Цьогорічний першовересневий День знань став особливим для жителів тимчасово окупованого Донецька. Йдеться насамперед про дорослих донеччан, негативні стан і емоції яких змушують згадати біблійний вислів про те, що певні знання тільки примножують журбу. Адже у вересні люди із сумом дізналися: попередні балачки про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги — не українська пропаганда і не підступні дії укропівської диверсійно-комунальної групи, а сувора дійсність. З 1 вересня у так званій республіці ціни на послуги водопостачання збільшилися майже вдвічі, а квартплата й вивезення сміття — на третину. Приголомшені черговим «процвітанням», місцеві жителі проте змогли відгукнутися на сумні реалії ще й зразками чорного гумору. Тепер вони впівголоса кажуть, що площі Жовтнева біля будинку влади (колишня облдержадміністрація), яку недавно перейменували і назвали іменем загиблого лідера «ДНР» Захарченка, пасує інша назва — Вереснева. Бо саме тут обурені зростанням цін, безробіттям і злиднями люди ось-ось можуть вдатися до акції протесту проти таких дій окупаційної влади, влаштувавши революцію.
До речі, поминки за низькими тарифами на комуналку, якими довго пишалися донеччани, збіглися в часі з дуже пишним і пафосним вшануванням пам’яті Олександра Захарченка, який загинув від потужного вибуху у кафе «Сепар» якраз рік тому. На сам факт перейменування площі Жовтневої на його честь у місті відреагували дуууже неоднозначно. Адже у самопроголошеній «республіці» з подачі кремлівських кураторів намагаються свято шанувати і пропагувати ідеологічні цінності колишнього СРСР. Тому ось така собі декомунізація площі із назвою-нагадуванням про Велику Жовтневу соціалістичну революцію спантеличила багатьох прихильників активно поширюваної тут після 2014 року комуністичної ідеології. Щоправда, пам’ятник Захарченку зрештою звели не поряд із монументом Володимира Леніна на центральній площі міста. Бюст лідера «ДНР» відкрили у парку імені Ленінського комсомолу неподалік колись одного із найкращих у Європі стадіону «Донбас Арена», перетвореного нині на пустку і теж на сумний «пам’ятник» окупаційній владі та всім тим, хто її підтримує. А скульптуру так званого героя «ДНР» на повний зріст встановили на території меморіального комплексу там, де його й поховано, — на кладовищі «Донецьке море». Само собою, тутешня пропаганда повідомила про участь у пам’ятних жалобних заходах іноземних делегацій з Росії, «ЛНР», Абхазії, Південної Осетії. Безпосередньо жителі Донецька, які нині виживають у важких умовах, створених саме за участі колишнього глави «ДНР», на річницю відгукнулися стримано. Найбільше обговорювали звичний несмак і примітивну совковість під час роботи над скульптурою та її вартість. Пам’ятник обійшовся у 5 мільйонів 800 тисяч російських рублів (2,2 мільйона гривень), а це, на думку людей, які змушені були рахувати копійки ще до підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, неабияке марнотратство.
Певна річ, відкрито критикувати дії окупаційної влади пересічні донеччани не дуже ризикують навіть анонімно. Зате місцеві відомі опоненти нинішніх лідерів «республіки» та всього «руского міра» не пошкодували дошкульних слів, коментуючи вшанування й приписування неіснуючих заслуг загиблому. Приміром, один із них ось так оцінив художню вартість помпезного пам’ятника. «Найкраще «геніальність» скульпторів, які втілили образ ліквідованого Захарченка, можна характеризувати цитатою із класики: «Малюнок, зроблений хвостом неслухняного мула, порівняно з транспарантом Остапа може здаватися музейною цінністю…» — згадує «дисидент» Роман Манєкін епізод із сатиричного роману «Дванадцять стільців». А колишній горлівський ватажок бойовиків Ігор Безлер («Бєс»), який свого часу був змушений залишити територію «республіки», взагалі дуже жорстоко відреагував на поминки, що тягнулися з 28 до 31 серпня. «Розхвалювання донецького дурника Сашка — нащадка семи героїв СРСР і бабусі, закатованої в концтаборі Рейк’явіка, який періодично брав штурмом Лондон з Берліном… уже навіть не смішно. Воїн з цього дегенерала — що з лайна куля. Мені ж не треба байки розповідати про його героїзм і поранення в бою (п’ята — від охоронця, а рука — через падіння з бетеера. Ну не вмів курячий фельдмаршал з техніки десантуватися), бо все понавигадували. Та й… здох дегенерал, мов звичайне чмо, там, де й воював, — у харчевні», — гнівно написав він у соціальній мережі.
А доки персони, які п’ять років тому зі зброєю в руках підтримали «рускую вєсну» і допомогли віроломним сусідам окупувати частину території українського Донбасу, з’ясовують, хто з них розумніший і більший герой, у пересічних заручників «руского міра» інші клопоти. Зустрівши чергову окупаційну «рускую осєнь» із підвищення цін на житлово-комунальні послуги, люди із середньою зарплатою 6 тисяч рублів (2 тисячі 200 гривень) чи взагалі безробітні не приховують, що із настанням холодного осінньо-зимового періоду перспективи дожити до весни для багатьох із них видаються дуже не перспективними.