Те, що саме Пархомівку було обрано місцем великого збору господарів новорічних свят, не викликає жодних запитань, адже село корінням сягає у ХVІІ століття і бере початок з невеличкого хутора. А хутір, як відомо, — обитель чарівництва, казкових подій та феєричних дійств. А ще тут є палац, який звів наприкінці ХVІІІ століття граф Подгорічані, де нині розмістився один з найцікавіших сільських музеїв України і в якому без особливих зусиль можна відшукати таємничі чарівні атрибути новорічних святкувань. Тож тут зібралися близько двох сотень столітніх дідів Морозів, які, звісно, не могли обійтися без помічниць Снігуроньок. А мета цього форуму — показати себе та повчити молоде покоління.
Таке віче не могло відбутися без допомоги чарівної феї. І нею стала Вікторія Кацай, головний зберігач фондів Харківського художнього музею. Вона розповідає, що її професійна діяльність аж ніяк не пов’язана з гуртом дідів Морозів, Снігуроньок і тисячною колекцією ялинкових прикрас.
«Захоплення до мене прийшло випадково приблизно вісім років тому. Подруга подарувала мені кілька ялинкових іграшок з вати. Їй вони були не потрібні.
Я й взяла, і вони лежали у мене вдома. А потім подумала, що це скарб. Бачу, стареньке таке, стала цікавитися і виявила, що це іграшки 1940-х — початку 1950-х років. Занурилася в цю тему і стала збирати скляні ялинкові іграшки. Це рідкість. Так у колекції з’явилися прикраси зі скла. Це були фігурки дітей, героїв казок, літературних творів. Потім додалися різні цікаві кульки, будиночки, овочі. І так їх зібралося вже багато — більш як тисяча. Навіть не можу їх перерахувати, бо я щось купую.
Так само захопилася дідами Морозами та Снігуроньками. Це захоплення навіть на якийсь час відсунуло колекціонування іграшок. І тепер у моїй колекції, яку торік експонували на виставці в Пархомівському художньому музеї ім. П.Ф. Луньова, понад 200 дідів Морозів і Снігуроньок. Переважно 1950—1960-х років», — ділиться спогадами Вікторія Кацай.
За її словами, працівники музею, дізнавшись торік про її колекцію, попросили напередодні Нового року зробити виставку дідів Морозів та Снігуроньок, а цьогоріч у Пархомівці відвідувачів музею звеселяє колекція ялинкових прикрас. Звісно, без дідів Морозів тут не обійшлося. Але за рішенням великого морозівського віча нині їхній гурт представляють нові експонати.
«Казкова виставка проходить у Пархомівському художньому музеї імені П.Ф. Луньова вдруге, — розповідає молодший науковий співробітник музею Руслана Невеселих. — Саме з колекції Вікторії Кацай. Торік у нас були представлені лише діди Морози та Снігуроньки, а нині — новорічні ялинкові іграшки ХІХ—ХХ століть. Це іграшки з вати, з дрезденського картонажу, скла, богемського стеклярусу. Виставка прикрашена фігурами дідів Морозів та Снігуроньок. І це вже нові діди Морози і Снігуроньки. У Вікторії Іванівни їх дуже багато, виставили тільки зо два десятки. Найстарішого діда Мороза виготовлено у 1940-ві роки. Це вироби заводів Харкова і Києва, деякі з Росії».
А збирала весь цей скарб Вікторія Кацай по одному. Купувала на аукціонах, блошиних ринках, у родин Харківщини. Чимало прикрас було понівечено часом і людьми. Як розповіла Вікторія Іванівна, мало хто знає, що у 1920-ті ялинку та новорічні прикраси під приводом боротьби з релігійними пережитками було заборонено. Новорічні іграшки, в яких радянська влада вбачала ідеологічну загрозу, зняли з виробництва у 1927—1935 роках, а ті, що залишилися в людей, знищували. Тобто, за її словами, не лише люди, а й безневинні ялинкові прикраси потрапили під радянські репресії.
«Досі не можу вгамувати жаху від того, що колись, відновлюючи історію створення новорічних іграшок, знайшла в архівах. У журналі «Юний безбожник» кінця 1920-х прочитала, як діти у листах до часопису хвалилися своїми «подвигами» у знищенні релігійних ялинкових прикрас. Писали, що їх спалювали, розтоптували, а один хлопчак розповів у листі, що причепурив ялинку іграшками, а потім розстріляв її з батькової рушниці», — із сумом розповідає Вікторія Кацай. Вона додає, що одна з таких ватяних лялечок з простріленим личком є і в її колекції. Лише після 1935 року було відновлено святкування нового року із прикрашеними ялинками.
Ватяна лялечка — не єдина понівечена іграшка. Вікторія Іванівна їх збирає у будь-якому стані й реставрує.
«Якось на блошиному ринку натрапила на діда Мороза 1950-х років з пап’є-маше. Він валявся під ногами, був сплющений, плюшева синя шуба роздерта, і навіть обличчя спотворене. Пів року з ним поралася: відпарювала, перемотувала, чистила, шубку підклеювала, обличчя підмалювала-розписала — і дід отримав друге життя», — розповідає Вікторія Кацай і уточнює, що зі скляними іграшками впоратися значно важче.
Як каже Вікторія Іванівна, дуже вдячна родині, що підтримує її в цьому хобі, адже непросто зберігати у міській квартирі тисячі ялинкових прикрас, та й кошти на їх придбання витрачаються із сімейного бюджету неабиякі.
«Торік виставку відвідало дуже багато людей. Сама Вікторія Іванівна давала інтерв’ю. На виставці побували діти із краснокутської, пархомівської шкіл. Наукові співробітники музею прочитали лекції про дідів Морозів, Снігуроньок, святкування Нового року. Усього виставку відвідала більш як тисяча людей. Сподіваємося, що цього року поціновувачів буде значно більше, якщо музей не закриють на карантин. Адже протягом року ще до відкриття виставки до нас приходили, цікавилися, чи зберуться в музеї діди Морози і Снігуроньки», — висловлює сподівання Руслана Невеселих. Вона зазначає, що під час новорічних канікул музей очікує на гостей не лише з Харківщини, а й із сусідніх трьох областей, на межі яких лежить Пархомівка.