У першу неділю квітня професійне свято традиційно відзначають геологи, геодезисти та картографи. В Ужгородському національному університеті вже 18 років готують фахівців з геодезії. Про перспективи випускників вишу у післявоєнній відбудові України кореспондент «Урядового кур’єра» розмовляв з деканом географічного факультету УжНУ кандидатом технічних наук Іваном КАЛИНИЧЕМ.
— Ви 45 років віддали геодезії: кілька десятиріч працювали геодезистом, керівником підприємства. Уже шість років керуєте факультетом, який готує фахівців цієї галузі. На чому базується сучасна геодезія?
— Назву професії запропонував ще Арістотель і означає вона землемірство. В УжНУ сучасних землемірів, які навчаються на кафедрі геодезії, землеустрою та геоінформатики, готують на обладнанні світового рівня. Його вдалося придбати через грантові конкурси за участі університету. Упродовж восьми років ми закупили найсучасніші пристрої загальною вартістю майже 15 мільйонів гривень.
— Про що йдеться?
— Це сучасний 3D-сканер Faro, електронні тахеометри та GPS-приймачі. Факультет має два квадрокоптери та високоточні цифрові аерокамери для стереотопографічного знімання, сучасні GPS-приймачі, електронні тахеометри, малі літальні апарати високої точності. Усім цим вчаться користуватися студенти.
— Перехід геодезичних досліджень у цифровий формат — це закономірний процес?
— На початку 2000-х з’явилася сателітна (супутникова) геодезія. Майже десять років використовують лазерне сканування земної поверхні та об’єктів. А 3D-картографування місцевості дає змогу здійснювати оперативний контроль будівництва інженерних споруд, моніторинг їхнього стану під час експлуатації. Поширеним стає 3D-моделювання складних архітектурних об’єктів. Ми стали свідками використання безпілотних літальних апаратів, квадрокоптерів у щоденній роботі. Якщо раніше термін підготовки карт до друку становив майже три роки, то тепер — два місяці чи й менше.
— Спеціальність «інженер-геодезист» в УжНУ з’явилася не на порожньому місці.
— Державні та приватні підприємства потребували кваліфікованих інженерів-геодезистів та інженерів-землевпорядників. 1999 року в Мукачеві було створено державне підприємство «Закарпатський геодезичний центр», в Ужгороді — Інститут землеустрою з філіями в містах Хуст і Берегове. А 2008-го постала перша в Україні GPS-мережа ZAKPOS для геодезичних підприємств для проведення високоточних GPS-спостережень у режимі реального часу. Протягом 15—20 секунд з її допомогою можна визначити координати точки з точністю 2—3 сантиметри. Старими аналоговими методами на це потрібно було витратити 4—5 годин. Починали роботу в області з дев’яти станцій, а нині ZAKPOS має їх понад півтораста в кількох регіонах України. Нові методи дають змогу заощаджувати і час, і кошти.
— Науковці та їхні розробки стають більш затребуваними?
— На географічному факультеті проводимо щорічні міжнародні науково-практичні конференції. У жовтні відбудеться вже одинадцята, в якій візьмуть участь майже 80 науковців з різних країн. Двічі на рік влаштовуємо конференції студентів і молодих науковців. Чимало випускників факультету вже стали кандидатами наук. Тісно співпрацюємо з вишами Словаччини, Польщі, Румунії та Чехії, там частина студентів має змогу пройти літні практики.
— Які перспективи із працевлаштуванням випускників?
— Усі працевлаштовуються і успішно працюють в Україні й за кордоном.
— Як війна позначилася на підготовці фахівців?
— Попри виснажливу війну, яку росія розв’язала проти України, нині кафедра знову випустить майже шість десятків спеціалістів. Випускниками стануть 24 бакалаври і 35 магістрів.
— Для Збройних сил геодезистів, картографів готують окремо?
— Поділу на цивільну та військову геодезію немає. Знання, володіння навичками, пристроями однаково потрібні. Без точних карт ніде не обійтися. І під час наведення артилерійських систем використовують ті самі системи GPS та навігатори, що й у звичайному житті. Спеціалісти з геодезії у військовій справі незамінні.
— Якою буде потреба у фахівцях з геодезії, картографії у післявоєнний час?
— Після війни, яка завершиться перемогою України, найбільше потрібні будуть будівельники, а разом з ними — геодезисти та картографи. У тій частині України, де найбільші руйнування, слід буде відновлювати межі, тобто виготовляти нові топографічні плани, здійснювати інженерний супровід на будовах.
Після перемоги геодезисти стануть потрібними як повітря під час спорудження житлових будинків і промислових об’єктів, доріг і мостів. Усі будови починаються із планування, встановлення координат на місцевості. Прокладання комунікацій теж починається з координат місця їх пролягання, а це робить фахівець з геодезії.
— І формування земельних кадастрів без геодезиста не обходиться.
— Земля — велика цінність нашої країни, яка потребує обліку. Інформація в цій галузі весь час змінюється. Щоб встигати за змінами, ведуть кадастри, які готують геодезисти та землевпорядники. А ще існують тематичні кадастри: містобудівний, лісів, надр, геологічний, гідрографічний тощо.
Крім геодезистів та землевпорядників, факультет готує ще й лісівників та географів. Коли засновували факультет, то йшлося про задоволення потреб Закарпаття, бо в області цих фахівців тоді не готували. Але за 13 років ми вийшли далеко за межі краю, і тепер наші випускники працюють навіть за кордоном.
— Яким бачите майбутнє геодезії?
— Вона ніколи не буде такою, як колись. Нині геодезія базується на цифрових технологіях і 3D-моделюванні, лазерному скануванні. Тож мусимо встигати за темпами цих змін й оволодівати новими методами і технологіями.
— Вітаю із професійним святом геодезистів, яке відзначають 2 квітня, і бажаю залишатися на вістрі вимог часу.
Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Іван КАЛИНИЧ. Народився 31 березня 1959 року в місті Берегове Закарпатської області. У 1978 році закінчив Київський топографічний технікум за спеціальністю технік-геодезист, у 1991-му Львівський політехнічний інститут за такою самою спеціальністю. Працював на посадах техніка та старшого топографа в експедиції, начальника Закарпатського топографічного загону Міністерства геології України, головного інженера та директора державного підприємства «Закарпатський геодезичний центр». Протягом 2005—2010 років — начальник Головного управління Держкомзему в Закарпатській області. В Ужгородському національному університеті з 2005 року, з 2016-го — декан географічного факультету цього вишу. Є автором і співавтором понад 100 наукових та навчально-методичних праць. Один із творців першої в Україні GPS-мережі ZAKPOS.