СМАЧНОГО!
Кулінарні проекти на українському ТБ множаться як гриби після дощу
Коли в 1993 році Андрій Макаревич задумував свій «Смак», він навіть не сподівався, що його проект матиме такий успіх і таку потужну хвилю послідовників. Не претендуючи на амплуа шеф-кухаря в останній інстанції, свою телепрограму лідер «Машини часу» уявляв приблизно так: він запрошує у студію когось із відомих представників кіно чи естради, вони ведуть неспішну бесіду, приправлену гумором і різними артистичними байками, а заодно, аби зайняти чимось руки, готують якісь макарони під соусом «карузо»…
Яким же великим було здивування Андрія Вадимовича, коли вся країна, мов за командою, взяла у руки блокноти, ручки і дружно почала записувати рецепти «Смаку». Рейтинги програми зашкалювали, тому довгі 12 років Макаревич був змушений однією рукою брати акорди на своїй гітарі, а іншою — помішувати черговий кулінарний шедевр, що апетитно булькав перед глядачами. Передавши нарешті свій черпак Івану Урганту, фронтмен «Машини часу» і досі відгукується про «Смак» як про свій «найрокенрольніший вчинок»…
Особистість із каструлею
Деякі українські канали, аби зайве не заморочуватися, підписують угоду про кулінарні хіти зі своїми російськими партнерами. Саме так вчинило багато років тому керівництво каналу СТБ і не прогадало: ось уже скільки років поспіль Юлія Висоцька зі своїм проектом «Їмо вдома» — беззаперечний авторитет для домогосподарок і не тільки. Її репутація на кухні — непохитна. А безкінечні повтори старих випусків не дратують аніскілечки.
Ну скажіть, яке нам діло до того, що мить тому жінка стояла по той бік кухонного стола вагітною, а за кілька хвилин камера вже наїжджає на її сина Петю, який смакує маминим пирогом? Зрештою, ми ж не сімейну хроніку родини Кончаловського та Висоцької переглядаємо, а кулінарну програму. В якій, і це видно неозброєним оком, її авторка готує з величезною любов’ю. Актриса за освітою, на своїй телекухні Юлія виглядає дуже органічно. Підозрюю, що саме завдяки їй чимало наших жінок по цей бік екрана дізналися про існування таких екзотичних продуктів як фунчоза, каперси, парменджано…
А приправлення страви — це ж цілий ритуал! Якщо раніше у своїй кулінарній практиці ви прекрасно обходилися кропом, петрушкою, перцем і лавровим листом, то переглянувши хоча б один випуск «Їмо вдома», неодмінно поповните своє скромне «зібрання приправ» мускатним горіхом, шафраном, коріандром, кардамоном, кмином, імбірем… Висоцька — з тих нечисленних телеведучих, чия енергетика просто-таки перехлюпується через екран.
Українським аналогом «Їмо вдома» з великою натяжкою можна назвати проект Даші Малахової, який стартував на «Інтері», а зараз виходить на Меню-ТБ. Ну що сказати — Даші ще є куди рости…
Клондайк для рекломадавців і школа для домогосподарок. Фото з сайту kanalukraina.tv
Гаряча сковорідка «юного орла»
Досить своєрідно в цю ж нішу спробував втиснутися також наш неперевершений «і швець, і жнець, і на дуді гравець» Михайло Поплавський. Оголосивши себе «Шеф-кухарем країни» — саме так називається його кулінарна програма, що виходить на Першому національному, — він залишився вірним своєму амплуа і на телекухні. Після заставки з перцями-помідорами-часником з’являється увесь такий із себе Мих-Мих — у вбранні кухаря, помережаному національними орнаментами, з піснями-танцями, у традиційному супроводі красунь з пишними формами. Маючи солідний досвід у сфері громадського харчування — ті, хто часто мандрує за маршрутом «Київ—Одеса—Київ», розуміють, про що йдеться, — тут він не ризикує тягнути ковдру тільки на себе, залучаючи до свого проекту зіркових гостей і професійних кухарів.
Народного артиста Івана Поповича Поплавський запрошував на окрошку, свіжину «Гаряча сковорідка», ошийок молодої свинки з аджикою та котлети «по-поплавськи», власниця модельної агенції Влада Прокаєва на гостині у Михайла Михайловича смакувала запіканкою з родзинками і бобом-гуляшем, легендарний футболіст і тренер Леонід Буряк — індичкою з рисом… Я більше ніж переконана, що в українських глибинках шоу «Шеф-кухар країни» іде «на ура!». Ось тільки ведучому цієї програми зовсім не зайве попрацювати над збагаченням свого лексикону.
