Погодні умови в Києві, як і по всій Україні, такі, що добрий господар і собаку на вулицю не вижене. Статистика про померлих від холоду — як скупі зведення з фронтів. Здебільшого гинуть ті, хто з тих чи тих причин опинилися на вулиці. Тим більш страшно, коли майже в центрі столиці замерзають люди в будинку! Однак усе по-порядку.
Київську спеціальну школу соціальної реабілітації, яка перебуває в підпорядкуванні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, офіційно закрито на ремонт уже шість років. Хоч її керівництво й бухгалтерія вчасно отримують зарплатню, а в приміщеннях активно працює багато фірм і цехів. Але це — тема іншої розмови.
Є при школі так званий гуртожиток, у якому раніше мешкали її співробітники. Рятуючись від нелюдських умов, більшість із них знайшла собі інше тимчасове житло. Залишилися тільки ті, кому нікуди звідси виселитися, зокрема Д.Д. Корзюкова (їй майже 80 років), вихователька Наталя Лейковська з 10-річним сином, який постійно хворіє. У нас із донькою 1 грудня в результаті підпалу дощенту згоріла квартира, в яку вони мали переселитися (встигли зробити ремонт і перевезти речі).
Багато років мешканці гуртожитку, які платять чималі гроші за проживання, електроенергію та водопостачання, не можуть добитися від бухгалтерії закладу жодної довідки ні про те, що вони там проживають, ні про оплату, тому всім їм, окрім тих, хто має постійну прописку, доводиться платити двічі: в гуртожитку й за місцем основної реєстрації.
Так, нас попереджали, що до 1.10.11 р. маємо виселитися з гуртожитку. Але куди нам іти, якщо іншого житла немає, а наймати ні на що? На звернення в усі інстанції мешканці гуртожитку отримують дивну відповідь: «Це приміщення не має статусу гуртожитку». Виявляється, вони багато років жили «ніде»? Директор школи запропонував Наталі Лейковській з дитиною та Дар’ї Корзюковій переселитися до котельні — без кухні, з трубами, котлами тощо. Стара людина здалася: все одно скоро помирати!
Тим часом гуртожиток, де проживають 12 людей, відключили від опалення й водопостачання. Ми спимо, закутавшись у кілька спальників. Цієї ночі температура повітря в кімнаті опустилася до -6 градусів. 31 січня нам відключили електроплиту. Мало того, що ніде навіть приготувати їсти, а ще й неможливо буде хоч трохи обігрітися.
Триває війна за виживання! Ми розуміємо, що там, де пахнуть великі гроші, ні про що людське не може йтися. Але ж ми люди! І хочемо жити!
Допоможіть хоча б примусом, керосинкою або «буржуйкою»! Повірте, ми виживемо!