Пандемія змінила життя не тільки нашої країни. З її поширенням усе навкруги стало змінюватися, зокрема і в навчальних закладах.
Одразу після виходу постанови Кабінету Міністрів від 11.03.2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та рекомендаційних листів МОН та МОЗ України в Уманському медичному коледжі було видано наказ «Про тимчасове призупинення навчального процесу». Студенти роз’їхалися по домівках. Але для них настав не відпочинок, не канікули, а почалася важка щодення праця.
На період карантину коледж перейшов на роботу у гнучкому режимі, розпочалося дистанційне навчання. Для багатьох викладачів це не стало новацією, адже вони вже мали напрацювання у процесі роботи з новими освітніми технологіями. Окремим довелося перебудовуватися.
Заступник директора з навчальної роботи Юлія Мамбик зазначила, що питання організації освітнього процесу вирішували на засіданнях циклових комісій і методичної ради коледжу, які відбувалися також у дистанційному режимі у формі відеоконференцій. Кожен викладач сам обирав, на якій платформі йому зручніше працювати зі студентами, що роз’їхалися по всій Україні і з якими не у всіх надійний зв’язок.
За період карантинних обмежень добре напрацьовано систему начитування лекцій за допомогою інтернеттехнологій, проведення семінарів через відеоконференції, практичних занять — завдяки мультимедійним та інтернетресурсам, а також виконання відповідних завдань в онлайн-режимі й навіть приймання семестрових заліків та іспитів.
Проте дистанційне навчання розраховане переважно на свідомих студентів, які не потребують постійного контролю викладача. Тому особливе місце в такій організації навчання належить мотивації студентів та їхній здатності до самоорганізації без підтримки та підштовхування.
Як зауважила методист коледжу Галина Михайленко, дистанційне навчання має і переваги, і вади. Така форма здобуття освіти дає студентові змогу здобувати знання у зручний для нього час у зручних місці й темпі. У цій ситуації він може звертатися до більшої кількості джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, інших баз даних тощо). В умовах дистанційного навчання студент може оминути психологічні бар’єри, пов’язані з комунікативними якостями людини,— сором’язливістю, страхом публічних виступів.
Проте ключова проблема дистанційного навчання, зокрема студентів медичних закладів освіти, — те, що здобувач не має змоги негайно практично застосувати свої знання у безпосередній роботі з пацієнтом. Адже медична освіта — це не лише ґрунтовні фахові знання, а й висококваліфіковані практичні вміння та особливі психологічні навички спілкування із хворою людиною.
Цілком очевидно, що після скасування карантинного режиму навчальний заклад надолужить вимушені прогалини в оволодінні практичними навичками майбутніх фахівців.
Керівник коледжу Юрій Скоробреха зазначив, що не лише епідемія коронавірусної хвороби внесла істотні зміни в роботу навчального закладу. Після набуття чинності Закону України «Про фахову передвищу освіту» весь освітній процес переживає зміни. З 2020 року коледж надаватиме фахову передвищу освіту й готуватиме молодших бакалаврів і більше не набиратиме вступників на молодшого спеціаліста.
Останні п’ять років, після схвалення закону про вищу освіту, коледжі й технікуми існували у невизначеному стані. Нині є документ, який закладає основу розвитку фахової передвищої освіти.
З огляду на це на навчальний заклад очікують необхідні зміни у документації. Зокрема слід переоформити і затвердити статут коледжу, пройти перереєстрацію як закладу фахової передвищої освіти. А далі — розроблення нових положень, зміна навчальних планів і програм. Тож роботи всім вистачить.
Однак хоч би якими жорсткими були реалії сучасного життя, попереду у студентів-випускників єдиний державний кваліфікаційний іспит, що складається із двох етапів. Це складання тестового іспиту КРОК-М, який проводить Центр тестування при Міністерстві охорони здоров’я України, і практичної частини з демонстрацією вмінь і навичок. Тільки після цього студенти випускних курсів отримають довгоочікувані дипломи.
Пандемія коронавірусної хвороби довела всьому світу, що медичний працівник — це справді героїчна професія. Майже 80% загального обсягу робіт у медичному закладі лежать на плечах фахівців середньої ланки. Вони не бояться ні інфікування і травмування, ні безсонних ночей. Вони милосердні до болю і страждання пацієнтів. Головне в їхній роботі — можливість і бажання щодня допомагати людям одужувати.
Готуючи медичних фахівців, їхні наставники не приховують усіх ризиків і труднощів, з якими щодня стикаються працівники закладів охорони здоров’я, а навпаки, дають необхідний професійний гарт, аби кожен з них був готовий до випробувань, які висуває практика.