Міжнародний арбітраж, створений відповідно до Конвенції ООН з морського права, провів у Гаазі слухання у справі України проти Росії про затримання у листопаді 2018 року українських військових кораблів і моряків поблизу Керченської протоки. Упродовж чотирьох днів сторони оприлюднювали свої аргументи. Першою слово мала РФ, яка заперечує юрисдикцію арбітражу в Гаазі за позовом України. Наступного дня, 12 жовтня, виступала українська сторона. Вона закликала арбітраж визнати свою юрисдикцію у цій справі й негайно перейти до її розгляду по суті.
Відкритим було лише вступне слово агентів кожної зі сторін у перші два дні. Другий раунд дебатів проходив 14—15 жовтня в закритому режимі. Ці слухання в Гаазі стосувалися попередніх заперечень, поданих російською стороною, і через коронавірус відбувались у гібридному форматі.
Що оприлюднили сторони в Гаазі? Коли очікувати рішення з юрисдикції? Яких компенсацій вимагатиме Україна? Про це в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу розповіла директор департаменту міжнародного права МЗС України, глава делегації, агент України Оксана ЗОЛОТАРЬОВА.
.jpg)
— Ваш виступ був дуже сильним, особливо коли ви зачитали імена 24 моряків. Як відреагувала російська сторона? І який момент для вас був найемоційнішим?
— Напевно, найемоційніше було тоді, коли лунали прізвища моряків. Коли їх називаєш, то обличчя моряків одразу стоять перед очима. Я була залучена у цій справі від самого початку. Сама збирала всі ці докази, брала участь у дуже багатьох опитуваннях свідків, зокрема моряків. Ми виїжджали з юридичною командою на кораблі, щойно їх повернули в Україну, і все це було перед очима.
Стоїш і розумієш, що ти й твоя команда захищаєте не лише юридичні теорії, а й те, що вони мають дуже великий вплив на життя людей — моряків, їхніх рідних, друзів, представників ВМС. Пам’ятаю, як після захоплення й затримання всі були шоковані. Добре пам’ятаю, як ми прокидалися в жахітті, доки наші моряки не повернулися додому.
— Ви бачили наші військові кораблі, які в листопаді 2019 року РФ передала Україні. Як відомо, «Бердянськ», «Нікополь» та «Яни Капу» повернулися в жалюгідному стані. Чи правда, що не було навіть унітазів?
— Унітази були, але до них не було жодного обладнання, яке б давало змогу їх використовувати, зокрема труб. Було знято всю радіолокаційну техніку, всі прилади. Не було зброї, шлангів для пожежогасіння, знято всі розетки, вимикачі, дзеркала.
На «Яни Капу» було багато інструментів для ремонту. Усі, які можна було повиймати, повиймали — весь метал, який, на їхню думку, був цінним. І коли ти йшов «Яни Капу», було видно, як зчищали фарбу, аби подивитися, який під нею метал.
Забрали абсолютно всі речі військовослужбовців, які їхали передислоковуватися на деякий час у Бердянськ, зокрема капці. Винесли все, що становило цінність і що можна було відкрутити.
— Президент Володимир Зеленський тоді заявив, що Україна вимагатиме від РФ повернути те, що зникло. Чи вимагатиме Україна компенсацій за понівечені кораблі?
— Це питання буде в компенсаціях. Росія, звичайно, знайде мільйон відмовок, як цього не повертати, бо використовує кораблі та їх обладнання як докази у кримінальному провадженні.
— На українських моряків у Росії було відкрито кримінальну справу. Що це означає для них?
— Те, що Росія порушила справу й досі її не закрила, — один з елементів позову України. Ми заявляємо, що кримінальне переслідування моряків, оскільки вони екіпаж корабля, становить порушення імунітету військових кораблів. Адже військовий корабель і його екіпаж став елементом кримінального правопорушення.
— За яким фактом в РФ порушили цю кримінальну справу?
— Незаконний перетин державного кордону. Однак ми говорили, що росіяни знали, що йдуть наші кораблі. Проте наша справа стосується саме моменту захоплення й затримання кораблів і того, що з ними відбувалося далі. Саме ці дії становлять порушення імунітету військових кораблів. А те, що росіяни продовжили цю справу вже після того, як міжнародний трибунал з морського права виніс рішення, на нашу думку, — погіршення ситуації та погіршення спору, і так само становить окрему нашу позовну вимогу проти росіян.
