В одному з вищих навчальних закладів якось довелося почути такий монолог: «А знаєте, чим університет відрізняється від коледжу? Тільки одним: в університеті є наука». І справді, чому професори й доценти, які працюють у закладі вищої освіти, мають займатися наукою? Тому що сучасного фахівця, особливо в галузі високих технологій і технічних наук, можна підготувати тільки на основі вивчення новітніх досягнень. Зрозуміло, що про здобутки науковців студентам можуть розповісти тільки ті, хто займається наукою.

Без досліджень нема якісного навчання

Чи достатньо нині розвинена наукова складова в закладах вищої освіти? Чимало вишів можуть похвалитися справді цінними на сучасний погляд науковими розробками, потужною базою досліджень, сильним складом науковців. Як вважають у Черкаському державному технологічному університеті, майбутніх фахівців у процесі навчання слід якомога ширше долучати до наукової роботи. І що раніше, то краще. Тоді на виході можна одержати спроможного фахівця, здатного творчо мислити, який не боїться труднощів, має глибокі знання і вміє самостійно працювати.

Реформа освіти у науковій галузі покликана зупинити ізоляцію і стагнацію у дослідженнях, сформувати запит на якісну підготовку дослідників та розробки в галузі фундаментальних і прикладних наук, скоротити розрив між проведенням досліджень та впровадженням їхніх результатів.

Та досягти цих результатів, на жаль, поки що вдається не завжди. У розмові з ректором Черкаського державного технологічного університету Олегом Григором дізнався про багато проблем, які стримують розвиток сучасної науки. Найбанальніша — наших науковців за зарплату 2 тисячі доларів і вищу дедалі частіше переманюють у країни Заходу. І далеко не кожен з них працює там за спеціальністю чи має змогу розвивати власні розробки й напрацювання.

Ректор розповів, що велику роль у процесі збереження й примноження наукових кадрів відіграють ініціативи навчального закладу. Для тих, хто прагне власного наукового розвитку, потрібно забезпечити можливість творчо працювати. Цікаво, що дисертації в цьому університеті захищають часто. Нині в закладі працює найбільше докторів наук за всю його історію. Цими днями Олег Григор запросив на захист докторської дисертації, що відбувся в ЧДТУ, науковця зі столиці Андрія Лукашенка, який багато років співпрацював із президентом НАН України академіком Борисом Патоном.

Задля подальшого розвитку

Секретар спеціалізованої ради Юлія Бондаренко розповіла, що докторська дисертація київського науковця стосується комп’ютерних системи і компонентів.

«Ця робота, — зазначила вона, — дасть змогу розв’язати важливу науково-технічну проблему, пов’язану з підвищенням ефективності комп’ютерно інтегрованих систем, які використовують в енерго— та ресурсоощадному технологічному устаткуванні. До дисертації додано акти й довідки про впровадження результатів наукової роботи, захищених патентами України. Ці розробки вже впроваджено, вони ефективно працюють не лише на вітчизняних підприємствах, а й у Молдові, тому робота має світові перспективи. Критерії її ефективності — це забезпечення надійності й високої точності в роботі з малими габаритами, вагою й матеріальними та ресурсними затратами».

Підготовка до захисту дисертації відбувалася в інституті зварювання й Черкаському державному технологічному університеті на кафедрі спеціалізованих комп’ютерних систем та робототехніки.

«Яке значення для Черкаського університету має цей захист?» — запитую у Юлії Юріївни.

«Важливо, що, готуючи цю дисертаційну роботу, частину досліджень виконували на базі ЧДТУ. Під ці розробки відкривали науково-дослідні теми, які фінансували з держбюджету, молодь у межах цієї співпраці мала змогу перейняти досвід.

Як продовження цього дослідження тепер тут можуть захищатися інші науковці, адже це допомогло закласти певний потенціал у розвиток наукових напрямів і наукових шкіл. На кафедрі, де Андрій Германович готував свою докторську роботу, тепер відкрито спеціальність «Автоматизація та комп’ютерні технології», яка має відповідну ліцензію на підготовку докторів філософії за цим напрямом».

У співпраці з Патоном

Як розповів автор дисертації Андрій Лукашенко, дослідницька й підготовча робота тривала майже 15 років. А стати науковцем він мріяв ще з дитинства.

