Ще до початку опалювального сезону експерти з питань ЖКГ прогнозували, що в осінньо-зимовий період в Україні буде сплеск неплатежів за комунальні послуги. Мовляв, доходи людей залишаються незмінними, а ціни насамперед на продукти і тарифи на житлово-комунальні послуги зростають не по-дитячому. Тож людям платити не буде з чого. І ось, здається, прогноз підтвердився. У жовтні українські комунальники недорахувалися 1,8 мільярда гривень, які люди мали сплатити за житлово-комунальні послуги. Тобто борги становлять 43,1% нарахованого. Загалом же було нараховано за комунальні послуги 6,4 мільярда гривень, сплачено 3,6 мільярда. Про це повідомила в.о. голови Державної служби статистики України Ірина Жук.
Директор Аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко відреагував у соцмережі на повідомлення про збільшення заборгованості так: «Це найбільше падіння за 12 місяців, навіть у січні (традиційний місяць, коли народ не платить за ЖКП) заплатили більше — 59%. Заборгованість населення останні 12 місяців зросла на 7,6 мільярда гривень і надалі зростатиме».
Підтримка — на вибір
Сказати, що за кількістю сплаченого це найменша сума, не можна. Адже якщо порівняти з аналогічним періодом минулого року, то тоді було сплачено ще менше — 3,1 мільярда гривень. Але й нараховано на третину менше — 4,2 мільярда. Зростання відбулося в процентному співвідношенні. Це щодо показників з оплати за жовтень.
Якщо ж проаналізувати загальну суму коштів, яку люди загалом заборгували комунальникам, то за видами послуг вимальовується така картина. На кінець жовтня борг зі сплати за централізоване опалення та гаряче водопостачання становив 6,1 мільярда гривень, за газопостачання — 3 мільярди, за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій — 2,5 мільярда, за централізоване водопостачання та водовідведення — 1,7 мільярда, за вивезення побутових відходів — 0,4 мільярда, за електроенергію — 3,2 мільярда гривень. Виходить, приводів сказати «А ми попереджали!» у тих, хто прогнозував зниження рівня платежів, більш ніж достатньо.
Утім, на державному рівні і далеко не вчора сформовано своєрідну систему захисту від високих тарифів: це урядова програма субсидій на оплату житлово-комунальних послуг. Що менші доходи у сім’ї, то істотніше її підтримає держава в оплаті комуналки. За словами міністра соціальної політики Андрія Реви, українські родини, які звернулися по урядову знижку для сплати житлово-комунальних послуг — субсидію, сплачують за спожиті газ, тепло, електроенергію і воду не більше 10% сукупного місячного доходу. Середній показник в Україні становить 9,97%. Це, як зауважив міністр, значна економія родинного бюджету і дієвий захисний механізм від держави в перехідний період розвитку української економіки.
Нині можливістю оформити субсидії скористалися більш як 6 мільйонів українських домогосподарств. Середній розмір урядової допомоги у сплаті комунальних послуг становить 1864 гривні. А деякі родини отримують понад 2000 гривень. Ті ж, чиї доходи не дають права оформити субсидію, але витрати на послуги в зимовий період чималі і родині їх сплачувати складно, можуть розрахуватися за теплопостачання на виплат. Зрештою, й тим, хто накопичив борги за попередні періоди, запропонована реструктуризація. За даними Держстату, у січні—жовтні 2016 року з населенням було укладено 30,7 тисячі договорів на погашення реструктуризованої заборгованості на загальну суму 140,2 мільйона гривень. І вже сплачено 83,2 мільйона.
Тобто на державному рівні запропоновано кілька механізмів захисту і підтримки, як кажуть, на вибір, а люди все-таки накопичують борги.
