Вторгнення російських військ у Крим 2014 року та окупація цієї частини української території Росією стала найбільшим порушенням норм міжнародного права у Європі із часів Другої світової війни. Ті лютневі події семирічної давності стали не лише одним із найдраматичніших епізодів новітньої української історії, а й призвели до змін на геополітичній карті світу.

«Кримська платформа»

Міжнародна спільнота не визнає підсумків фейкового референдуму, проведеного під дулами російських автоматів у Криму, і за кожної нагоди нагадує російському керівництву, що півострів — це невід’ємна частина української території. Через анексію Криму Євросоюз і США запровадили проти Росії економічні й персональні санкції, а Москва перетворилася на парію міжнародної політики.

Та Росію це не зупиняє. Вона повільно, але системно інтегрує віджатий в України Крим у своє правове й адміністративне поле. У хід ідуть найрізноманітніші методи: витіснення з півострова українців і кримських татар, яких піддають політичним репресіям, масове переселення з Росії до Криму корінних росіян, насильницька паспортизація та примус до отримання російського громадянства, пропаганда, переслідування громадських активістів, незалежних ЗМІ, винищення всього, що нагадує: Крим — це Україна.

Повернення півострова ускладнюється ще й тим, що Росія категорично відмовляється вести будь-які переговори з цього приводу. Кремль намагається показати, що міжнародні санкції не чинять жодного впливу на російську економіку, повторює, що питання Криму закрите, і пропонує Заходу повернутися до формули business as usual — звичної співпраці. Якщо з приводу деокупації частин Луганської та Донецької областей Росія погодилася долучитися до мінських переговорів, заховавшись за спинами своїх маріонеток, які уособлюють «владу» квазіреспублік, і вже офіційно на рівні нормандського формату, то з приводу Криму досі жодних переговірних майданчиків створено не було. Проте незабаром міжнародна дискусія з приводу деокупації Криму такий майданчик отримає.

Торік у вересні Президент Володимир Зеленський оголосив про створення «Кримської платформи» — ініціативи, яка має на меті об’єднати міжнародних партнерів України для пошуку найоптимальніших шляхів припинення російської анексії Криму.

Відтоді Україні вдалося заручитися підтримкою цієї ініціативи багатьох країн. Уже призначено дату проведення саміту «Кримської платформи», який має відбутися у серпні, напередодні відзначення 30-річчя Незалежності України. І як сказав міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, що позитивніша реакція партнерів, то більше зафіксовано зусиль Російської Федерації з дискредитації «Кримської платформи» і запобігання участі в саміті тих чи інших держав. «Вони вже опускаються до того, що прямо передають сигнали главам певних держав і урядів, мовляв, якщо поїдете на саміт «Кримської платформи», то вам буде ось це, ось це і ось це у відповідь від нас», — розповів міністр.

Довгий та складний шлях

Розроблення алгоритму функціонування «Кримської платформи» поки що триває. Аналітики, експерти, представники громадянського суспільства намагаються виробити найоптимальніші шляхи, якими мають рухатися учасники ініціативи, щоб у найближчому майбутньому територіальну цілісність України було відновлено. На ці запитання спробували дати відповіді й учасники онлайн-дискусії «Кримська платформа: дорожня карта деокупації». Захід було організовано за спільної ініціативи Постійного представництва України при ЄС та Світового конгресу українців.

Питання деокупації Криму безпосередньо пов’язані з тим, наскільки швидко й успішно рухатиметься шляхом демократії Росія. У цьому переконаний литовський євродепутат, постійний доповідач ЄП щодо України Андрюс Кубілюс. За його словами, демократична трансформація не буде швидкою і легкою. Нині важко передбачити, хто прийде до влади після Путіна, проте ці зміни неминуче настануть. І тоді з таким перебігом подій повернення Криму стане набагато реалістичнішим, вважає Андрюс Кубілюс.

Рональд Фройденштайн із Центру європейських досліджень імені Вілфреда Мартенса переконаний: «Шлях до деокупації Криму лежить через життєздатну демократію ЄС, демократичну витривалість України та інших країн «Східного партнерства», а також демократичну Росію майбутнього. Немає гарантій, що демократія настане у Росії дуже скоро. Але доки Путін сидить у Кремлі, не бачу мирної деокупації Криму».

Чимало експертів і політиків на Заході дотримуються думки, що Росія має особливе ДНК, яке заважає закріпитися правовладдю у країні. Проте Рональд Фройденштайн такої думки не поділяє. Він вірить, що нині, особливо з приходом до влади у США Джо Байдена, шанси на демократизацію Росії, а водночас і на повернення Криму зростають.

Санкції та міжнародний тиск

Головною метою «Кримської платформи» мають стати не обговорення порушень прав людини у Криму, хоч і це дуже важливе питання, а визволення і повернення окупованої Росією території. На цьому наголошував керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень Андрій Клименко. На його думку, «Кримська платформа» має передусім знайти відповідь на запитання, як цивілізований світ «може змусити другу у світі за ядерним потенціалом державу вивести з Криму свої війська і вивезти мільйон росіян, яких вона туди перевезла за останні сім років». За словами експерта, це можна зробити за допомогою жорсткої й безкомпромісної політики невизнання належності Криму Росії та запровадження нового пакета антиросійських санкцій.

Політика невизнання анексії Криму має полягати передусім у виробленні системи покарань. Наприклад, за те, що час від часу в різних країнах з’являються карти, які зображують Україну без Криму чи Росію, якій належить анексований український півострів.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим відстежує всі такі факти, а також незаконний в’їзд на територію півострова іноземних політиків, відкриття незаконних дипломатичних представництв тощо, запевнила заступниця постійного представника Президента в АРК Таміла Ташева. Вона розповіла, що інформація про всі ці порушення українського законодавства надходить до МЗС і прокуратури АРК.

Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим спільно з вітчизняним зовнішньополітичним відомством розробляє інформаційну кампанію Learn. Check. Act. — «Дізнайся. Перевір. Дій». Її спрямовано на поширення за кордоном інформації про те, чому «не можна просто так приїхати в окупований Крим через територію Росії» і чому це порушення українського законодавства.

Таміла Ташева розповіла, що у Верховній Раді триває робота над поліпшенням санкційного законодавства, яке вже застаріло, бо його ухвалювали 2014 року. На сьогодні через його недосконалість існує нескоординованість міжнародних антиросійських санкцій з відповідними діями України.

Крим перетворився на сіру зону на карті Європи, оскільки міжнародна спільнота не має повного уявлення, що саме відбувається на цій території, й не може відстежувати й захищати там права людини. Тому, за словами керівниці Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, деокупація півострова — головна передумова захисту основних прав і свобод на його території. Вона висловила сподівання, що найближчим часом ЄС застосує новий санкційний механізм проти тих російських силовиків і спецпризначенців, які причетні до викрадень, арештів і тортур кримськотатарських активістів та громадських діячів Криму.

«Ми готові співпрацювати з ЄС у цьому питанні й надати всю необхідну інформацію про тих, хто винен у цих кричущих порушеннях прав людини», — заявила Ольга Скрипник.

Учасники зустрічі зійшлися на думці, що хоч би яким складним було питання деокупації, Кремлю однаково не вдасться утримати Крим. «Вірю, що незабаром побачу кілька важливих речей: як Україна стане членом Євросоюзу, як Крим повернеться до України і як Росія перестане бути путінською державою», — висловив переконання Андрюс Кубілюс.