Дбайливі батьки завжди переймаються не лише тим, що їсть, носить їхнє чадо, чим грається, а й у яких умовах грається. Останнє можна легко проконтролювати вдома, чого не скажеш про вулицю. Особливо важко це робити, коли дитячий майданчик у дворі не обгороджений. А такі, на жаль, майже всі.
Ось і заходять на них не лише маленькі діти, на яких вони і розраховані, а всі, кому заманеться. І якщо гойдалки та гірки виживають після набігів підлітків (у них чомусь постійно виникає бажання щось зламати), а лавки — після посиденьок веселих компаній, то майданчикам неодмінно в прямому значенні цього слова підмочують репутацію чотирилапі друзі людини.
Кому-кому, а собакам однозначно тут не місце. Мічені гірки, гойдалки, лавки, жмути шерсті, наслідки вранішньої та вечірньої прогулянки домашніх улюбленців, ними ж присипані піском, — ось у таких умовах бавилася б малеча, якби мами щоразу не прибирали дитячі майданчики від аж занадто неприємних сюрпризів.
Бездомними тузиками, яких просто викинули господарі, мала б перейматися місцева влада. Адже стоїть питання про безпеку і здоров’я дітей. А ось за домашніх псів під час їхньої прогулянки повинні повністю відповідати ті, хто їх приручив. По-перше, собака має бути не лише на повідку, а й у наморднику (особливо великі та бійцівські породи). Щоправда, намордники нині непопулярні: очевидно, господарю приємніше кожному пояснювати, що його пес не кусається. Але це не заспокоює. По-друге, тварин слід вигулювати якнайдалі від місць активного відпочинку дітей. Бо малеча бігає не лише по пісочку, а й по травичці, яка росте поблизу майданчика. По-третє, потрібно прибирати за своїм улюбленцем. Хоч я ще жодного разу не бачила, щоб господарі це робили. Нині цей обов’язок у межах дитячого майданчика лягає на плечі тих, хто супроводжує дитину на прогулянці, в інших місцях прибирають двірники.
На жаль, тим, де треба вигулювати собак, перестають перейматися батьки, діти яких виростають, не граються в пісочниці, можуть без підказки мами чи тата обійти «заміновану» траву. А потім ці чада, беручи приклад з дорослих, вигулюють собак там, де зручно їм — біля під’їздів і майданчиків. Не поспішають перейматися цим і ті, в кого дітей поки що немає. Звісно, якщо добре пошукати, можна знайти свідомих батьків із багаторічним стажем виховання синів і дочок, та новачків у цій справі, які вигулюють тварин подалі від майданчиків. Але таких меншість.
Тим, хто перебуває в більшості, ми, звісно, можемо робити зауваження (це все, що можна зробити), якщо не боїмося зіпсувати свій настрій на весь день або посваритися з сусідами. Але наслідком такого спілкування зазвичай стають гнівні погляди та агресія з боку власників собак. Дехто просто ігнорує думку оточуючих.
Прикро, але іноді в більшість потрапляють і ті, кому там взагалі не місце. Наприклад, майбутнім мамам. Вони, носячи дитину під серцем, мали б уже звертати увагу на те, в яких умовах доведеться гратися їхнім малюкам на вулиці. Очевидно, для деяких це питання стає актуальним не раніше того дня, коли дитина почне ходити. А до того часу, поки майбутня мама дихає свіжим повітрям, що дуже корисно для вагітних, по майданчику і поблизу нього бігає улюблений собака. На жаль, кардинально не змінюється ситуація і з народженням дитини, оскільки тривалий час малюк відвідує вулицю лише в колясочці. А коли мама з дитям з якихось причин не виходить з квартири, обов’язок вигуляти домашню тварину (в маминому стилі) лягає на тата. Тож оточуючим доводиться лише чекати, доки дитина тупотом своїх ніжок розбудить совість таких батьків.