Купив в аптеці ліки на більш як 100 гривень. Та річ не в ціні. Два блістери пігулок займали в упаковці приблизно стільки само місця, як інструкція до цього лікарського засобу. І вміщувалася вона на аркуші, більшому за газетну сторінку. Друк — з обох боків. У ретельній праці особливо впадав в око розділ «Побічні реакції». Тобто коли вже ви купили цей препарат, будьте готові до цілого букета можливих негативних наслідків. Скажімо, «з боку органа зору» — порушення зору, «з боку органа слуху» — шум у вухах, «з боку серцево-судинної системи» — біль у грудній клітці, порушення серцевого ритму. І таке інше.
Пропонуючи власний, часом дорожчий, ніж у багатій Європі, продукт, фармацевти ніби відсторонюються від нього: беріть ковтайте, але в разі чого ми не винні. В інструкціях зазначають: побічні реакції трапляються не в кожного і не завжди. Проте громадян пробирають дрижаки, коли вони натрапляють на інформацію про інфаркти міокарда та летальні наслідки.
Невже у нас такі обмежені люди в білих халатах? Чи так багато паперу, за який, мабуть, теж платить хворий? Треба ж усі ті рядочки скласти, відредагувати, видрукувати. Жага до велемовних настанов у нас просто невигойна, а часом і смішна. З інструкції до простої гумової грілки дізнався, що вона призначена для місцевого зігрівання тіла та використовується багаторазово. А також що на неї «не рекомендується лягати». Цікаво! А широкий загал цього й не знав. І це, мабуть, заважало розкриттю всіх лікувальних можливостей гумового виробу. Кілька років тому ця сама інструкція містила ще й застереження, аби грілки не зазнавали «дії прямих сонячних променів, масел, бензину». А в нас у селі ті грілки де тільки не клали — навіть на печі. І нічого, служили десятиліттями. Хоч купували їх у районних аптеках без інструкцій. Щодо наповнення, то хтось хіба нетверезий міг налити в грілку бензину.
В інструкції до ще одного протигіпертонічного лікарського засобу (завширшки 29, а завдовжки 83 сантиметри), крім мульких «побічних реакцій», бачимо: «У багатоцентровому, рандомізованому, подвійному сліпому плацебо контрольованому дослідженні… вивчали популяцію пацієнтів з клінічними проявами застійної серцевої недостатності внаслідок систолічної дисфункції… 2569 пацієнтів, які отримували традиційне лікування серцевої недостатності, були рандомізовано розділені на групи прийому плацебо (n — 1284) або еналаприлу малеату (n — 1285). У групі плацебо було зареєстровано 510 випадків смерті (39,7%) порівняно з 452 випадками в групі еналаприлу (35,2%)». Дисертація!
Обидва названі препарати виробляють за кордоном. То, можливо, тамтешній пацієнт (чи й лікар) звик до таких пасажів? Але ж є багато прикладів дисертаційного надлишку й на вітчизняних ліках. Скажімо, добре знайомі гіпертонікам краплі супроводить інструкція на аркуші 42 на 14 сантиметрів з обох боків. Серед можливих страхітливих побічних реакцій тут і лейкопенія, і кропив’янка, і запаморочення, і носова кровотеча, і м’язові судоми. На що здебільшого скаржиться гіпертонік? На головний біль. Тим часом у побічних реакціях, скажімо, «з боку нервової системи» в разі лікування цими краплями на першому місці стоїть отой осоружний головний біль. І фігурує в інструкції ще кілька разів: «біль у грудях», «біль в очах».
Звичайно, побічні реакції науково обґрунтовані. Та чи гуманно ними завантажувати хворого? Ліки виробляють для, даруйте за тавтологію, лікування. Тим часом безліч застережень навряд чи цьому сприяють. Лікар сприйме їх із професійним спокоєм, чого не скажеш про хворого.
Що ж у такому разі робити, коли на голови медпрацівників (і наші з вами!) звалюється дедалі більше таблеток і мікстур? Не знаю. Хоч із практики спілкування з людьми у білих халатах переконався: вони добре обізнані з особливостями діючих речовин сотень ліків. Призначають усе, не заглядаючи в жодні інструкції. То який сенс городити загрозливий для пацієнта тин? Аби після терапевта той потрапив до невролога чи кардіолога?
Я зателефонував у Міністерство охорони здоров’я. Виявляється, жодного стосунку до творення довжелезних настанов ні міністерство загалом, ні його підрозділ ДП «Державний експертний центр» не мають. Стиль, обсяг і шрифт паперів — справа рук виробника. Саме тут народжується дисертаційна риторика, яка, мабуть, закладається у вартість ліків. «Науково обґрунтоване» відсторонення виробника від негативів, пов’язаних із вживанням фармпродукту, — дуже зручна позиція.
Якби шляхом фармацевтів рушили виробники іншої продукції, то, мабуть, інструкція до звичайної сковороди звучала б приблизно так: «Під час смаження картоплі чи сала в атмосферу виділяється багато шкідливих речовин. Внаслідок цього можуть розвиватися головні болі, вкриватися кіптявою кухонні стіни. По закінченні процедури приготування їжі на виробі сковорода слід пам’ятати: її тіло, за винятком ручки, тривалий час залишається термонебезпечним. Щоб уникнути опіків, треба на 30—40 хвилин поставити сковороду якнайдалі від пальника, аж тоді торкатися до неї голими руками».
Володимир ІВЧЕНКО
для «Урядового кур’єра»