СПІЛЬНІ ІНТЕРЕСИ
Україна приміряє до себе єдині правила континентального співробітництва
19 з 25 регіонів нашої країни, тобто 75 відсотків території, є прикордонними, а отже, потенційно спроможними до співпраці з прилеглими землями сусідніх держав.
Ця інформація прозвучала на "круглому столі" з питань обговорення третього Додаткового протоколу до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владами щодо об'єднань єврорегіонального співробітництва.
Згаданий протокол має благородну мету: прибрати роз'єднуючі кордони з мапи нашого континенту, що для України, яка зусібіч оточена великими і малими сусідами, має важливе стратегічне значення.
Очевидно, саме тому на цю сферу взаємин звернула увагу Робоча група з питань упровадження Європейської хартії місцевого самоврядування в Україні при парламентському Комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, що діє, зокрема, за підтримки Програми РЄ "Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні".
Діалог замість гарматного м'яса
Навряд чи в довоєнні 20-30-ті роки ХХ століття можна було уявити за одним столом взаємозацікавлену розмову щодо спільних економічних чи соціальних проектів одвічних непримиренних сусідів - німця, француза і швейцарця.
Та вочевидь континентальна спільнота надто втомилася від протистояння, яке впродовж тривалого часу "вимивало" людські і матеріальні ресурси. Тож 1963 року за участю сусідніх прикордонних районів трьох держав було утворено перший єврорегіон "Базилієнсис", до складу якого ввійшли французький Ельзас, німецька земля Баден-Вюртемберг і швейцарський кантон Базель.
Тоді ж німецька земля Північний Рейн-Вестфалія, регіональні і місцеві органи якої мають чи не найповажніший досвід формування міжрегіональних спільнот уздовж своїх кордонів з Бельгією і Нідерландами, також зініціювала утворення відразу чотирьох єврорегіонів.
Сьогодні на теренах старого континенту вже успішно функціонує понад 50 таких утворень.
У їхній ефективності може переконатися будь-хто, як це було з автором цих рядків минулого року під час подорожі прекрасним європейським автобаном, що проліг між Францією та Німеччиною, наочним свідченням діяльності євродистрикту Страсбург-Кель, завдяки якому передусім вдалося уніфікувати мережі далекого транспортного сполучення в центрі Європи.
Ця транскордонна структура також налагодила співпрацю в сферах захисту громадського порядку та роботи правоохоронних органів, позитивно позначилася на охороні довкілля, створила умови для співпраці між службами швидкої допомоги обох країн, сприяла обміну інформацією між агенціями з питань працевлаштування.
Показовий і такий факт: по обидва боки кордону (вже давно уявного) в усіх школах діти вивчають французьку і німецьку мови. Так ініціатори забезпечують білінгвізм - необхідну запоруку для розвитку євродистрикту.
Oб'єднані історією
Україна не менше, ніж сусіди, зацікавлена в спільних діях, спрямованих на посилення та поглиблення добросусідських відносин. Уже давно помічено, що громади, розташовані поблизу кордонів з різних боків, навіть незалежно від політичних систем стикаються з подібними проблемами. І створення в таких зонах міжнародного транскордонного співробітництва, тобто відповідних зв'язків і договірних відносин, лише позитивно впливає на розв'язання цих проблем.
Першим транскордонним об'єднанням за участі України став створений у червні 1995 р. Карпатський єврорегіон. Легше знайти кілька незначних відмінностей, аніж перерахувати те спільне, що з давніх-давен пов'язує між собою жителів прикордонних громад п'яти країн, рубежі між якими у всі часи нашої непростої історії були скорше емферичними, аніж істотними перешкодами для родинних, господарських, культурних, ментальних та інших зв'язків, що ніколи не переривалися.
Далі був "Буг" (вересень 1995 р.), котрий сфокусував спільні наміри прикордонних територій нашої Волині, чотирьох воєводств Республіки Польща та Брестської області Білорусі.
Нині українські прикордонні громади представлені також в єврорегіонах "Верхній Прут" (Чернівецька область, шість районів Молдови і два румунських повіти), "Дніпро" (Чернігівська, Брянська (РФ) та Гомельська (Білорусь) області), "Слобожанщина" (Харківська та Бєлгородська (РФ) області), "Ярославна" (Сумська та Курська (РФ) області), "Нижній Дунай" (Одеська область, два молдавські райони і три повіти Румунії).
