ТРАДИЦІЯ
У Херсоні відбувся ХV Міжнародний фестиваль «Мельпомена Таврії»
Організатор фестивалю — колектив Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша — ювілейний форум планував провести, обігравши цифру 15. З кількістю країн вийшло — до традиційних учасників додалися ще п’ять: Грузія, Португалія, Латвія, Литва, Франція, Ізраїль. Однак фестивальні дні довелося скоротити до десяти. Ось як це прокоментував директор і художній керівник Херсонського театру та президент фестивалю Олександр Книга: «Немає генерального спонсора, зменшено державне фінансування. Я навіть звернувся до херсонців: «Або фестиваль буде останнім, або купуйте квитки». Так глядач став нашим основним інвестором».
Білоруські гості показали немеркнучу «Одвічну пісню» за твором Янки Купали. Фото надані театром
Цифра показаних вистав вражає — їх 32
Справжнє відкриття фестивалю — мюзикл угорського театру ім. Йокая «Граф Монте-Крісто». В країнах Європи два роки поспіль це —найпопулярніше театральне шоу. Насамперед вражає професіоналізм акторів, які ювелірно володіють і вокалом, і хореографією, і цирковими трюками, і драматичним талантом. А яскраву і хітову музику виконує живий оркестр. Гості привезли 60 тонн обладнання і дві доби монтували сценічний простір. Головний винуватець цього блискучого дійства, автор музики, тексту пісень, режисер і виконавець ролі Едмунда Дантесастав — провідний актор театру Дьєрдь Сомор. На жаль, переговори щодо показу цього дивовижного мюзиклу в Києві поки що безрезультатні, бо продюсери бояться братися за такий складний за технічним рівнем спектакль.
Оголосивши у Херсоні 2013 рік роком українського театру, господарі в цьому сезоні опанували високохудожній матеріал — «Енеїду» Котляревського, що за останні 20 років стала наймасштабнішою постановкою театру в режисурі Сергія Павлюка і художньому виконанні художників Сергія та Наталки Ридванецьких. Як і годиться класиці, дотепний твір Котляревського завжди сучасний. Теми влади і народу, пошуки кращої долі в інших краях висять у повітрі: життєвому і мистецькому.
Президент фестивалю Олександр Книга вітає актрису Ларису Кадирову із вдалим виступом
Моновистави жінок і чоловіків
На цьогорічній «Мельпомені» було багато моновистав — і з жіночим акцентом, і з чоловічим. Лариса Кадирова показала виставу «Стара жінка висиджує» польського драматурга Тадеуша Ружевича. Це — філософська вистава-попередження про знищення всього живого, в якій актриса талановито перевтілилася у жінку без віку, без епохи і національності, загублену через свою самотність і в часі, й у просторі.
А театральний проект Міжнародного фестивалю моновистав «Звайгзне» (Латвія) за Купріним «Гранатовий браслет» — теж сповідь жінки, але про неосяжне кохання — це приклад театральної копродукції. Виконавиця — актриса з Латвії Христина Клетнієце. У виставі «Акторська гримерка» разом з її режисером Урсулою Макаровою аж п’ять жінок, яких поселив у містичну гримерку японський драматург Куніо Сумідзу. Справжній жіночо-зміїний клубок, де за роль точиться нетеатральна боротьба.
А ось чоловічі моновистави були з гумором і легкою ностальгією. У драмі естонського драматурга Андруса Кивиряхка «Курча з букваря» сповідь маленької людини у постановці вже відомого для фестивалю литовського режисера Лінаса Зайкаускаса талановито втілив народний артист Башкортостану Алмас Аміров.
Поки гризлися, втратили країну
З великою цікавістю на «Мельпомені» очікували постановку Донецького академічного українського музично-драматичного театру за п’єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло», яку там назвали «Тьотя Мотя прієхала…». Змінили не лише назву, а й фінал. Незвично-монументальною стала і сценографія у вигляді двох вагонів справжніх розмірів, що врешті-решт у фіналі стають теплушками і везуть на загибель учасників цієї історії. І відомий сатиричний твір репресованого Куліша, який зазвичай ставлять як камерну історію мовних чвар і суцільного суржику, постав у новому узагальненому звучанні. Поки гризлися і вибирали «кращу» мову, втратили країну. І хто каже, що театр лише мистецтво?
До літературної класики звернувся і режисер Дмитро Богомазов, поставивши у київському театрі ім. І.Франка «Morituri te salutant» за мотивами майстра психологічної новели Василя Стефаника. І ще довго після її показу на фестивалі глядачі і фахівці театру не могли відійти від глибини прочитання і філігранності акторських робіт.
Білорусь на ювілейному фестивалі була представлена трьома театрами. «Дзяди» Адама Міцкевича у постановці мінського Театру «Ч» за своїми національно-філософськими узагальненнями дещо перегукується із виставою франківців.
А ще вона цікава тією ж копродукцією, що стає показовою для розвитку сьогоднішнього театру. «Одвічна пісня» — драматична поема Янки Купали в постановці Республіканського театру білоруської драматургії перетворилася на фолк-рок-оперу, яку колектив привозив на фестиваль сім років тому. Та й нині її щирість і художня чистота нікого не залишає байдужим.
Тим часом Вітебському театру ім. Я. Коласа оргкомітет фестивалю запропонував творчий експеримент — зіграти прем’єру «Макбета» Шекспіра у лісовому театрі на Базі зеленого туризму «Чумацька криниця». Декораціями була сама природа, яка в вечірньо-нічний час містична сама по собі, а в міксі з кривавим сюжетом Шекспіра посилювала ці враження. Особливо, коли у глядачів була змога слідкувати за повним місяцем, який то ховався за хмари, а то злодійкувато виповзав якраз під час сцени вбивства.
Ювілейний фестиваль подарував глядачам ще одну родзинку. Для відомої музичної вистави «Задунаєць за порогом» Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» сцену побудували на березі Дніпра і замаскували справжніми рибальськими сітками. Все інше теж було справжнім: вечірнє небо, плавні і козацька «Чайка», яку побудував театр історичної реконструкції «Олеща». На ній у фіналі під аплодисменти захопленої публіки відпливли герої знаменитого українського твору.
Вважається, що нині це практично єдиний в Україні фестиваль театру з гідною організацією і справжнім міжнародним професійним рівнем.
За 15 років його географія сягнула 61 міста з 18 країн світу. Загалом було показано 213 вистав, щорічними гостями фестивалю стали майже 650 гостей. Подивилися фестивальні вистави за ці роки понад 150 тисяч глядачів.