В очікуванні перерахунку
Немало споживачів-киян, з якими ми говорили, зауважували, що за жовтень взагалі вирішили не платити за тепло на знак протесту проти надто великих сум, нарахованих у будинках без лічильників. Вони чекають перерахунку. Ще дехто подав документи на субсидію і не сплачує, бо не знає, на яку суму може розраховувати. Ще хтось отримав платіжки з боргами, яких насправді немає, і тому проігнорував оплату. Були й такі, що заявляли безапеляційно: за такими цінами не платитиму, поки не підвищать зарплату!
Експерти ж мають своє пояснення. Роман Бондарук, голова ради голів ОСББ міста Луцька, першопричиною проблеми вважає… саме субсидії. «Перша причина — це те, що ми витрачаємо з державного бюджету багато коштів на субсидії, — зауважив він «Урядовому кур’єру». — І через те, що держава оплачує субсидії, люди не задумуються ні про оплату спожитих послуг, ні про те, чи потрібно економити енергоносії, вони стають байдужими».
А Тетяна Бойко, експерт з питань ЖКГ, координатор житлово-комунальних програм громадської мережі ОПОРА, причин для системної несплати не вбачає. «Думаю, більшість випадків пов’язана з тим, що змінювалися норми, підходи і не все було правильно прокомуніковано з населенням, — пояснила вона «Урядовому кур’єру». — Тож вийшло, що чинників, які стимулюють заборгованість, не так і мало. Щодо боргів за тепло, думаю, причина в тому, що багато з тих, у кого немає лічильників, отримали рахунки з незрозумілими, надто великими сумами. Потім ці суми їм обіцяли перерахувати, тим більше, що, як ви знаєте, змінено методику нарахувань споживачам, яким подають тепло без лічильника. Тож вони не поспішають платити в очікуванні перерахунку. Щодо газу, думаю, що причина в тому, що кілька разів змінювалися норми споживання. Ймовірно, що у когось немає коштів, складне фінансове становище. Ще якийсь невеликий відсоток — те, що пов’язане з технічними питаннями. Наприклад, я і мої сусіди зіткнулися з тим, що не можуть заплатити по інтернету через ГІОЦ, бо там щось не працює. Ще одна проблема — величезні черги у центрах з надання послуг, обслуговування споживачів. Коли величезні черги і система належно не працює, багато скарг і непорозумінь — це теж впливає на платіжну дисципліну».
З Тетяною Бойко погоджується експерт з питань ЖКГ доктор наук з державного управління Наталія Олійник. Вона також каже, що об’єктивних умов для збільшення заборгованості немає, держава зробила все, що змогла, для захисту малозабезпечених. «Багато в чому на заборгованість вплинула політична складова, — зазначила вона «Урядовому кур’єру». Якщо по телевізору деякі політики розказують, що тарифи несправедливі, то багато хто, послухавши таке, не хоче платити, бо думає, а раптом щось зміниться, щось повернуть. Держава розробила ефективну програму захисту людей через субсидії, і ті, хто їх оформив, платять свою частку. Якщо проаналізувати неплатежі, то не платять не ті, хто не можуть платити. Не платять зазвичай ті, в кого по 5—10 квартир. Звичайно, тариф має бути обгрунтованим і газ має коштувати скільки, скільки він коштує, адже ціна на нього ринкова. Якщо підприємство, наприклад, пече хліб, то ми купуємо його, незважаючи на ціну, бо споживаємо. А тут чомусь вважається, що тарифи мають виконувати соціальну функцію. Та й навіть за тими тарифами, що є, не вважаю, що нараховують дуже великі суми. Наприклад, нам із 17 жовтня нарахували 426 гривень. Якщо за місяць буде 800—900 гривень за газ, то це не така страшна сума для працюючих. А взагалі треба думати, як зменшувати споживання. Треба з людьми говорити. Пояснювати, чому так і що робити».
