Українське підприємство «Харківський бронетанковий завод» уперше провело глибоку модернізацію командирського танка Т-64БВК, а також з призначенням у квітні цього року на посаду директора ХБТЗ Германа Сметаніна на підприємстві здійснено докорінні перетворення. За твердженням працівників заводу, на підприємстві відбулася велика активізація виробництва, яка стосувалася кожного підрозділу. Робота стала більш динамічною та енергійною, все ожило.
Передовсім було наведено порядок у колективі й на самих виробничих майданчиках. Тут провели ремонт дахів цехів, частково оновили верстатний парк, відремонтували виробниче обладнання, що дало змогу збільшити виробництво запасних частин, зменшивши затрати людських ресурсів. На ХБТЗ повністю позбулися затримок з виплати заробітної плати.
За неповний рік заводчани не лише опрацювали кілька глобальних тем з ремонту та модернізації бронетехніки для ЗСУ, а й подбали про наповнення портфеля замовлень на рік прийдешній. Однак про всі ці зміни найдокладніше може розповісти сам Герман СМЕТАНІН, з яким напередодні нового року поспілкувався наш кореспондент.
— Нещодавно заводський сайт та портал Укроборонпрому повідомляли про проведення вперше в історії України глибокої модернізації командирського танка. Завдяки яким конструкторським, інженерним, технологічним рішенням вдалося це зробити і чи можна було такі роботи виконати раніше?
— В Україні донедавна командирські танки не оновлювали. Глибоку модернізацію танка Т-64БВК підготували і провели конструкторський і технологічний відділи Харківського бронетанкового заводу. Так, це можна було зробити й раніше, однак нам не надходили такі замовлення. Коли в замовника з’являються вимоги до певного танка, тоді, відповідно до цих вимог, наші конструктори, технологи, робітники починають працювати над їх виконанням. Замовлення на модернізацію командирської машини з’явилося лише цього року, і в листопаді ми провели типові випробування першого модернізованого танка.
Щодо суті самої модернізації, то передовсім ми замінили радянські радіостанції, в чому і полягає основна відмінність командирського танка. У модернізований танк на заводі встановили три радіостанції — дві на ультракороткі хвилі та одну — короткі з дальністю дії до 500 км. Для автономного живлення апаратури було встановлено додатковий енерго-агрегат потужністю 3 КВт. По суті, Збройні сили отримали пересувний командний пункт командира танкового підрозділу. Системи зв’язку єдині для ЗСУ, тому командир має змогу спілкуватися з усіма видами бронетехніки — БТР, БМП, командними пунктами. Як засвідчили типові випробування на полігоні, ухвалені й реалізовані працівниками ХБТЗ рішення виявилися вдалими.
Ще з часів СРСР зовнішньо такі танки відрізнялися тим, що на командирських машинах не було баштових кулеметів. Замість них встановлювали додаткову антену. Саме це, за свідченням танкістів, часто ставало однією із причин підвищених втрат таких машин. Фахівці ХБТЗ встановили на машині нові прилади спостереження та прицілювання третього покоління — зокрема тепловізійний танковий приціл ТПН1 ТПВ, прилад спостереження денного та нічного бачення механіка-водія ТВНЕ-4БУМ, прилад спостереження денного та нічного бачення командира ТКН-ЗВУМ.
Раніше командирові не вистачало оглядового простору, тому ми встановили камеру, яка дає змогу вести спостереження з укриття до 2,5 метра заввишки. Тобто машина, розташована у бруствері, може вести вогонь відразу після виїзду. Оскільки наша шістдесятчетвірка не НАТОвських розмірів і значно нижча, то й точка прицілу командира була нижче. Це не давало змоги спостерігати за полем бою. Нині встановлена командирська камера з монокуляром цю ваду усунула. Командир може спостерігати за перебігом бою, виходом мішені, давати команду водієві, механікові-навідникові на початок виконання вправи.
З урахуванням досвіду спільних навчань з військовими НАТО оновлений танк отримав апаратуру супутникової навігації CH-4215 — командирську башточку з кулеметом НСВТ калібру 12,7 мм з додатковим броньованим захистом магазина, електронний щит механіка-водія, телевізійну систему спостереження за навколишнім простором задньої півсфери танка з відображення даних на монітор щита механіка-водія, додатковий броньований захист паливних баків, кормові протикумулятивні решітчасті екрани та багато іншого обладнання, яке відповідає стандартам НАТО.
Провівши в листопаді типові випробування на першій машині, ми провели корегування ремонтної документації і всю ремонтну партію машин допрацювали згідно з тими зауваженнями, що виникли під час випробування. Підприємство спроможне нині випускати не менш як чотири такі модернізовані машини на місяць.
— Пане Германе, а яким видався 2021 рік для Харківського бронетанкового заводу?
— 2021 рік став для нас дуже продуктивним, зокрема було освоєно капітальний ремонт з урахуванням глибокої модернізації танка Т-64БМ2, на який ми встановили тисячосильний двигун 6ТД. Це машина, без перебільшення, зразка 2022 року. Вона потужніша більш ніж на 300 кінських сил. Танк став більш маневреним, попри незначне збільшення ваги у зв’язку з підвищеним броньованим захистом. На машину встановлено багато модернізованих елементів, які збільшують тактико-технічні характеристики. Це зокрема нічні приціли командира, навідника, механіка-водія, решіткові кормові протикумулятивні екрани в кормі танка. Встановлено окрему камеру для командира, дві радіостанції тощо. Такі роботи в Україні ще не виконували. Першу партію цих модернізованих машин ми вже передали в ЗСУ, тож очікуємо на нове замовлення.
