«Ну ось. Я впав…» Так розпочинається у соціальній мережі Твіттер спілкування найбільшого в Україні плавучого крана «LK-600 Захарій» з відвідувачами.
«Прийшли люди і сфотографували мене… Прийшли рятувальники, звільнили трьох. П’ятеро звільнилися самотужки. Всі живі… Вибачте, хлопці, не хотів…», — з наступних постів.
Звісно, у наш час соціальних мереж це не поодинокий випадок такої реакції на події. І те, що залізяка стараннями небайдужих блогерів ожила у віртуальному світі, не дивина. Та повернемося до реалій — уранці 18 листопада кран «Захарій», який використовувався для будівництва Подільсько-Воскресенського мосту у столиці, несподівано впав у Дніпро.
Сьогодні біля недобудованого об’єкта людно. На цікавинку приходять подивитися допитливі роззяви різного віку, біля крана-страждальця фотографуються молодята (ото вже сімейне життя буде з таким початком!). Однак варто уявити й інший сценарій. Зважаючи на інтенсивний рух Гаванським мостом, наш Захарій таки справді вдало впав — обійшлося без жертв. На знімках, зроблених очевидцями, видно, що до тротуару йому залишалося буквально кілька метрів. За щасливим збігом обставин ні пішоходів, ні авто поблизу у цей час не було. А фахівці кажуть, впав би на протилежний бік — втопився б, там глибоко.
Утім, мова не про це. Подільсько-Воскресенський мостовий перехід колись давно проектували для спільного руху автомобільного транспорту і метро до проблемного київського «спальника», його згадували ще у генпланах 20-річної давнини, а зводити почали в економічно стабільному 2003 році.
Пригадую, як у періоди активності ще на підході до будівництва від гуркоту різноманітних механізмів закладало вуха, мурашником снували люди в касках — будівельники працювали за будь-яких погодних умов. Та гроші, як завжди, раптово закінчувалися – і об’єкт завмирав. За тиждень до падіння «Захарія» мала нагоду проїжджати Гаванським мостом у розпалі робочого дня — ані людей, ані спецтранспорту, лише поодиноко блимав вогник зварювального апарата на одній з конструкцій. За кілька днів та сама картина: вогник на тому ж місці, а може то й не зварювальний апарат, а просто ліхтарик чергового?..
А довгобуд, між тим, визнали одним з пріоритетних об’єктів до Євро-2012 і, як зазначав голова КМДА Олександр Попов, обіцяли здати в експлуатацію до закінчення 2011 року. Однак днями заступник голови Київської міськдержадміністрації Анатолій Голубченко заявив, що Подільсько-Воскресенський мостовий перехід не запрацює до європейської першості. І «Захарій» тут ні до чого. Мовляв, могли б устигнути зробити автомобільну частину, але для цього треба 1 млрд 800 млн грн бюджетних коштів, а їх вирішили спрямувати на інші проекти. Та й, зрештою, залізничний міст, відомий у народі як «Кирпин», ввели в експлуатацію — от ним і їздіть поки що. «Відгуляємо» футбольний чемпіонат – і до нього черга дійде. Принагідно згадаємо, що одну з унікальних споруд — найдовший у Європі Ерессунський міст довжиною 13,5 км, що з’єднує данську столицю Копенгаген зі шведським Мальме, збудували за три роки. А наш значно коротший... Тож на завершення, користуючись нагодою, пишу тобі, Кране Захарію! Добре, що не назвали батьки-будівельники Кіндратієм. Адже, за тлумачними словниками Даля й Ушакова, так іменують лише наглу смерть.