ВІДВЕРТО
Змісту нової книжки Мішеля Терещенка передує попередження, що «думка редакції не завжди збігається з точкою зору автора»
Мішель іронізує: щоб правильно написати його прізвище, французові потрібно хвилин з десять. Йому було складно визначитися, за кого вболівати на Євро, адже прожив у Франції майже 50 років, але останні десять тісно пов’язані з Україною. Саме про ці роки французький підприємець зі слов’янською душею написав книжку, яку презентував у Національному музеї Тараса Шевченка — родовому палаці Ніколи Артемовича Терещенка, свого пра?прадіда. Мемуарні роздуми «В пошуках скарбу родини Терещенків» автор присвятив своєму батькові та онучці Луїзі, яка народилася в США на початку 2012-го.
«Другий стрибок із парашутом важчий за перший, — усміхається автор. — Це стосується й книжки». Попередня спроба — «Перший олігарх» — витримала вже три наклади. Її перекладають українською й англійською. Планується французьке видання, вона й була написана французькою. Російську Мішель вивчив після 50.
Змісту нової книжки передує попередження, що «думка редакції не завжди збігається з точкою зору автора». Це інтригує та заохочує до більш поглибленого читання.
У Глухові переповідають легенду, за якою Артемій Терещенко розбагатів, бо віднайшов скарб, будуючи свій перший дім на місці козацьких споруд. На 190 сторінках автор з’ясовує, що то за скарб. До речі, всі 9 будівель Терещенків у Глухові до теперішніх часів служать краянам і створюють туристичну принаду 35-тисячному місту. За дбайливе збереження історичного середовища колишній головний архітектор Глухова Валерій Грибан отримав Державну премію. На жаль, нині дедалі частіше на центральних прямих вулицях незвичайного райцентру трапляються оббиті вагонкою будівлі. Вони позбавляють місто історичного флеру.
Мішель вважає, що його прапрадід Нікола Терещенко, чиї останки віднайшов у 2003 році археолог Юрій Коваленко, і нині оберігають Терещенків в Україні та творять чудеса.
Що це, як не диво — вцілілий храм Трьох Анастасій — сімейна усипальниця підприємців, у його баню влучила 300-кілограмова фашистська бомба. І не розірвалася.
Як віднайти віру
Мішель сподівається, що його нова книжка допоможе «віднайти віру всім молодим українцям, які бажають виїхати з країни, і спробувати збудувати щастя в рідній країні». Мета книжки — продемонструвати, що наша країна має потужний потенціал: «Освічений, творчий, підприємливий народ з душею козаків… Кращий народ на кращих землях». Сам Мішель протягом усіх 10 років «йшов на ризики і зобов’язання і вів бізнес без корупції» в дусі свого оду. Сто років поспіль 80% прибутку Терещенки витрачали на благодійність та меценатство: храми, театри, навчальні заклади, лікарні для всіх верств населення. За вражаючі заслуги цар надав глухівським козакам дворянський чин.
Будівлі Терещенків і нині служать Україні. А її народу, вважає Мішель, «потрібна передусім сильна медицина, церква та освітній арсенал». Цьому сприятиме його благодійний фонд «Батьківська земля», який було представлено на презентації книжки. Нагальне його завдання: підтримувати спадщину в належному стані. Передовсім це стосується школи в Глухові та медичної бібліотеки в Києві.
Терещенко погоджується з паном Бжезінським, який заявив, що поява незалежної України — «одна з трьох головних геополітичних подій ХХ століття». І після радянської влади, як пише Мішель, нам «треба знову навчитися жити у гуманних стосунках і з увагою до кожного, треба знову навчитися дорожити життям і робити його красивим».
Оповідь — від інтимності до публіцистичності, не особливо дбає про стиль, трохи старомодний як на сучасне сприйняття, зате фактологічний за суттю: і щодо політиків та бізнесменів, і щодо таксистів або робітниць його підприємств. Щодо жінок автор висловлюється конкретніше: «У них така манера одягатися, триматися і дивитися на чоловіка нормальної комплекції, вже лисіючого, який наближається до п’ятдесяти, що він почувається мужчиною, а не музейним антикваріатом».
Можна не погоджуватися з французом у трактуванні політичних подій сучасної України, але його агропромисловий аналіз заслуговує на увагу. Мішель припускає, що хліборобство на берегах Дніпра виникло раніше, ніж у Месопотамії, й за нашим агробізнесом квітуче майбутнє.
Своїх українських друзів Мішель бачить як «підприємливих, завжди оптимістично налаштованих, захоплених, готових співпрацювати без зволікання, нерідко індивідуалістів, хоча й таких, що прагнуть все віддати своїй сім’ї чи друзям, волелюбних, які дуже швидко рахують усно, виокремлюються винахідливістю, хоч інколи бувають абсолютно некерованими, ближчими до американського, ніж російського менталітету, і при цьому вони володіють високою духовністю». Вони і є тим скарбом, яким став для України рід Терещенків.
Посол Франції Ален Ремі, присутній на презентації, на моє запитання, що означає прізвище Терещенко у Франції, відповів: це — міст між Францією та Україною.
На мою думку, видання київського видавництва «Ніка-Центр» додає інформації в емоційній формі про новітню історію України і буде цікаве всім, хто розуміє, що історію творять тут і зараз.
ДОСЬЄ «УК»
Мішель ТЕРЕЩЕНКО. Уособлює шосте покоління козацького роду підприємців та меценатів. Він народився в Парижі в 1954 році. Мати — француженка. Батько — Петро Михайлович — син міністра Тимчасового уряду Росії в 1917 році.
1975-го Мішель Терещенко отримав диплом з економіки МБА ЕССЕК.
Починав трудову діяльність як дослідник підводних глибин у Флориді.
Має двоє синів — Кристофера і Димитрія та доньку Ізабель, які народилися у США. Мішель створив фірми, що вирощували водорості на Філіппінах і Мадагаскарі, продавав спорядження для підводного плавання.
З 2003-го займається в Україні аграрним бізнесом, зокрема продажем меду та виробництвом і переробкою льону.
Автор книжки «Перший олігарх» (2011) про свого визначного діда.
Відпочиває на риболовлі, прихильник філармонії та опери.