Сьогодні країна відзначає Міжнародний день цивільної авіації, а 21 грудня вітчизняний авіапром святкуватиме 25-річчя з дня першого польоту найбільшого транспортного літака Ан-225 «Мрія». «УК» вдалося поспілкуватися з командиром екіпажу, який здійснив той історичний політ, льотчиком-випробувачем Олександром ГАЛУНЕНКОМ, що заслужив звання Героя України та Золоту зірку №1 за особисту мужність і героїзм.
— Олександре Васильовичу, пам’ятаєте той день, коли вам було довірено ставити на крило «Мрію»?
— Звісно. Про те, що наше конструкторське бюро починає проектувати унікальну транспортну систему з кодовою назвою «Виріб-402», я дізнався у 1984 році під час випробування «Руслана». Тоді мені стало відомо, що це буде ще більший за розмірами та можливостями літак, ніж «Руслан». Завдяки їхній конструктивній схожості проектування вдалося здійснити за короткий термін.
До листопада 1988 року Ан-225 було вже побудовано, а 30 — урочисто викочено зі складального цеху під відкрите небо. Про те, що мою кандидатуру розглядають на командира екіпажу й провідного льотчика-випробувача Ан-225 для виконання першого польоту й проведення програми льотних випробувань, мене повідомив за півроку до цих подій у своєму кабінеті генконструктор «Мрії» Петро Балабуєв. Оскільки я вже мав досвід льотних випробувань важких літаків, то без сумнівів узявся й за «Мрію».
— А чому літак саме так назвали? У чому його секрет, адже він залишається популярним уже чверть століття?
— Так літак назвав Петро Балабуєв, об∂рунтувавши ось цим: «Мрія дає змогу людині рухатися вперед і досягати вищих цілей».
А щодо секрету літака, то його немає. А є талант геніального конструктора та команди, яка створила літальну машину з такою рекордною вантажопідйомністю. Його проектували для перевезення багаторазового космічного корабля «Буран» на зовнішній підвісці. На жаль, програму «Буран» так і не реалізували, зате «Мрія» знайшла себе в «земному» житті.
Періодично у світі виникає потреба транспортування величезних і надважких вантажів, упоратися з якими може лише наш «суперважкоатлет». Ось і працює по всьому світу наша крилата трудівниця, не лише здійснюючи унікальні надскладні перевезення, а й прославляючи Україну, укріплюючи її авторитет на міжнародній арені.
— Чи є нині потреба випускати цей авіалайнер?
— Безумовно. Парк Ан-225 в Україні слід збільшити хоча б до двох машин. Адже потреба у перевезеннях до місця експлуатації нестандартних вантажів — турбін, танків, іншої військової техніки — висока. Для України було б престижно мати кілька «Мрій». Але зацікавити вітчизняного інвестора взяти участь у проекті дуже складно. Хоч надія, що у піднебесся коли-небудь злетить другий екземпляр Ан-225, досі живе у серцях усіх, хто щиро любить літак і має стосунок до його створення й експлуатації.
— А яке завдання ставили перед вами під час випробовування «Мрії»? Фактично вам треба було поставити на крило новонароджений літак.
— Народження нового літака — це подія державного значення, що відображає рівень технічного та інтелектуального прогресу, і в цьому процесі задіяно багато фахівців, зокрема й льотчиків. Фактично у небі льотчик-випробувач — єдиний і повноважний представник усіх творців літака. Моє завдання полягало у наданні висновків, чи зручний і безпечний літак у польоті, які труднощі виникають у його управлінні та як із ними справлятися. Це доволі ризикована робота.
Але слід зауважити, що більшість несподіванок у небі детально продумано ще на землі, й на протидію їм щоразу напрацьовують систему контрзаходів. Без роботи льотчика-випробувача неможливий розвиток авіації.
— Випробувачем може стати лише високопрофесійний льотчик. Як нині готують такі кадри для української авіації?
— Дефіцит високопрофесійних пілотів — проблема не окремих країн, а всієї світової авіації. Ця професія висуває багато вимог до претендентів: від стану здоров’я і наявності вроджених задатків до високого інтелекту і особливих якостей особистості. І цьому відповідають не всі охочі.
В Україні тривалі роки дорога до льотної професії була набагато складнішою, ніж в інших розвинених країнах. А все через низку причин, головна з яких — зношений парк навчальних літаків єдиної державної льотної академії, що у Кіровограді. Але в 2011 році прийнято конструктивне рішення, і цей ВНЗ приєднався до Національного авіаційного університету. Це активізувало процеси перетворення й оновлення авіаційної інфраструктури. Для льотної підготовки курсантів-пілотів за кошти держ?бюджету придбано нові сучасні навчальні літаки австрійського виробництва «Даймонд». І в українських хлопців і дівчат, що обрали льотну роботу, з’явилася перспектива повноцінного навчання за євростандартами.
Володимир ЕННАНОВ
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олександр ГАЛУНЕНКО. Народився 1946 року в с. Троїцьке Запорізької області. Закінчив Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків у 1968 році пілотом-інженером. Випускник Ленінградського інституту авіаційного приладобудування (1974) та Школи льотчиків-випробувачів. За встановлення 110 світових авіаційних рекордів в одному польоті на Ан-225 «Мрія» його ім’я вписано у 1991 році у Книгу рекордів Гіннесса. Він 263-разовий рекордсмен світу з літакового спорту.
Заслужений працівник транспорту України, кандидат технічних наук, професор кафедри безпеки польотів Кіровоградської льотної академії НАУ. Нагороджений орденами Пошани, «За заслуги» III ступеня та іншими.
ДОВІДКА «УК»
Ан-225 «Мрія» — найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак, створений київським КБ імені Антонова. Він найважчий літак у світі (максимальна маса 640 тонн). Для порівняння: третій за вантажопідйомністю американський військово-транспортний літак C-5 Galaxy важить 381 тонну.
У листопаді 2004 року Міжнародна федерація аеронавтики внесла Ан-225 у Книгу рекордів Гіннесса за його 240 рекордів.