Найпредставницьким об'єднанням, що зачіпає і нашу територію, є транскордонна асоціація Чорноморський єврорегіон, в який об'єдналися, окрім нашої країни, території і міста Албанії, Вірменії, Азербайджану, Болгарії, Грузії, Греції, Молдови, РФ, Сербії та Туреччини.
Від гармонізації до інтеграції
Певна річ, рівень транскордонної співпраці через згадані утворення є досить різним. Члени деяких з них допоки відбуваються лише обміном інформацією для вироблення спільної оцінки та консультаціями, а до рівня ухвалення спільних рішень конкретними суб'єктами в них справа не доходить.
Еволюційним кроком тут повинна стати гармонізація, кажуть експерти Європейської комісії, маючи на увазі передусім досягнення єдиної економічної та соціальної політики на території ЄС. Для України, яка не входить до Євросоюзу, ще зарано про це мріяти. Та дотримання загального принципу континентальної "недискримінації" за бажанням сторін могло б утілитися хоча б на тих українських територіях, що входять до єврорегіонів, де нашими партнерами є країни ЄС.
Інтеграція, тобто справжня територіальна єдність, - вища фаза транскордонного об'єднання. Вона передбачає створення прикордонного ринку праці, облаштування прикордонного економічного розвитку та спільних районів інноваційної діяльності. Це мета, до якої прагнуть багато країн, і наша зокрема. Та щоб досягти її, треба розпочинати з малого: налагоджувати прикордонну співпрацю з сусідами, удосконалювати роботу єврорегіонів, уникаючи в установчих документах декларативних фраз щодо спільної мети на кшталт "всебічний економічний розвиток" чи "розвиток науки та нових технологій".
Доцільніше, як це роблять ті ж прагматичні німці чи французи, обмежитись однією-двома конкретними справами, приміром, поліпшенням транспортного сполучення між прикордонними територіями, запобіганням місцевих екологічних негараздів тощо.
До речі, Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владами і два додаткові протоколи до неї якраз і передбачають конкретні напрями цієї співпраці.
Серед них і ті, що зачіпають інтереси більшості громадян прикордоння, - спрощення процедур щодо перетину кордону громадянами, укладання угод між територіальними громадами з метою створення органів з управління та забезпечення громадськими послугами (водо-, газо- та теплопостачання, утилізація відходів, громадський транспорт) тощо.
Важливими передусім для нашої країни можуть бути створення механізмів для активного сприяння поверненню біженців та переміщених осіб, передбачення заходів, спрямованих на боротьбу зі злочинністю в прикордонних районах та нелегальним переміщенням людей за допомогою спільного патрулювання території.
Як зняти перепони
Щоб включити такі форми співпраці в практику єврорегіонів, окрім іншого, Україні треба гармонізувати національне законодавство з європейським.
На жаль, ухвалений 2004 року чинний Закон "Про транскордонне співробітництво" багато в чому гальмує активізацію цієї важливої з точки зору євроінтеграції роботи. Зокрема й через те, що він істотно обмежує права органів місцевого самоврядування.
Такі зауваження стосуються не лише українського законодавства. З огляду на це в 2009 році на Утрехтській конференції Комітету міністрів Ради Європи ухвалено Додатковий протокол до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владами щодо об'єднань єврорегіонального співробітництва.
Йдеться про створення єдиних базових правил щодо заснування, членства, діяльності та обов'язків об'єднань, що дає змогу організовувати об'єднання єврорегіонального співробітництва.
Учасники "круглого столу", про який згадувалося на початку матеріалу, висловили сподівання, що Україна як член РЄ приєднається до підписантів цього протоколу.
За словами координатора Програми Ради Європи "Посилення місцевої демократії та підтримка реформ місцевого самоврядування в Україні" В'ячеслава Толкованова, зробити це необхідно задля сталого розвитку єврорегіонів та забезпечення належних правових рамок для їхнього функціонування, що відповідатимуть європейським стандартам.