Іноді таке почуєш, що не віриш вухам своїм. Так, мій приятель зауважив, що залізниця остерігається пасажирського «МММ». Нісенітниця? Та звісно, бо державне підприємство настільки потужне, що будь-яку хитру фірму за пояс запхне. Однак співрозмовник стояв на своєму. «Якщо пасажири здадуть квитки на поїзд, залізниця зазнає збитків», — зауважив він.
Я заперечив, що це неможливо. Повертаючи квиток, людина втрачає, а ніхто собі не ворог. Навпаки, кожний пасажир прагне заздалегідь визначитися. Нещодавно брав квитки з Вінниці до Києва і назад, так на зворотний шлях були лише на 16-ту годину або на 23.39. А на решту потягів у цьому проміжку — всі розібрали. І це за 14 діб до відправлення!
«Однак теоретично «МММ» можливе», — не вгамовувався він. Тож довелося набратися терпіння і слухати. Його припущення дивакуваті, та водночас не позбавлені здорової цікавості.
Почав він з того, що на залізничному вокзалі у місті над Південним Бугом є куточок з інформацією для пасажира. Розписана там «затверджена плата за послуги пасажирам на Південно-Західній залізниці та на вокзалі ст. Вінниця» на підставі «наказу начальника залізниці № 24 -Н від 30.01.13 р.» У пункті 10 цього документа зазначається про повернення плати за невикористаний повністю чи частково проїзний (перевізний) документ. Якщо пасажир відмовився від поїздки не менш ніж за 24 години до відправлення поїзда, то вона становить 15 гривень, якщо менш ніж за 24 години, але не більш ніж через одну годину після відправлення, то — 20 гривень.
«І що тут дивного? Якщо передумав, маєш залишити залізниці винагороду за обслуговування», — зауважив я. «Але ж у пункті 1 вищеназваного документа зазначається, що оформлення проїзного документа у будь-якій залізничній касі у напрямку «туди» або у зворотний бік становить 12,5 гривні. Цю суму при здачі квитка не повертають. Тож, по суті, з пасажира утримують двічі. Та навіть тричі…»
«А третій де?» — запитую. «У Вінниці, в спальному мікрорайоні Вишенька, є залізничні квиткові каси. Так у них, мотивуючи, що це філія вокзалу, за продаж квитка, окрім 12,5 гривні, беруть ще 6 гривень, які при його поверненні теж утримують. Отож завчасно купивши квиток, наприклад, у напрямку Вінниця—Київ, загальною вартістю 57,92 гривні, якщо відмовляєшся від поїздки, отримаєш на руки 24,42 гривні, а 33,5 гривні утримують (18,5 гривні становить послуга і 15 гривень — комісійний збір). Чи не забагато?» — зазначив приятель.
«Три вивірені ходи… У шаховій партії за стільки ставлять «дитячий» мат. Ну, а ти не пробував свої фігури рухати нестандартно?» — цікавлюся. «Коли каси у Вишеньці зробили класичний хід білим пішаком (на 6 гривень), я думав, що все тут задля зручності пасажира. Та потім з’ясувалося, що вони працюють однобоко, зокрема проїзний документ назад не приймають. З цим клопотом треба їхати на залізничний вокзал. А там відразу вперед висунули слона. Я взявся шукати підказку в інформації для пасажирів, та марно. Якщо вартість квитка, скажімо, становить суму, що аналогічна разом узятим послузі оформлення квитка та комісійному збору, то людина не піде його здавати. Навіть якщо повертають 5 гривень, то сенс здати теж практично втрачається, бо стільки коштує проїзд туди і назад маршруткою до вокзалу. Тож куплене місце у поїзді може залишитися вільним, а тим часом його міг би зайняти інший пасажир. Поки міркував, білі зробили хід ферзем. Якщо не складається з поїздкою, пасажир матеріально зацікавлений здати квиток не пізніше ніж за добу до відправлення потяга. А якби була передбачена матеріальна зацікавленість також здати, скажімо, за 10 діб, то відповідно інший пасажир міг би завчасно придбати квиток і почуватися впевнено».