На українському ринку гречки коїться щось дивне: закупівельні ціни знизилися до 6—8 тисяч гривень за тонну, а ще торік сягали близько 10—12 тисяч, про позаторішні і згадувати страшно. Відповідно впали й роздрібні ціни у крамницях. Наче добре? Та не дуже, якщо поглянути, звідки тут ноги ростуть.
Експерти зазначають: падіння закупівельних цін на гречку розпочалося торік через перевиробництво у східного сусіда: 2017-го врожай гречки в Росії становив понад 1,7 мільйона тонн, а внутрішнє споживання вдвічі менше — лише 750 тисяч тонн. Надлишок скинули до найближчого сусіда — до нас.
За даними Державної служби статистики, торік в Україну офіційно було завезено 15,9 тисяч тонн зерна, з яких 12,7 тисяч — з РФ, 17,3 тисячі тонн — з Казахстану, але там вона також російського виробництва. І це ще не все: експерти зауважують, що значні обсяги гречаної крупи було завезено за напівлегальними схемами. А тому, за оцінками аналітиків, загальний обсяг імпорту гречаної крупи з Росії, серед них тіньові поставки, становить не менш як 50 тисяч тонн. А вітчизняні заводи торік виробили всього 55 тисяч тонн крупи. Тобто частка російської крупи на українському ринку вже сягнула майже 45—50%.
Чим це погано? По-перше, моральний аспект — торгуємо з ворогом, чия зброя вбиває захисників України. По-друге, як зауважує директор Білоцерківського комбінату хлібопродуктів Іван Шилов, російська гречка значно поступається вітчизняній за вітамінним та енергетичним складом: «На вигляд вона має правильний коричневий колір, але виготовляють її з порушенням технології. Ми придбали зразки гречки, яку купують українці, й провели аналіз в атестованій лабораторії. Згідно з його підсумками, досліджуваний продукт за дев’ятьма з 12 показників не відповідає стандартам якості ДСТУ».
По-третє і головне: голова Всеукраїнської аграрної ради Андрій Дикун зазначив, що вітчизняні виробники втрачають рентабельність і як наслідок — економічну мотивацію надалі вирощувати цю культуру, адже її ціна впала нижче за собівартість. У всьому світі таке явище зветься демпінгом, це підступна зброя в конкурентній боротьбі, призначена для економічного знищення конкурента.
І це вже дається взнаки. Цього року через інтервенцію низькоякісної крупи з Росії площі під посівами гречки в Україні скоротилися майже вдвічі (до 108 тисяч га зі 189 торік). Наступного року аграрії, які спеціалізуються на вирощуванні гречки, прогнозують ще більше скорочення посівних площ: до 40—50 тисяч гектарів.
Чим це небезпечно? Демпінг — як правило, процедура нетривала. Самим російським аграріям не надто цікаво продавати свій продукт за заниженою ціною, тому можна з цілковитою впевненістю прогнозувати, що наступного року перевиробництва гречки там не буде. Якщо ж одночасно знизять виробництво й українські сільгоспвиробники (а до того йде), ціна гречки на прилавках українських крамниць перевищить позаторішні рекорди, і крупа стане золотою. Чи нам це треба?
Гречка — цінний компонент дієтичного харчування у разі багатьох хвороб, зокрема, цукрового діабету. Скорочення посівів гречки негативно позначиться на виробництві меду, адже ця культура — основний медонос, зауважує голова Всеукраїнського громадського об’єднання «Спілка пасічників України» Володимир Стретович.
У світовій практиці демпінг — підстава для порушення антидемпінгового розслідування та вжиття заходів для захисту вітчизняних виробників і внутрішнього ринку (антидемпінгові мита тощо). Не кажучи вже про те, що Держпродспоживслужба мала б перевірити продукт на якість і порушити питання про його вилучення з продажу. Чому цього досі не зроблено — питання вже не до нас.