Рік, що спливає, був доволі насиченим. На початку року ми займалися ремонтом лінійних машин Т-64БВ, паралельно, як я вже говорив, освоювали ремонт танка Т-64БМ2, відновлювали БМ-2, займалися модернізацією командирського танка БВК. Одне слово, особливо у плані конструкторсько-технічної роботи рік видався динамічним і плодотворним.
Нині ми цілковито справляємося з виконанням виробничого плану, тож, вважаю, рік був цілком успішним. Щоправда, наприкінці 2021-го, у зв’язку зі значним обсягом замовлень працюємо з подвійною віддачею.
— А з якими проблемами довелося зіткнутися в Харкові в перші дні роботи на посаді директора ХБТЗ?
— На початку року трохи затягнулося підписання ДОЗу (державного оборонного замовлення), але попри цю заминку, ми підписали контракти на виготовлення Т-64БМ2. І хоч в Україні таку модернізацію ще не проводили, підприємство з честю виконало замовлення у визначені договором з МОУ терміни. Усю партію ми змогли виготовити до кінця 2021 року. А головне, спершу треба було навести порядок у кадровій політиці. Колектив певною мірою було оновлено, прийшло чимало молодих фахівців, як-ось головний інженер заводу Володимир Шаргаленко, який і опікувався веденням проєктів Т-64БМ2 (бойова машина), командирського танка. Тепер починаємо роботи з танком Т-64 2022, на якому вже зробили певні оновлення. Отже, три великі теми ми істотно підтягнули.
На наступний рік обов’язково будуть нові проєкти, один з конт-рактів уже підписано. Підприємство завантажене до вересня наступного року. Днями підписуємо контракт із Міністерством оборони на капітальний ремонт танків Т-80. Це доповнення вже наявних замовлень.
— Яка стратегія розвитку ХБТЗ на наступний рік?
— Наші підходи до розвитку підприємства відштовхуються від того, що значна кількість танків ЗСУ уже пройшли капітальні ремонти і модернізацію. Для того, щоб розширити портфель замовлень, цього року освоїли ремонт колісних машин. Це БТР-4, які виготовляє конструкторське бюро ім. Морозова. Тож чекаємо на насичення лінійки замовлень на ремонт колісної техніки.
З’явилася перспектива спів-праці у плані модернізації бронетанкових машині з іноземними партнерами, яким свого часу постачали нашу військову техніку.
— Германе Володимировичу, не можу втриматися від запитання, на якому акцентували чимало засобів масової інформації. Стосовно призначення 28-річного Сметаніна директором такого стратегічного державного підприємства, як ХБТЗ. До того ж наголошували саме на вашому віці. На вашу думку, вік і професійність — поняття тотожні?
— На власному досвіді можу переконливо засвідчити, що не вік визначає рівень фаховості. Просто необхідно пройти всі щаблі своєї справи й на кожному з них всотувати досвід. У студентські роки мріяв стати інженером-конструктором в автомобілебудівній галузі. Під час підготовки дипломного проєкту ми розробили екоавтомобіль ХАДІ-34, який на одному літрі палива проїхав 585 кілометрів. Цей автомобіль брав участь в екомарафоні, його внесено у Книгу рекордів України як найбільш економічний. Я в цьому проєкті займався розробленням трансмісії.
Проте так склалося, що реалізую себе в танкобудуванні. І з цього приводу аж ніяк не шкодую. Спочатку був провідним спеціалістом з розроблення ТБКМ «Дозор-Б», організовував проведення його державного випробування, потім виробництво перевели на Львівський бронетанковий завод, і мені запропонували посаду головного конструктора ДП ЛБТЗ, що, звісно, було підвищенням і відкривало нові можливості для самореалізації.
Через два роки став головним інженером. За час роботи у Львові на бронетанковому заводі під моїм керівництвом було розроблено ГПМ -72 (гусенична пожежна машина) на базі танка Т-72, яку розраховано на 20 тонн води. Це, до речі, за визнанням фахівців, одна з найкращих пожежних машин такого роду у світі.
Під моїм керівництвом було розроблено БРЕМ «Зубр» та БРЕМ «Лев» на базі танка Т-72. Львів мені дуже багато дав у плані професійного зростання. Там почерпнув цінний досвід з ремонту Т-64, який нині дуже знадобився. Тож молодість — це не гріх, а, на мою думку, значна перевага на тій професійній дистанції до мети, яку ставиш перед собою. Моя ж мета — щоб Україна стала законодавцем у створенні бронетехніки і, вірю, вона цілком реалістична.
ДОСЬЄ «УК»
Герман СМЕТАНІН. Народився 1993 року в Харкові. Закінчив ЗОШ №49, Харківський автомобільно-дорожній університет, де отримав диплом інженера-конструктора колісно-гусеничних транспортних засобів. Друга освіта — НТУУ «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю менеджмент управління оборонно-промислового комплексу.
З 2014-го по 2015 рік працював на Державному підприємстві «Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О. Морозова» (ДП «ХКБМ»), що входить до складу державного концерну «Укроборонпром». Потім — головний конструктор на Львівському бронетанковому заводі й упродовж наступних трьох років — головний інженер цього підприємства.
З 2020-го по 2021 рік працював директором з виробництва ДП «Завод імені В.О. Малишева». У квітні 2021 року очолив Державне підприємство «Харківський бронетанковий завод».