ЛІКНЕП
Батьки, які проживають окремо від свого чада, зобов’язані брати участь у його вихованні
Люди сходяться і розлучаються. Чудово, якщо в колишнього подружжя вистачає мудрості й порядності розійтися по-доброму. Та значно частіше розлучені розпочинають справжні військові дії одне проти одного. Найгірше, коли до цієї брудної справи починають залучати дітей. Оскільки після більшості розлучень дитина залишається жити з матір’ю, найчастіше саме жінка і намагається зіпсувати життя колишньому. Найбільш поширений спосіб допекти екс-чоловікові — заборонити бачитися з дитиною. Що робити в таких випадках, з’ясовував «Урядовий кур’єр».
Домовитись полюбовно
Навіть якщо батьки не зійшлися характерами або між ними згасло кохання, дитина в цьому не винна. І цю просту істину не можна забувати. Не можна, але, на жаль, про це часто забувають. І починають з’ясовувати особисті стосунки, попри те, що цим завдають величезної шкоди психічному здоров’ю дитини. Наприклад, мати запускає «рекламну кампанію», спрямовану на псування іміджу екс-чоловіка, батько не залишається в боргу й віддячує колишній тим самим.
У найгіршому разі мати, з якою найчастіше після розлучення залишається жити дитина, переходить в активний наступ і забороняє батькові бачитися із сином чи донькою. Мовляв, такі побачення травмують дитя, або татко хоче бачитися тоді, коли матері незручно, або звучить фраза «плати — тоді побачитесь» і так далі. Однак таткам варто знати, що такі дії екс-дружини не правомірні. Адже якщо тата не позбавили батьківських прав, він має право не лише бачитися з дитиною, а й брати участь у її вихованні.
— Ми завжди радимо нашим клієнтам (батькам) ще до початку процесу розлучення з’ясувати, з ким житиме дитина, які аліменти мають виплачуватись, хто, коли і скільки часу має право з нею бачитися, — звертає увагу партнер юридичної компанії «Право Плюс» Наталія Якухно. — А також у порядку врегулювання укласти нотаріально засвідчену угоду, в якій прописати всі суперечливі моменти. Якщо під час процесу розлучення батьки з якихось причин не домовились і угоду не уклали, тоді постраждалій стороні потрібно за захистом своїх законних прав звернутися в орган опіки та піклування за місцем проживання із заявою про порушення гарантованого законом права батька брати участь у вихованні дитини і бачитися з нею.
Адже в статті 15 Закону «Про охорону дитинства» зазначено: «Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів», а також «Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов’язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини».
Після написання такої заяви працівники органу опіки та піклування звернуться до матері й доступно їй пояснять, що батько має повне право бачитися з дитиною. Як зазначають правники, більшість матерів уже після першого «роз’яснення» дозволяють батькам бачитися з дітьми.
І знову до суду
Проте навіть якщо цей візит виявиться марним, батькам, чиї права утискають, не варто впадати в розпач. Оскільки законодавство передбачає й такі випадки.
— Якщо, незважаючи на доводи працівників органу опіки та піклування, мати все ще перешкоджає батькові бачитися з дитиною, це свідчить про те, що настав час іти в суд, — переконує Наталія Якухно. — Таке право передбачено нашим законодавством. У частині 1 статті 159 Сімейного кодексу зазначено: «Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод».
Суд своїм рішенням змусить матір піти на поступки. А водночас роз’яснить, коли і скільки часу дитина має право проводити з кожним із батьків.
Якщо навіть після цього рішення мати наполягатиме на своєму, тоді вже застосовуватимуться серйозніші заходи впливу, передбачені частиною 4 статті 159 Сімейного кодексу: «У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним». А частина 5 статті 159 кодексу гарантує виконання судового рішення. «Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини».
Найсуворішу відповідальність для непоступливих батьків встановлює Кримінальний кодекс, а саме частина 1 статті 382, де вказано: «Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню — карається штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років».
Навряд чи екс-дружина аж настільки ненавидить свого колишнього, що навмисне прирече себе на перебування в неволі або серйозний штраф.
КОМПЕТЕНТНО
Інна КОНОНОВА,
психолог:
— Розлучення батьків – для дитини сильний стрес, тому що в її житті відбувається багато незрозумілих змін. І якщо екс-подружжя справді любить свою дочку чи синочка, то розлучившись, вони не повинні цей стрес посилювати, використовуючи дитину для з’ясування стосунків. Адже дитині для того, щоб вона виросла повноцінною особистістю, потрібні й мама, і тато. Батьки для неї уособлюють цілісність світу, захищеність. Якщо ж вони сваряться, б’ються, то, як наслідок, у дитини цей світ руйнується, втрачається віра в добро.
Це може мати наслідки у дорослому житті: в неї не буде довіри в коханні, шлюбі, вона не зможе повноцінно проявляти свої почуття. Як правило, дітей, у яких батьки постійно сваряться, вражають неврози й депресії. Адже ці хвороби — наслідок неправильно пережитих дитячих вражень. Тому так важливо, щоб навіть розлучившись, батьки були однодумцями у стосунках із дітьми.
Заради свого чада батькам варто порозумітись та без емоцій домовитись про те, як вони з ним спілкуватимуться. І в жодному випадку в присутності дитини не з’ясовувати стосунки на підвищених тонах.