В організмі людини, як відомо, 65 відсотків води. Нелюди із сусідньої імперії зла та агресії на всі 100 відсотків наповнені токсичною брехнею. Точніше, вони настільки переповнені неправдою, що навіть здається, що у владному кремлі існує суворе табу на звичайнісіньку правду. Утім, чому здається? Адже пропагандистські рупори держави-агресора ще задовго до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну активно поширювали світом цинічну й брутальну антиукраїнську риторику, в якій правдивою була тільки назва нашої незалежної держави. Проте навіть тут вони дозволяли собі публічно глузливо збиткуватися, дедалі частіше вживаючи назвиська типу «нізалєжна». І переконували всіх, що Україна — це всього-на-всього «окраіна» їхньої злої імперії, а тому не має права на існування у вигляді повноцінної самостійної держави.
Після початку війни, брехливо названої «спеціальною військовою операцією», у кремлі наклали ще суворіше і навіть жорстоке табу на дійсність. Дійшло до того, що пропагандистам на всіх рівнях, а також пересічному люду взагалі заборонили називати війну війною. А вбивства тисяч мирних людей — убивствами, несподівані для них нищівні поразки в Україні «другої у світі армії» — поразками, вимушений відступ рашистів — відступом, жахливі втрати живої сили і техніки — втратами, визволення донедавна загарбаних українських територій — визволенням, а ту згубну війну, що вже увірвалася на територію рф і дісталася аж москви, — таки війною…
Страус? Не той приклад!
Так, брехня на війні — це теж зброя, яку зазвичай використовують проти ворога, аби ввести його в оману, посіяти паніку чи взагалі деморалізувати. Проте теперішні титанічні ідеологічні зусилля кремля здебільшого мають іншу мету. У цьому владному кублі рашистського режиму щедро використовують неправду, небилиці, дурниці і взагалі несусвітню маячню насамперед для того, щоб ця «інформація» сподобалася вже помітно неадекватному московському геополітикові та верховному головнокомандувачеві.
Проте дивуватися немає чому. У раші, як завжди, нічого свого не вигадували, а запозичили подібну химерну практику з історії вже давно зниклих імперій та диктатур. Приміром, щось подібне відбувалося у ХХ столітті в Португалії, де диктаторський режим (його історики називають відносно м’яким) Салазара тримав країну в лабетах аж 40 років. То ось: наприкінці 1960-х років незмінного лідера через хворобу таки усунули від державних справ, але підлеглі створювали видимість того, що він досі притомний, при владі та продовжує успішно керувати. Як саме? Окремо для диктатора спеціально друкували газету в одному екземплярі з виключно «правильними» новинами.
Для кремлівського фюрера, який невиліковно хворіє ще й нарцисизмом, самодурством, манією величі, а тому в цьому житті вже ніколи не визнає власних помилок, воєнних та інших злочинів перед людством, поки що спеціальну газету не штампують. Натомість тепер уся пропагандистська машина імперії зла і брехні цілодобово поширює примітивну дезінформацію, аби тільки вгодити пихатому і водночас нікчемному царку.
Отой стійкий кремлівський наратив «усе йде за планом» навіть у самій рф вже став глузливим мемом, але особисто для диктатора, який давно загубив відчуття реальності, ця неправда перетворилася на ідеологічний наркотик. І він не тільки ним самовдоволено тішиться, а й періодично збільшує дозу прийому примітивної, але приємної йому брехні. А ще попри те, що це взагалі не фюрерська справа, на власному прикладі навчає підлеглих, «як треба» вигадувати й поширювати огидні зразки неоковирних нісенітниць і дурниць, які, зрозуміло, змушені підхоплювати підлеглі лакеї ідеологічного фронту.
Своєрідним бенефісом імперського диктатора-нелюда стала недавня зустріч із так званими воєнкорами. До речі, з огляду на той медичний факт, що «господар світу» насправді боїться власної тіні, всіх і всього довкола, запрошених цілий тиждень тримали в ізоляції.
Сюжет цієї вистави одного актора виявився прогнозованим. Хоча спершу здавалося, що воєнкори, які були на фронті чи спілкувалися із тими, хто там побував і вцілів, мали б більш-менш об’єктивно розповісти про побачене й почуте. Де там! Бункерний щур, котрий бачить реалії лишень із поданих йому «правильних» зведень про ситуацію в Україні та рф, сам почав їм розповідати свою правду про переможну війну та постійні успіхи відразу на всіх фронтах: військовому, геополітичному, економічному… Коротше, як скромно підсумували марення лідера пропагандистські рупори, він «… був достатньо відвертим і продемонстрував відмінне знання ситуації».
А насправді? Той, хто хоч трохи подивився чи послухав запис хаотичних і нервових монологів, зміг зайвий раз пересвідчитися, що диктатор давно і безповоротно позбувся відчуття реальності. І для багатьох це не така вже й новина. Проте згаданий «театр» суттєво збільшив кількість тих росіян, які після початку війни проти України дедалі дужче розчаровуються і вже не довіряють своєму лідерові, на котрого ще донедавна дивилися, немов на ікону.
«Я дуже засмучений зустріччю верховного головнокомандувача з воєнкорами. Було сказано багато слів, що вселяють оптимізм. А по суті не сказано нічого щодо реальної ситуації на фронті. Для мене було шоком, що президент абсолютно не володіє ситуацією, навіть не знає, які території перебувають під нашим контролем, а які контролюють ЗСУ», — зізнався в соціальних мережах теперішній недруг «верховного» російський диверсант ігор гіркін («стрєлков»), який на чолі бойовиків із Криму навесні 2014 року захопив Слов’янськ.
