КOНКУРС
Долю "чорнобильського" фільму днями визначить у Німеччині журі 61-го "Берлінале"
Вперше за 14 років на міжнародному кінофестивалі в Берліні учасником основного конкурсу став фільм, до якого причетна й Україна, - "У суботу" - про перший день аварії на Чорнобильській АЕС. З-поміж його "співвласників" і Росія та Німеччина, бо ж знятий у копродукції. Звісно, краще кінострічку раз побачити, ніж сто разів про неї почути. Але поки доводиться не керуватися особистим сприйняттям, а констатувати те, що відомо від інших.
Знаний російський драматург Олександр Міндадзе, сценарист і режисер "У суботу", "давно хотів зробити фільм-метафору про чорнобильські події. Не документальне дослідження, не блокбастер, не картину про причини катастрофи - хто яку кнопку не так натиснув... Найбільше цікавило, як людина від катастрофи не втікає, а навпаки, не може зрушити з місця. Чому люди, які вчасно довідалися про аварію на ЧАЕС, не втекли з міста? Може тому, що небезпека була невидимою? А може причина у фаталізмі, характерному для радянського народу? Я думаю, наші народи на генетичному рівні звикли жити в умовах катастрофи. Якби таке сталося у розвинених європейських країнах, люди б одразу втекли".
Олег Кохан, український співпродюсер стрічки, означив її як "фільм про людські долі на тлі палаючого реактора", зауваживши, що "подібних прочитань Чорнобильської катастрофи у світі ще не було".
Та ось як "прочитала", наприклад, "У суботу" після перегляду фільму на кінофестивалі в Берліні наша співвітчизниця журналістка Ольга Самборська: "Заінтригована публіка повалила на прем'єру. Зал був переповнений. Щоправда, десь за півгодини публіка почала нервувати. Чимало залишило зал, так і не дочекавшись розв'язки. Поки піар-медіа намагається закрасити провал фільму особливими словами про особливе одкровення про Чорнобиль від авторів картини, напевно можна сказати, що чергове "одкровення" про українське населення глядач таки отримав з подачі російського кінематографа. Так, люди не знали, недооцінювали ситуацію, продовжували жити далі своїм звичним життям. Та це життя було українським, хоч і з совєтським напиленням. Саме цього у фільмі бракує".
Звісно, це лише одне враження. Як оцінило "У суботу" журі "Берлінале", довідаємося днями. Проте ще важливіша оцінка чекає на фільм в Україні, від усіх нас - тих, хто про Чорнобильську катастрофу, від якої вже відділяє чверть століття, знає не від когось.