Мотиви для енергоощадності
Експерти висловили своє бачення того, що робити, щоб надалі борги не лише не зростали, а й зменшувалися, і не на шкоду комунальному комфорту. Тут їхні думки багато в чому сходяться. «Насамперед потрібно передбачити більше коштів на енергоощадні заходи. А субсидії монетизувати, щоб людині або підприємству надавати їх грошима, а не так, як нині. Тоді люди замисляться про зменшення енергоспоживання. Бо нинішня ситуація зовсім не мотивує людей, робить з них байдужих до того, скільки вони споживають, скільки це коштує. Знають, що держава за них заплатить, — каже Роман Бондарук. — Має бути відповідальність. Зрозуміло, потрібно працювати в законному руслі. Закон і сьогодні дозволяє стягувати з людей борги. Просто він не працює, і люди розуміють, що в них ніхто не забере телевізор чи квартиру. А в Луцьку вже є приклад, що за борги з комунальних послуг забрали квартиру, продали, розрахувалися з боргами, а решту коштів віддали людям. І це дало ефект. Нині в Луцьку 97—98% люди сплачують за комунальні послуги. Якщо є борги, то не дуже великі».
Тетяна Бойко зауважує, що в будинках, де створене ОСББ і люди розуміють, за що платять, борг не перевищує 5%. Якщо більше, то це свідчить про те, що голова ОСББ погано працює. «А загалом 80% боржників починають належно платити, якщо з ними провести роботу. Системно це можна вирішити тоді, коли будуть ринок, управляючі компанії і коли вони налагодять системну роботу зі споживачами. Але коли це буде — важко спрогнозувати. Також має бути пеня за невчасну сплату, можливо, символічна, одна сота чи тисячна відсотка — для тих, хто думає: я не заплачу і мені за це нічого не буде. Інститут місцевого розвитку свого часу проводив дослідження і з’ясував, що лише 20% боржників — злісні неплатники. До того ж, це не бідні люди, — зауважує експерт. — І тут потрібен не лише пиріг, а й батіг. Має бути механізм стягнення майна, тобто примусовий продаж квартири за борги. Але тільки у крайніх випадках. Наприклад, у сусідній Польщі за весь час було тільки два такі випадки, у Литві — чотири. Але люди мають відчувати відповідальність за своєчасну оплату».
На думку Наталії Олійник, найкраще захистити себе споживачі зможуть самі, зменшивши споживання енергоресурсів. «Є урядові програми з енергоефективності, і практика доводить, що люди вже зацікавилися ними. Якби ми проводили масштабнішу роботу зі зменшення споживання, нас би не цікавила ціна на газ. Ми працюємо в ринкових умовах, тож маємо розуміти, що ціни не будуть такими, як були, коли галузь дотували на 90%. Отже, маємо щось робити, щоб мінімізувати ці втрати. Якщо тариф великий, то виходить, що ми у будинку через вікна, стіни, двері втрачаємо тепло. Коли ми свого часу напрацьовувати програму комунальної теплоенергетики, то з’ясували, що тепло втрачається не тільки на етапі його виробництва і транспортування, а це приблизно 3,5 мільярда кубів газу. А ще до 70% втрачається в будинку, це до 10 мільярдів кубометрів блакитного палива. Тож скільки газу, отже й грошей витрачається даремно? Людям потрібно пояснювати, що вони мають зробити для власної ж вигоди. До речі, там, де міські голови зацікавлені у впровадженні енергоощадних заходів, де вони проводять роботу з людьми, уже бачимо хороші результати».
Виходить, що ситуація із заборгованістю населення за комунальні послуги не така вже й страшна. І в жовтні вона значною мірою зумовлена плутаниною, яку спровокували самі ж комунальники, виставивши в рахунки за тепло без лічильника захмарні суми чи надіславши деяким одержувачам житлових субсидій платіжки із заборгованістю за тепло, газ чи електроенергію. Тож, можливо, варто дочекатися платіжок за наступний місяць, і тоді буде зрозуміло, чи заборгованість за жовтень була ситуативною, чи все-таки платіжна дисципліна кульгає. А комунальники теж мають бути відповідальними і дисциплінованими: хочуть, щоб люди справно платили, самі не повинні допускати збоїв.