І не тільки… А то чого доброго лаври лицаря «без страху і докору» української телекухні одно-осібно перебере на себе конкурент Мих-Миха з сусіднього каналу — Юрій Горбунов та його «Смакуємо» на «1+1» працюють приблизно за тим самим алгоритмом: гості, розмови, смачні страви… Балетом, щоправда, він поки що не розжився, але за рівнем почуття гумору, здатності імпровізувати й тримати публіку Горбунов однозначно випереджає свого колегу по цеху — акторська освіта дається взнаки…
Боротьба як інгредієнт телевізійної кулінарії
Інша категорія кулінарних програм будується за принципом суперництва. Тут у першу чергу доречно згадати «Звану вечерю» на ТЕТі. Ця програма максимально наближена до нас усіх — ведучий Григорій Шевчук люб’язно відчиняє перед глядачами двері квартири, де мешкає звичайний обиватель, що наважився трішки «підперчити» своє монотонне життя пригодою під назвою «Звана вечеря». Команда проекту майстерно добирає компанії для кожного випуску, запрошуючи за один стіл бізнесменів і акторів, кондукторів і моделей, домогосподарок і бізнесвумен… П’ятеро учасників по черзі приймають у себе гостей, а наприкінці тижня всі разом вони визначають, чий вечір був найсмачнішим та найцікавішим.
«Герої нашого шоу повинні бути впевнені в тому, що запросивши гостей на «Звану вечерю», зможуть створити щось значно більше, ніж смачний стіл, незабутню атмосферу свята, затишку і невимушеного спілкування». На «Званій вечері» є чим «поживитися» не лише любителям смачно попоїсти… Однозначно цікавою ця програма буде психологам — тут хоч і в дуже обмеженому хронометражі, розігруються ледь не шекспірівські пристрасті. Редактори проекту свій хліб їдять не даремно: за столом учасники — сама люб’язність, а позаочі видають один про одного такі відвертості — Фрейду точно було б над чим поміркувати…
Але лідером за емоційним напруженням серед кулінарних шоу була і, мабуть, ще не один рік залишатиметься «Пекельна кухня» («1+1»). Минулого сезону цей проект з епатажним Арамом Мнацакановим на чолі збирав біля екранів телевізорів мільйони небайдужих. Причому це якраз той випадок, коли власне рецептами аудиторія цікавилася не так активно, всім було значно цікавіше, хто цього разу не витримає диктатури шеф-кухаря і в який бік полетить чергова тарілка із забракованою стравою…
Програма з такою зловісною назвою для 16-ти учасників перетворилася на школу виживання, їх тепер у цьому житті нічим не злякаєш. «Пекельна кухня» тому і називається пекельною, що на ній пекельна праця. Проект мав показати людям, що на кухні справді неймовірно важко», — ділився враженнями від участі у цьому шоу переможець Юрко Кондратюк. На свої чесно виграні півмільйона гривень він придбав квартиру і облаштував студію для групи, в якій грає. Заздрити йому, співчувати чи тішитися за хлопця — кожен з нас по цей бік екрана вирішував для себе сам. Хоча охочих повторити подвиг Кондратюка вистачить і на другий дубль «Пекельної кухні»: «плюси» вже завершили кастинг і почали зйомки наступного проекту…
Поряд з такою безкомпромісною боротьбою, що розгорталася на «плюсах», кулінарні змагання «Інтера» «Смачна ліга» з Анастасією Заворотнюк видаються дитячою забавкою, призом в якій можна вважати гучність аплодисментів на адресу того чи іншого учасника. «Фішка» проекту — національна кухня. Двоє учасників намагаються догодити журі — «заслужені товстуни» українського ТБ Сергій Сивохо, Юрій Корявченков, Сергій Галибін — з власноруч приготовленою смакотою, що має чітке територіальне походження. З піснями-танцями, байками-жартами у «Смачній лізі» куховарили Надія Бабкіна і Руслана Писанка, Барі Алібасов і Діма Колдун, Василь Горбаль та Павло Шилько… З одного бору, «Інтеру» можна дорікнути в тому, що коли вже ведучу запросили з Росії, то хоча б наших селебрітіс частіше залучали у свою «Лігу», так би мовити, для балансу… А з іншого — ну не напасешся на щотижневу програму цікавих особистостей, які б і впізнаваними були, і ерудованими, і з почуттям гумору. Довелося б одних і тих самих запрошувати по кілька разів.
НАСАМКІНЕЦЬ
Можна навіть не сумніватися в тому, що кулінарним шоу «світить» привабливе майбутнє з непоганими рейтингами. Традиційна українська гостинність, щедрі столи, які ми накриваємо за останні гроші, намагання почастувати не гірше, ніж у людей — тому підтвердження. А ще подібні проекти — клондайк для рекламодавців, які просувають у маси свої макарони, соуси, вина… Хто ж із власників каналів відмовиться від такої «золотої жили»? А тому, шановні телеглядачі, не зациклюйтесь на борщах-котлетах, розширюйте свої кулінарні обрії, дізнавайтеся про нові страви, нові смаки і не дивуйтеся поєднанню персика з тунцем, полуниці з рукколою чи ананаса та курки… Телебачення, не без зиску для себе, вам у цьому обов’язково допоможе.