— Відкритим було лише вступне слово кожної зі сторін. Чому слухання були закритими? Про що на них ішлося?
— Це стандартна практика арбітражних трибуналів — проводити слухання за зачиненими дверима. Звісно, коли перейдемо до розгляду справи по суті, ми вже проситимемо, щоб більші частини виступів були відкритими. На юридичних частинах це роблять зокрема для того, щоб арбітраж і сторони приділяли увагу юридичним аргументам, а не політичним гаслам і висловлюванням, які можуть більше зацікавити публіку.
— Якими були головні акценти у промовах росіян?
— Головний акцент у них такий: ніби то була військова діяльність і наші моряки — порушники державного кордону. Отже, РФ мала повне право їх затримати. Другий аргумент стосувався того, що наші кораблі, принаймні два з них — «Бердянськ» і «Яни Капу» було затримано в територіальному морі, тому на них не поширюється імунітет військових кораблів. І далі — вже юридичні нудні аргументи щодо того, чи має обов’язкову силу наказ міжнародного трибуналу з морського права і чи виконала Україна всі обов’язкові етапи досудового врегулювання спору.
— Як на це відреагувала Україна?
— Ми намагалися переконати арбітражний трибунал, що діяльність, яку тоді проводили українські моряки, за суттю не мала нічого спільного з військовою діяльністю, хоч її здійснювали військово-морські сили. Вони просто переходили з однієї точки в іншу. Це так само, як, наприклад, зустріти на вулиці військового, який іде з частини до свого гуртожитку. Він не здійснює жодної військової діяльності.
Щодо питання, де саме було затримано кораблі, то ми підкріплюємо свою позицію свідченнями наших моряків, які кажуть: їх було затримано в зоні поза 12 милями. Росія не навела жодного факту, вона лише голослівно казала, що затримали їх у 12-мильній зоні. Ми знаємо, що «Нікополь» було затримано у районі 19 миль. Інші два кораблі так само не перетнули 12-мильну зону.
Інші юридичні аргументи РФ — то нічим не підкріплені новели в юридичному світі.
Ми намагалися пояснити, що рішення міжнародного трибуналу з морського права обов’язкові до негайного виконання і що саме про це написано у Конвенції ООН з морського права. Ми говорили, що погіршення спору так само становить елемент нашого спору за цією конвенцією та про виконання нами всіх необхідних досудових передумов виконання спору. І звичайно, ми говорили, що міжнародний трибунал з морського права в Гамбурзі визнав свою попередню юрисдикцію й видав обов’язковий наказ, який було тоді ухвалено 19 голосами проти одного.
— Міжнародний трибунал з морського права у травні 2019 року зобов’язав Росію негайно звільнити всіх моряків і дати їм змогу повернутися в Україну, а також повернути кораблі. РФ проігнорувала це рішення. Але 7 вересня між Україною та Росією відбувся обмін у форматі 35 на 35, в межах якого звільнили 24 полонені моряки. Тож фактично РФ виконала рішення, але у, так би мовити, власний спосіб, маскуючи його під обмін. Однак присутність російської сторони в палаці миру в Гаазі свідчить сама за себе. Та чи може РФ не виконувати рішення міжнародних судів? Як її зобов’язати до виконання?
— Росія справді приховує та замасковує свої виконання рішень. Це відбулося з нами, а також зі справою Нідерландів проти РФ щодо захоплення судна Arctic Sunrise. Тут важливим елементом, на мою думку, слугує внутрішня ситуація в РФ, бо Росія не лише перед усім світом, а й перед внутрішньою аудиторією заявляє про своє начебто невизнання рішень суду. І далі їй потрібно зберегти обличчя перед самою собою та своїми громадянами, підтримуючи думку про те, що вона супердержава чи суперімперія, яка не підкоряється.
— Тобто РФ надалі виконуватиме рішення, але намагатиметься їх маскувати?
— Так, маскуватиме. Вона грає у свою гру, і вочевидь, їй треба грати на два фронти — і на міжнародний, і на внутрішній. Бо невиконання рішень таких інстанцій — дуже серйозно для міжнародного співтовариства.
— Яке покарання передбачено державі, що не виконує рішень? Чи можуть запровадити санкції?
