Вітчизняні деревопереробні компанії — найбільші споживачі деревини, яку заготовляють в Україні лісогосподарські підприємства. Купуючи її у лісгоспів, деревопереробники фактично фінансують лісову галузь. Вони забезпечують поглиблену переробку деревини, випускають продукцію з високою доданою вартістю, створюють робочі місця, наповнюють бюджети і соціальні фонди, беруть активну фінансову участь у реалізації програм регіонального та галузевого розвитку.

Проте потреби деревопереробників найбільше ігнорують під час реформування лісопромислової галузі. І це шкодить всьому економічному сектору країни, а особливо розвитку місцевих громад.

Комітет з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради схвалив законопроєкт «Про ринок деревини» (№4197-1), розроблений без участі підприємств, яких він безпосередньо стосується. Проігноровано підсумки досліджень і рекомендації провідних науковців у лісопромисловій галузі України.

Кожен лот — що кіт у мішку

Цей законопроєкт аж ніяк не вирішує основного питання деревопереробного виробництва, а саме стабільного доступу до лісосировини. Кожен підприємець — вітчизняний товаровиробник чи іноземний інвестор розраховує на певні обсяги сировини для роботи своїх виробничих потужностей. Але квартальні торги продукцією лісозаготівль, які документ пропонує зробити основними, більше нагадують лотерею.

Ось приклад. Торги першого кварталу 2021 року, які щойно відбулися, відзначилися небувалим стрибком цін — на окремі лоти до 100%. Деревина нижчих сортів обігнала у вартості якіснішу і ціннішу. Така ситуація склалась не внаслідок здорової конкуренції, а тому, що комусь вигідно штучно завищувати ціну.

Зробити це просто. Наприклад, породу дуб лісогосподарські підприємства виставили на торги тільки 26% загального обсягу лісопродукції, запланованої до заготівлі у І кварталі. Внаслідок свідомого заниження обсягів пропонованої до купівлі деревини різко зросла її реалізаційна вартість.

А окремі виробничники злякалися перспективи залишитися на найближчі три місяці без сировини, адже чергові торги відбудуться ще нескоро, тож торгувалися про запас. Тому виник ажіотаж.

Кожен лот на щоквартальних торгах — це кіт у мішку. Лісгоспи його планують віртуально, бо заготівлі деревини вони ще не починали. Тож часто виникає ситуація, коли деревопереробникам доводиться купувати деревину нижчої якості, ніж та, право на придбання якої отримав переможець аукціону.

Чимало деревопереробних підприємств змушені зупинити виробництво через такі цінові коливання. Продавці лісоматеріалів лісгоспи теж зазнають збитків. Як свідчить практика, у разі штучного завищення ціни на конкретні лоти переможці таких лотів в майбутньому зазвичай від них відмовляються. Державні лісові господарства шукають інші шляхи збуту такої лісопродукції. Лісозаготівельники змушені укладати прямі угоди купівлі-продажу й реалізовувати її за значно нижчими цінами, ніж склалися на останньому аукціоні, адже спиляна деревина не може довго лежати на складах.

То в чому тут користь для економіки і позитив реформи?

Чи розв’яже проблему єдиний адміністратор?

Є досвід проведення подекадних торгів у Львівській області через регіональні біржі. На них набагато менше ажіотажу, лісгоспи виставляють деревину, яку вже заготовлено або вона у процесі розробки, а тому якість і кількість її відома.

Ще одна проблема полягає у тому, що законопроєкт «Про ринок деревини» №4197-1 пропонує розв’язати всі проблеми через призначення монополіста, який контролюватиме торгівлю деревиною. Це буде єдиний адміністратор електронної торгової системи, якого призначає Кабінет Міністрів України.

Донедавна торги проводили біржі, які мають певні права і обов’язки, визначені Законом України «Про товарні біржі». У бірж є прописані законодавством інструменти регулювання торгів — уже випробувані, які працюють.

Запропонований законопроєктом «єдиний адміністратор» — суто посередник, який не несе абсолютно ніякої відповідальності за результати торгів.

Минув рік після запровадження урядом пілотного проєкту, коли 25% деревини лісгоспи мали продавати через торговельні майданчики «Прозорро.Продажі». На сьогодні вже є скандальні історії з тими майданчиками. Підприємці, сплативши для участі в аукціонах різні реєстраційні та інші внески на десятки тисяч гривень, залишалися без сировини. За що ж вони сплачують посередникові чималі суми зароблених ними коштів?

Аукціони на «Прозорро.Продажі» нині одні з найдорожчих, і страшно уявити їх вартість після монополізації торгів, адже законопроєкт №4197-1 передбачає продаж усієї заготовленої державними лісгоспами деревини тільки через «Прозорро.Продажі». Це істотно збільшує собівартість продукції й робить наші підприємства неконкурентними.

Призначення єдиного посередника-оператора ринку та створення Лісового порталу — не системне розв’язання проблем деревопереробної галузі зокрема у забезпеченні сировиною. Від цього страждатиме лише легальний бізнес. Антимонопольний комітет України має втрутитися і стати на захист економічної конкуренції в лісопромисловому секторі економіки.

Найбільший стабілізаційний ефект вбачаємо у контрактуванні деревопереробними підприємствами 50% деревини від історії офіційних продажів за попередній рік. Цю вимогу містить проєкт закону «Про ринок деревини» №4197, автор якого — народний депутат України Олександр Матусевич. Асоціації деревообробників долучилися до його розроблення. У законопроєкті враховано вимоги підприємців до прозорості ринку, стабільності постачання і цін, відповідальності всіх сторін. Проєкт компромісний для всіх учасників ринку: продавців, покупців і бірж. Отже, він може внести довгоочікуваний конструктив у їхню роботу.

Микола КОГУТ,
голова громадської організації «Асоціація деревообробників
та лісозаготівельників Львівщини»,
для «Урядового кур’єра»