— Досягнення, сподіваюся, вагомі. Вони мають допомогти нашій промисловості розвиватися. Практичну цінність дисертації описано дрібним шрифтом на восьми сторінках. Якщо ж спробувати зовсім коротко сформулювати її, слід звернути увагу, що підвищення ефективності роботи комп’ютерно інтегрованих систем управління тісно пов’язане зі складністю завдань функціонування сучасних автономних систем керування. Тому першочергове завдання — створення нових компонентів комп’ютерно інтегрованих систем, особливо в обчисленні результатів значень прямих та обернених трансцендентних (аналітичних) функцій у реальному часі. Їх застосовують у розв’язанні завдань керування швидкими динамічними об’єктами, наприклад, у гіроскопічних системах (гіроскоп — пристрій, що містить швидкообертове тверде тіло, яке може обертатися навколо трьох взаємно перпендикулярних осей), лазерних технологічних комплексах та інших. Тому важливе розроблення загальних і спеціальних питань теорії для створення методологічних основ аналізу й синтезу у проєктуванні різноманітних багатофункціональних, швидкодіючих, високонадійних із малими габаритами та вагою сучасних компонентів комп’ютерно інтегрованих систем.

Якщо кількома словами, то сенс роботи такий: з допомогою розроблених методів управління цифровими приладами можна істотно скоротити енергоспоживання мікросхем, збільшити обсяги пам’яті в десятки тисяч разів. Це основна її тема.

— Якою була роль у докторській роботі вашого наукового керівника?

— Героя України Бориса Патона я запам’ятав звичайною людиною: з його звичками, сильними рисами й навіть недоліками. Але як керівник із величезним досвідом він мудро, блискуче керував багатьма процесами. Чимало з них сам ініціював. Багато чого можна було в нього перейняти, навчитися. Гадаю, що мені дуже пощастило, що Борис Євгенович погодився бути моїм консультантом.

Частина роботи, яку ми проводили в інституті електрозварювання, лягла в основу дисертації. А частина, пов’язана зі зварювальними процесами, розвивається. Коли вона завершиться, це буде, без перебільшення, прорив у техніці.

Допомогла й наукова база ЧДТУ, з яким ми плідно й тісно співпрацюємо. А з Борисом Євгеновичем працювали з 2010 року. Раз на два тижні обов’язково зустрічалися, радилися, я доповідав йому про перебіг роботи. Як директор заводу (очолюю державне підприємство «Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона») спілкувався з ним частіше, але вже не з питань дисертації, а в поточних справах.

15 років — тривалий час, але і обсяг досліджень теж значний. Цікаво, що починали ми працювати зовсім над іншою проблемою — досліджували зварювальні процеси, які впливали на кристалізацію металу з допомогою лазерного випромінювання. Зрозуміли, що це надто швидкісні процеси й без цифрового управління лазерними променями, отже, того, що ми задумали, не вийшло. Тож довелося займатися новими розробками в іншій, але не менш важливій галузі. Щоб отримати певні результати, знадобилося десять років. Мені довелося вивчити чимало суміжних дисциплін: матеріалознавство, основи зварювання та багато інших.

— Яких результатів очікуєте від практичної реалізації ваших розробок?

— Вони вже на стадії впровадження на підприємствах. Але швидкість віддачі, результативність уже мало залежать від мене як науковця. Дуже багато чинників впливає на впровадження розробок. Іноді доводиться переконувати людей, терпляче пояснювати різні процеси, яких не помітно неозброєним оком і які дуже швидкоплинні. Однак вірю в успіх.

Витяг з висновками наукового консультанта роботи Бориса Патона і його відгуком про дисертацію під час наукового захисту зачитала Юлія Бондаренко. А ректор Олег Григор поділився думками: «Сьогоднішній захід особливий: свою наукову роботу представляє людина, яка тісно працювала, спілкувалася з видатним науковцем сучасності, президентом НАНУ (1962—2020) Борисом Патоном. Андрій Лукашенко — продовжувач його починань у галузі науки. Переконаний, що ми ще довго згадуватимемо Бориса Євгеновича Патона і його унікальні розробки у процесах зварювання не лише металів, а й живих клітин. Мені приємно, що саме в нашому університеті триває справа, започаткована цією великою людиною. Такі заходи позитивно впливають на престиж університету і дають гарний поштовх всій науковій роботі закладу.

Без докторів наук неможливо готувати аспірантів, залучати до глибоких досліджень студентів. Тому намагаємося співпрацювати з багатьма науковими установами й закладами. Ділимося власним досвідом, переймаємо досвід інших, адже наука не має кордонів».