях, які добре проглядаються, має неабияке значення. Як і обмежувачі швидкості руху транспорту та зосередження уваги пішохода і водія на небезпеці, що їх очікує при перетині колії. Для цього використовують не лише дорожні знаки, плакати, а й певні хитрощі. В Росії, приміром, через брак коштів ставлять імітатори відеоспостереження. Вони виглядають як справжні й істотно впливають на дисциплінованість учасників руху.
Є чим похвалитися у питаннях безпеки на дорогах і естонцям: торік на їхніх залізницях сталося лише 16 ДТП, і протягом трьох років немає жодного смертельного випадку. Голова правління та координатор програми «Операція lifesaver в Європі» Тамо Вахеметс наголосив на тому, що на пострадянських теренах з просвітництвом у сфері безпеки дорожнього руху треба зробити куди більше, ніж в інших європейських країнах. Тому так важливо починати працювати з дітьми у школах. А у спілкуванні з дорослими зосереджувати увагу не так на жахливих наслідках катастроф, як на запобіганні їм, дотриманні елементарних правил дорожнього руху, які врятують власне і чуже життя. Естонцям навіть волонтерів вдалося залучати до просвітницької роботи, хоча ще недавно у них, як і в нас, цей рух не надто приваблював людей.