— Санкції, так. Це може бути додатковим механізмом тиску на державу. Якщо рішення проти держави стосуються якихось матеріальних втрат, то існують примусові механізми виконання рішень на території інших держав. Та наша головна мета не змусити Росію платити, а отримати рішення, аби на весь світ від міжнародної судової інстанції, незалежної та високопрофесійної, пролунало твердження: Росія порушує міжнародне право.
— У травні 2019 року трибунал зобов’язав Росію негайно звільнити всіх моряків. Тоді йшлося про заходи, яких треба терміново вжити. Тепер перейшли до самого процесу. Уявімо, що через пів року, як очікують, з’явиться рішення, і воно буде на користь України, тобто арбітраж визнає свою юрисдикцію і потім розглядатиме справу по суті. Що це означає для нас? Скільки можуть тривати слухання по суті? І коли розглядатимуть питання компенсацій?
— Для нас це означатиме, що Росія може подати контрмеморандум у відповідь на наш, який ми подали торік. Арбітражний трибунал встановить час, на його думку, необхідний Росії для цього. Думаю, це буде близько пів року. Після того арбітраж вирішить, чи потрібен ще один письмовий раунд, чи він готовий одразу перейти до усних слухань. Орієнтовно це рік від моменту, коли буде винесено рішення з юрисдикції. Потім усні слухання. Зазвичай практика арбітражних трибуналів свідчить, що вони спочатку розглядають справу по суті, а потім уже переходять до розгляду питання збитків і компенсацій. Оптимістично можна оцінювати, що рішення буде 2023 року.
— Коли розглядатимуть питання компенсацій, чого вимагатиме Україна?
— Компенсації мають бути передусім морякам, їх слід розраховувати відповідно до встановлених стандартів компенсацій. Це шкода кораблям, шкода, завдана військово-морським силам тим, що вони не могли експлуатувати три військові кораблі тривалий час, коли їх захопили й вони перебували в ремонті; всі супутні витрати — забрати кораблі, перевезти їх.
— Розкажіть про команду. Скільки людей залучено?
— Слухання були в гібридному форматі, й тому не всі змогли перебувати в залі. Там перебувало восьмеро людей від кожної сторони. Нашу делегацію сформовано Президентом. Ми діяли відповідно до доручення міністра закордонних справ. Я очолювала делегацію на цих слуханнях. Так само були представники МЗС, ВМС, інші юридичні радники.
— Це не єдина справа, якою ви займаєтеся. Росія намагається переписати історію. Тож фактично всі процеси, які відбуваються в Гаазі, — це для нашого майбутнього, доказ того, що Росія — агресор і пішла війною в Україну. Днями у справі України проти Росії Міжнародний суд ООН призначив другий раунд письмових пояснень. Відповідне рішення було опубліковано на сайті суду. Що це означає?
— У МЗС є мандат на справи щодо порушення багатосторонніх міжнародних конвенцій проти РФ. Це передусім справа, яку розглядає Міжнародний суд ООН, щодо застосування і тлумачення міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму й міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації.
Щодо юрисдикції, то суд 2019 року розглядав питання наявності юрисдикції і встановив, що у нього повністю наявна юрисдикція розглядати цю справу. Росіяни в серпні цього року подали контрмеморандум, вони розтягували його подачу, посилаючись на коронавірус, кілька разів переносили. І буквально днями Міжнародний суд ООН видав наказ, яким встановив подальші процедурні етапи розгляду справи. Ми маємо подати свою відповідь на російський контрмеморандум до квітня 2022 року, а росіяни — відповідно до грудня 2022-го. І після цієї подачі вже будуть усні слухання. Це залежатиме від того, яка буде навантаженість на Міжнародний суд ООН. Подачі дуже великі: і наша, і контрмеморандум росіян. Суду буде потрібен час для ознайомлення з цими документами перед тим, як почнуться усні слухання. Тобто 2023 рік.
— Чи були ті, хто не вірив в успіх?
— Казали, мовляв, це шалена ідея. І не те щоб відмовляли, але навіть у нашій пресі можна було побачити: Україна нічого не виграє. Однак потім ще приємніше, коли виграти питання і щодо юрисдикції у Міжнародному суді ООН, і рішення міжнародного трибуналу з морського права про те, що правда на нашому боці.
(Надруковано зі скороченнями. Повна версія на сайті ukrinform.ua)