Лицар перфоратора, кишенькового калькулятора, дюбелів та клею для шпалер Сашко Циркуль уже не вперше отримував таке замовлення, отож зі знанням справи вивчав фронт майбутніх робіт. «На совість люди робили, а тому доведеться добряче попотіти», — набивав він ціну, прискіпливо оглядаючи ошатну двокімнатну квартиру.
— Та й року не минуло, як робили євроремонт, — підтвердила господиня. — Отакенні гроші вгатила сюди! Якби ж знаття, що потім доведеться мати таких квартирантів…
Помешкання справді було у тому стані, про який влучно, лаконічно і водночас захоплено кажуть: «Як лялечка!» Зір вабили дубовий паркет, підвісна стеля, підібрані у тон шпалери та кахлі, добротні меблі, сучасне кухонне начиння і сантехніка, простора лоджія. З неї майстер і почав розмову по суті: «Що тут робитимемо»?
— Та майже нічого! — не забарилася із відповіддю господиня. — Треба тільки вхід туди закрити наглухо. Спершу думала взагалі двері замурувати, але ні… Поки що заший їх дошками, фанерою чи отим… як його? Гіпсокартоном.
— Не занадто буде? — почухав олівцем за вухом Сашко. — Може, залишити як є?
— Ніяких «може», бо хочу, щоб лоджія вціліла. А раптом вони там почнуть вогнище розпалювати, підсвинка чи курей тримати?..
Майстер щось мугикнув собі під ніс і заходився оглядати шпалери:
— Шкода здирати, бо ніби вчора наклеювали…
— Не треба обдирати, — погодилися господиня. — Ти мені всі стіни целофановою плівкою затягни, а поверх неї якісь нікудишні шпалери притули. Зможеш?
— Як скажете…
— А що б ти сказав, якби довелося здавати житло таким постояльцям? — підвищила вона голос. — Он Валька вже й чути про них не хоче. І це тільки я така добра і поки що не відмовляюся від екстриму в своїй же хаті! Тому нехай ще спасибі скажуть.
— Ну, а ∂рати на вікнах встановлювати навіщо? — не приховував подиву Сашко. — Адже ваша квартира аж на дев’ятому поверсі.
— А якщо вони надумають меблі через вікна викидати? — схвильовано зауважила власниця житла. — Ти можеш гарантувати, що таке їм не забреде у голови?
Циркуль уник відповіді на риторичне запитання, а хвилин через двадцять запропонував жінці свій варіант перетворення комфортної квартири на приміщення, порівняно з яким хостел для невибагливих постояльців матиме вигляд 5-зіркового готелю. Найбільше господині сподобалася ідея щодо триярусних ліжок. — Супер! Тепер можна буде пускати сюди не одну, а відразу кілька сімей, — радо потерла вона долоні. — І їм дешевше вийде, і мені зручніше: щойно хтось із них шкоду зробить, відразу всіх виселю!.. Тому нехай пильнують одне за одним. Молодчина! — усміхнулася майстрові, схвалюючи план перебудови помешкання у щось середнє між притулком для знедолених і хлівом. — А знаєш, ти навіть можеш запатентувати свій проект. Раніше був євроремонт, а цей нехай зветься…
— Донбасремонт! — підказав той. — Ви ж приїжджим звідти будете здавати цю… гм… територію?
— А кому ж іще?! Хіба хтось нормальний погодиться тулитися у таких умовах? Це їм діватися нікуди, а грошей на пристойне житло катма. Хочуть дешевше, нехай отримують!
Боюся наврочити, але дуже схоже, що такий «донбасремонт» уже справді запатентували. Бо чимало знайомих донеччан розповідають: господарі у Києві дедалі частіше пропонують їм орендувати квартири, які немов навмисне попередньо доводили до жалюгідного і майже геть убитого стану. Мабуть, щоб жителі Донбасу не розслаблялися і не забували про руїни, на які перетворилися їхні домівки.