Попри те, що наш кіт боїться Діда Мороза навіть більше, ніж увімкненого пилососа, вирішили запросити цей ходячий (не завжди рівно) символ Новорічних свят і цього разу. Врахувавши гіркі уроки минулих відвідин, я попередньо ретельно підготував ймовірне «поле бою». Насамперед виніс із передпокою нове дзеркало (старе розгепав тип у червоному кожусі з носом такого самого кольору). Потім демонтував зі стелі світильник, бо минулого разу дідуган небезпечно розмахував своїм посохом. А ще від гріха подалі зняв килимову доріжку, аби гість потім не нарікав, що перечепився через неї. Само собою, котяру, який з переляку міг гасати квартирою, немов навіжений, вирішив тимчасово евакуювати до сусідів.
Із приготуваннями впорався вчасно, бо у двері подзвонили, й на порозі з’явилося троє персонажів — Дід Мороз, Снігуронька і ще один рудоволосий суб’єкт. Оскільки ми замовляли тільки перших двох, на третього я спершу навіть не звернув уваги. Мене найдужче вразив Дід Мороз. Невже не справжній? Адже за стінку не тримається і довкола нього катма запаху від гостинності попередніх господарів. Бач, шапка не задом наперед, всі гудзики і навіть вуса на місці. Та й привітання для дитини прибулий виголосив досить виразно, упевнено, не збиваючись і не затинаючись. І найголовніше — не випустив з рук подарунок.
Що за диво? Може, цих казкових персонажів на час новорічних свят вирішили закодувати? Ніби ні, бо Дід притупнув валянками і підморгнув: мовляв, я свою справу чесно зробив, а тепер час діяти традиційно хлібосольним у цій ситуації господарям. Дію. І знову дивуюся: він без вагань бере запропоновану чарку, дякує, підносить до бороди і… спритно передає її через плече типу, який тільки цього й чекав. Молодик хвацько перехилив спиртне і повернув порожню склянку.
Нічого собі! Поки я роздумував, отой за спиною Діда Мороза, закусивши, ледь чутно промимрив: «Похторити…» Я теж не відмовив собі в бажанні замовити цей номер «на біс»: швиденько налив спиртне — ці двоє знову діяли, немов єдиний злагоджений механізм. Не було збою і під час традиційного: «На коня!»
Коли вийшов проводжати гостей, у дідугана заскимлив мобільний, і він трохи затримався в коридорі. І перегодя таки вгамував мою цікавість.
— Сьогодні це вже третій, — показав на рудого суб’єкта, якого Снігуронька обережно повела до ліфта. — Та нічого, зараз на зміну приїде ще один.
— А що, це фірма здогадалася забезпечувати вас дублерами?
— Ще чого… Отакими хлопчиками для пиття ми з приятелями по цьому «бізнесу» вирішили підстрахуватися з власної ініціативи. Бо щоб пережити всі оці корпоративні вечірки чи сімейні застілля, одній людині здоров’я не вистачить. Перевірено на собі… Адже наших людей знаєте: якщо відмовишся від чарки, або образяться, або з квартири не випустять, або силоміць змусять випити. А потім, буває, Діда Мороза доводиться везти у вантажному таксі… Зате тепер порядок: попрохав кількох знайомих допомогти — і вони не відмовилися. Щоправда, невідомо: пристануть вони після отриманих «виробничих травм» на цю пропозицію ще й наступного року?
— А як з отими «хлопцями для пиття» розраховуєтеся?
Співрозмовник аж обурився.
— Що? Це вони мені винні за безкоштовну випивку й закуску.
— А сам Дід Мороз при виконанні тепер ні краплі?
— Ну, хіба тільки символічно і щоб не розчаровувати господарів, яким для втіхи кортить напоїти нашого брата. А ще — щоб зігрітися. До речі, я зараз би не відмовився.
Зрадівши, що побачу нарешті справжнього Діда Мороза, я залюбки склав йому компанію. Бо якщо так і далі піде, то хтозна, чи доведеться ще колись випити з колоритним персонажем?
Іще така деталь. «Хлопчика для пиття» хитрі дідугани водять із собою як персонаж «Новий рік». Але на куртці того, котрий побував у нашій квартирі, значилися цифри «2013».
— Нічого ми не помилися! — заперечив Дід Мороз. — Це наш креативний хід, бо як зустрінеш Новий рік, так і проведеш. А ви хотіли б мати такий рік?
Я згадав посоловілі очі дублера і його невпевнену ходу й заперечливо похитав головою.
— Тоді це окремий тост, — усміхнувся гість.
Ну хіба йому, справжньому зі справжніх, відмовиш?