Як застерігав лікар Комаровський, після кору в Україну таки прийшла дифтерія. Днями у молодої хмельничанки підтвердили цей діагноз. Страшний і вбивчий у прямому й переносному значеннях. Адже смертність від хвороби сягає 50%, твердять лікарі. Та найстрашніше, що лікувати її в ХХІ столітті в Україні нічим.
«У Хмельницькому підтвердився випадок дифтерії, лікувати нічим. Наявні імуноглобуліни протерміновано. Дуже прошу: хто-небудь, забезпечте нас сироватками, будь ласка», — написала на своїй сторінці у Фейсбук завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Ольга Голубовська і опублікувала копію висновку, що підтвердив дифтерію.
Це крик душі фахівця, яка бачила в житті багато випадків дифтерії (до речі, гіркий ужинок минулого року — 10 хворих) та ускладнень від них. Саме про це її кандидатська дисертація. І досвід, узагальнений там, безцінний. Адже жодна країна не мала таких спалахів дифтерії, як ми. Скажімо, під час останньої епідемії в 1991—1998 роках захворіло майже 20 тисяч людей, з них 696 померли, нагадує статистика.
І це, зауважте, одразу після розпаду Союзу, коли колективний імунітет ще був набагато сильнішим. А що відбулося згодом, коли почалися масові відмови від щеплень? Колективний імунітет істотно знизився! Лише 70% дітей нині вакциновано від дифтерії та правця (це одна й та сама вакцина), а дорослих… Хто їх рахує? Зі статистикою в нас теж проблеми, як і з достовірною інформацією. Наприклад, повідомите, що хтось у колективі має інфекційне захворювання. Тоді до вас набіжать контролери, почнуться розслідування, приписи. Кому з керівників це потрібно? Вочевидь, краще приховати. Тому припускаю, що й статистика помиляється не на одиниці.
Та найбільше обурює інше. Хмельничанка працює фармацевтом, тобто повинна мати всі обов’язкові щеплення. «Була щеплена. Але не так, як треба», — почула пояснення епідеміологів. Тобто роблю висновок, щеплення цілком могло бути липовим, як дуже часто в Україні буває. Обман продукують ті, хто давав клятву Гіппократа! Кого дуримо, панове? Схаменіться, люди! Бо лихо вже на порозі!
У всьому світі працюють на колективний імунітет і одночасно готовність до можливих спалахів інфекційних захворювань. Тому і вкладають ресурси у суспільний спокій. І що спокійніша в епідемічному плані країна, то сильніші там системи готовності, що спрацьовують як запобіжники. Не помічали?
Українське МОЗ відреагувало на вкрай гостру проблему нестачі протидифтерійної сироватки своєрідно: активною кампанією вакцинації проти дифтерії та правця. Першою показово вакцинувалася Уляна Супрун. За нею — письменник Сергій Жадан, далі — посадовці в регіонах. Усе правильно: адже тут, на відміну від кору, швидко виробити імунітет не вдасться, потрібно щонайменше три щеплення з відповідним інтервалом. Ось чому Євген Комаровський казав, що кір видасться нам ще солодкою ягодою на торті дифтерії.
Ось тільки МОЗ у цій ситуації спершу мало б ініціювати принаймні засідання РНБО щодо дифтерії. Хіба ймовірна втрата людських життів — не загроза національній безпеці? Риторичне запитання.
Щоб не втрачати часу, йду до сімейного лікаря й вакцинуюся від дифтерії та правця. Без жодних проблем, болгарською вакциною, 3,5 тисячі доз якої днями надійшло до Рівного. З тією думкою, що моє здоров’я — то виключно моя, а не державна проблема. Як на мене, цілком нормальна філософія. Приєднуйтеся!