Дід Петро усміхається і потирає щоки із кількаденною щетиною.
— Внуча оце прийшло зі школи: «Діду, що писати про те, як я провів літо?» — Та що хочеш! А мені, кажу, і вигадувати нічого не треба. На руках усе написано! — він показує темні й потріскані долоні, густо вкриті мозолями. — Пилку та сокиру із рук майже все літо не випускав.
Схожі зізнання доводиться чути від багатьох людей на Донеччині. Бо жителі колишньої «всесоюзної кочегарки», готуючись до холодів, запасалися найдоступнішим і дешевим паливом — дровами.
Не журися, чорноброва, привеземо тобі дрова!
«Мені, мабуть, далеко до комунальників, які звітують про готовність до зими на 80, 90 і більше відсотків! — іронічно посміхається Юрій Тимофійович, житель селища Малотаранівка поблизу Краматорська. — Але те, що сповна використовував теплі дні для заготівлі дров — це факт. Запасів має вистачити аж до весни. Це за умов нормальної зими, а якщо закрутить віхола і затріщать морози, то… Словом, поки сприятлива погода, заготовляю дерево. Вугілля? Ні. Не з моєю пенсією до нього прицінюватися».
Жителі тамтешніх сіл мають підстави для таких нарікань, бо для багатьох із них вугілля стало справді майже золотим — тонна коштує 3 чи навіть 4 тисячі гривень. Та й вантажівок із паливом, які колись часто здіймали пилюку та гучно сигналили на сільських вулицях, стало значно менше. «Майже немає попиту! — розповідає знайомий, який кілька років тому займався подібним промислом, але був змушений від нього відмовитися. — У людей немає грошей. А віддавати за безцінь вугілля ніхто не схоче. Бо зараз із цим забагато мороки: і паливо стало складніше дістати, і його важко довезти через блокпости».
Водночас виник інший сезонний бізнес. Підприємливі чоловіки пропонують заготовити потрібну кількість дров, що називається, «під піч»: попиляють, порубають, привезуть у двір і навіть складуть у дровітні. Кубометр готових дров, кажуть селяни, їм продають за 400 гривень. Серед покупців ті, хто не має змоги самотужки заготовити паливо, але здатен заплатити цю суму. І дедалі більше селян самостійно беруть у руки сокири та пилки і вирушають до лісопосадок чи старих садів. «У нас до артилерійського обстрілу вранці і ввечері тільки й чути було дзижчання пилок та цюкання сокир, — каже житель селища Сартана під Маріуполем Леонід Семенович. — Зараз більше стукають молотки — латають дахи будинків, які, наприклад, і на нашій вулиці Красноармійській подекуди нагадують решето. Звісно, треба впоратися із вимушеним ремонтом до холодів».
Жителі цього та інших газифікованих селищ нерідко шкодують, що свого часу перейшли на опалення осель блакитним паливом, демонтувавши колись незамінні хатні пічки. «У мене також руки чесалися розібрати пічку, аби не мати мороки з вугіллям, пилом, сажею, — зізнається Валентин. — Але дід, чия хата мені дісталася, не дозволив. Тепер згадую його з великою вдячністю, бо маю власне опалення і не залежатиму від газу чи його дорожнечі. А коли у сарайчику недавно натрапив на давно забутий невеликий запас вугілля, було таке відчуття, немов справжній скарб знайшов!»
Завдання на вересень — ліквідувати «хвости»
Тепер із наближенням опалювального сезону цим людям слід робити інші запаси — накопичувати кошти, якими треба розраховуватися за значно дорожчі теплі послуги із урахуванням сумнозвісних подорожчань газу та електрики. Приміром, нещодавно у Маріуполі на сесії міської ради оприлюднили нові тарифи на тепло, від яких багатьох аж у жар кидає. «За однокімнатну квартиру площею 27,3 кв. м із тепловим лічильником маріупольці тепер платитимуть майже 300 гривень, хоча раніше це коштувало 171 гривню! — обурюється місцева жителька. — А без лічильника суми також відповідні: 248 колись і 450 тепер…» Тепла «двійка» (44 кв. м) обійдеться в 468 гривень проти недавніх 271 (без лічильника замість 404 — 699), трикімнатна квартира (56,8 кв. м) — 613 проти 350 (518 — 895). Причому, як свідчить практика попередніх років, підвищення цих тарифів майже вдвічі ще не гарантує безперебійного постачання тепла до помешкань.
Готовність комунального господарства до зими у населених пунктах Донеччини залишається на рівні минулих років: на початку осені подекуди залишається тільки ліквідувати деякі «хвости». Приміром, у Слов’янську такими вважають багатоквартирні житлові будинки, де створено ОСББ. За словами начальника міського управління ЖКГ Дмитра Діденка, вже наприкінці літа ті житлові оселі, якими опікуються ЖЕКи, були готові на 90-95%, а ось будинки об’єднань співвласників дещо відстають і псують загальну статистику. Втім, всі роботи, на проведення яких не вистачило літа, завершать у вересні та на початку жовтня.
За узагальненою оперативною інформацією виконкомів міських рад та районних держадміністрацій Донеччини, готовність житлово-комунального господарства та об’єктів соціальної сфери до роботи в осінньо-зимовий період наприкінці літа становила 85%. Цю цифру зокрема озвучили на засіданні колегії Донецької обласної державної адміністрації, де обговорювали проблеми, які належить ще вирішити до початку опалювального сезону. Насамперед це стосується тих населених пунктів, де найнижчі показники готовності житлового фонду: в Артемівському, Волноваському та Володарському районах, у місті Новогродівка. Серед головних причин, через які стримується проведення сезонних підготовчих робіт у житловому господарстві, — велика кількість зруйнованих будинків після проведення бойових дій. Для їхнього відновлення потрібні і певний час, і немалі кошти: аби відремонтувати понад 6 тисяч пошкоджених житлових будинків, за попередньою оцінкою, потрібно більш ніж 300 мільйонів гривень.
«Готовність об’єктів соціальної сфери вже становить 94%, — стверджує в. о. департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОДА Ольга Соловей. — Що стосується теплового господарства, то котельні готові на 87, а теплові мережі — на 89%. Основну увагу, безперечно, тепер треба приділити створенню на теплогенеруючих підприємствах необхідних запасів твердого палива».
На фінішній прямій, тобто за місяць, що залишився до офіційного початку опалювального сезону, ще є час впоратися із запланованим, аби зустріти початок похолодання зі стовідсотковою готовністю. Хоча, як це часто буває, достовірність отих цифр стане очевидною не в середині жовтня, а пізньої осені та взимку. Та тоді нарікати і шукати якість причини буде вже запізно.