Знаменитий петриківський розпис і козацькі пісні Дніпропетровщини, як відомо, також потрапили до цього списку. Нині очікують на таке визнання косівська й опішнянська кераміка, кролевецькі ткані рушники, пісенна традиція села Лука на Київщині, технологія вишивки білим по білому селища Решетилівка Полтавської області. Таких артефактів у нашій країні сила-силенна, треба тільки знати, де їх шукати.
Беремо приклад з йогів
«Про українську нематеріальну спадщину прагну дізнатися якомога більше», — зізнався Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні Манодж Кумар Бхарті, виступаючи на III Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій цій темі, яка недавно відбулася в заповіднику «Софія Київська».
Що входить у це поняття? Традиції, ритуали, виконавське мистецтво, знання і практики предків, якими користуємося ми, нащадки. Наприклад, до списку нематеріальної культурної спадщини внесено давньоіндійський епос «Рамаяна», традиція ведичного пригощання, санскритський театр, ярмарок «кум» і навіть жіноче сарі. А нещодавно додали ще й йогу.
Уряд Індії запропонував відзначати 21 червня як Міжнародний день йоги. Цю ініціативу підтримала ООН. Із 2015 року цю дату відзначають у всьому світі. Наприклад, у Києві на Хрещатику 2017-го йогою одночасно займалися 4,5 тисячі людей.
«Кожний елемент індійської нематеріальної спадщини похідний від нашої філософії, яка почалася з Ведів, — пояснює Манодж Кумар Бхарті. — Західний світ визнає, що Веди — це найдавніші знання у світі. Понад п’ять тисяч років їх передавали з уст в уста. Учитель протягом 6—7 років навчання переказував вивчені 10 тисяч віршів. А потім його учні в такий спосіб передавали їх наступним поколінням.
Веди вражають глибиною: вони відповідають на запитання, які завжди цікавили людство. В них, наприклад, обговорюється, де ви були до життя і куди зникаєте після смерті. Ведам навіть відома швидкість світла. Звідки індійці знали про це 7 тисяч років тому? Звідки їм було відомо, що Земля обертається навколо Сонця? Сучасна наука не може пояснити чимало аспектів, давно описаних у Ведах».
Україна — у світовому тренді
«Українська нематеріальна культурна спадщина — це не тільки вишивка і кераміка, — розповідає професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Івановська. — Нам є чим пишатися. Наші давні знання записані в піснях і обрядах, але вони збереглися гірше за Веди. У них теж є блискучі описи космосу. Україна — у світовому тренді. Можемо похвалитися унікальним багатоголоссям і килимарством. Тільки треба зберегти свою культуру для наступних поколінь. Але цьому заважає стереотип: ще встигнемо. Нематеріальна культура надзвичайно вразлива, потребує бережного ставлення. Її елементи не можна відреставрувати».
Наприклад, у Хорватію і Грузію приїжджають послухати багатоголосся. Це бренди цих країн. А в нас цей пласт нематеріальної культури чомусь не викликає інтересу, хоч поліфонічні українські народні колективи дуже цікаві. На щастя, в Україні нині фіксують зразки багатоголосся завдяки проекту «Поліфонія» під керівництвом угорського музиканта Міклаша Бота. Уже записано 1,5 тисячі унікальних пісень у 85 селах.
Екзотика для втаємничених
Однак далеко не всі елементи нематеріальної культурної спадщини можна зафіксувати. Адже народні майстри не завжди йдуть на контакт, та й не всі елементи варто оприлюднювати. Особливо це стосується табуйованих частин сакральних текстів замовлянь, проклять. Справді, чимало забувається.
«Раніше багато дівчат на Буковині знали обряд поховання лялечки, а тепер його фіксують тільки в 29 селах Чернівецької області й на Одещині в ігровій формі, — розповідає кандидат філологічних наук Іванна Стеф’юк. — Цей обряд можна ще побачити в румунів, молдован, болгар, але саме на українській Буковині він найгуманістичніший».
Цікаво, що в Індії передавати ведичні знання можна було тільки за умови дотримання особливого способу життя. Осмислювати Веди треба через медитацію, якій сприяє вегетаріанство, певний розпорядок дня. В Україні, до речі, у старі часи можна було вживати будь-яку їжу тільки чотири тижні на рік.
Насамкінець. Щоб зануритися в самобутність і таємничість нематеріальної культури, не соромтеся подорожуючи цікавитися її елементами. Ось кілька прикладів того, чим можуть зацікавити наші землі.
Запорізька область — козацький бойовий звичай «Спас», степовий розспів, плавнева побутова культура, традиція пригощання караїмів Мелітополя.
Дніпропетровщина — андріївські вечорниці, зимовник козака Пластуна.
Закарпаття — хижанське весілля на Виноградівщині, народні казки.
Львівщина — дримба, трембіта, танець «На бочці».
Хмельниччина — традиції виготовлення чорної ковбаси і народний весільний танок «П’яний Шаміль».
Ксенія МЕЛЕШКО
для «Урядового кур’єра»