Негативних відгуків не бракувало також від відомих та пересічних росіян, котрі за умов згубної для рф війни сприймають свого беззмінного лідера не лише як брехуна, корупціонера й самозакоханого павіана, а вже як навіжену і взагалі божевільну особу. Проте, не таємниця, в умовах цензури й тиску подібних відгуків помітно менше за відверто улесливі та хвалебні. Приміром, ще притомні люди в окупованому Донецьку дуже здивувалися, що в колі підлабузників дещо несподівано опинився і зрадник України, 2014 року командир батальйону бойовиків «восток» олександр ходаковський, який раніше намагався більш-менш об’єктивно коментувати події на Донбасі та за його межами. «Воєнкори на зустрічі змогли пересвідчитися, наскільки він у процесі. Отже уявляти лідера країни таким собі страусом, який засунув голову у пісок, не треба», — стримано, але похвалив він диктатора.
Знаєте, подібне колоритне порівняння колишнього командира спецпідрозділу СБУ «Альфа» не всім сподобалося. Йому порадили залишити у спокої невинного страуса. Мовляв, нині йдеться не про його окрему голову, а про наляканого наслідками власних дій щура, який заховався в глибокому й безпечному для нього бункері цілком із хвостом.
Фантазії голого «головно-командувача»
А тепер зверніть увагу, шановні читачі, на такі події на інформаційному фронті. Після підриву рашистськими терористами греблі Каховської ГЕС у кремлі майже синхронно, даруйте за порівняння, навстіж відкрили шлюзи московського моря брутальної пропаганди. Стрімкі потоки токсичної дезінформації стрімко вийшли з берегів і буквально приголомшили навіть тих, у кого вже з’явився своєрідний імунітет проти кремлівської липкої брехні. Ще потужніші інформаційно-психологічні операції ідеологи рашизму взялися проводити через різноманітні ЗМІ в країнах Європи, насамперед куплені «жовті» видання. Головна тиражована тема: повний провал українського контрнаступу, величезні втрати ЗСУ, знищена сучасна військова техніка, передана західними партнерами, і, звичайно, екоцид на півдні України, влаштований самими «бандерівцями».
Подібні брудні дезінформаційні вкиди за межами імперії рашисти робили й раніше, пам’ятаючи, що крапля камінь точить. І тут не варто легковажно вважати, начебто на Заході катма прихильників держави-агресора та розповсюдженої нею антиукраїнської риторики. Прикро, та їх там ніколи не бракувало, а свіжі ІПСО з москви вони сприймали за перевірену інформацію з дуже достовірних джерел. А яке для них було най-найнадійніше джерело? Таки кремль. І так тривало, аж доки рашистські пропагандистські ресурси не почали навперебій запопадливо цитувати перли безпосередньо лідера кремля.
Звичайно, про те, що амбітний геополітик та ініціатор повномасштабного вторгнення в Україну відірваний від реальності і насправді не має достовірної інформації про події на фронті, на Заході було відомо й раніше. Бо войовничий агресор різко здувся ще навесні 2022 року, коли стало очевидно, що плани «сво» полетіли шкереберть: взяти Київ і загарбати Україну за обіцяні три дні, тижні чи навіть місяці не вдалося і навряд чи вдасться взагалі. Він спритно переклав відповідальність за результати в цілому провальної «сво» на підлеглих у генеральських погонах і тривалий час, немов папуга, повторював незмінне «все за планом».
Щоправда, на недавній зустрічі пуйло в тих планах настільки заплутався, що досить невпевнено щось пробелькотів про зміни незмінних планів. Зате химерні фантазії про інші події на фронті від «верховного головнокомандувача» вкотре підтвердили, що він насправді голий. Оскільки зіщулений диктатор верз таке, немов невимушено згадував приємний йому сон. Або переповідав хворобливе марення в гарячці після прийому певних галюциногенних препаратів.
Сталося те, що сталося. Безвідповідально, але емоційно переконуючи про фантастичні успіхи на фронті сам себе і присутніх воєнкорів, а пізніше учасників економічного заходу в його рідному місті на Неві, головний рашист держави-агресора насправді пожбурив великий камінь у город кремлівської пропаганди. Першими, судячи зі стриманих гримас, це зрозуміли військові пропагандисти, які зблизька бачили справжню війну, а далі раптом почули маячню свого лідера, приміром, про втрати загарбників у співвідношенні до захисників України 1 до 10.
Чому вони помітно скисли? А як іще сприймати особам, які володіють більш-менш достовірною інформацією, теревені від верховного хвалька про знищення військової техніки ЗСУ в такій великій кількості, котрої навіть не було доставлено в Україну від наших європейських та інших партнерів?!
Зокрема експерти авторитетного дослідницького сайту з питань війни Oryx зібрали інформацію, що за час українського контрнаступу, про який згадує кремлівський фантаст, рашисти в обороні втратили 18 танків, а ЗСУ, наступаючи, 13. Так, серед цих пошкоджених є 3 танки Leopard. Однак судячи з риторики лідера кремля, в нього з’явилися чіткі ознаки такої собі леопардофобії, бо він заявив про знищення відразу аж 50 одиниць цієї потужної бронетехніки! А загалом ліквідованих українських танків він зі свого сховиська побачив не 13, а всі 160!
Можна довго згадувати і спростовувати брехливі твердження головного військового злочинця кремля. І тепер вже навіть не важливо, вигадав він це сам із притаманною йому хворобливою уявою чи подібні суперечливі факти написали на папірці підлеглі, аби догодити. Результат той самий: на гіркий посміх укотре виставлено і всю кремлівську пропаганду, і головного її рушія та горе-ньюзмейкера.
Із початком контрнаступальних операцій Сил оборони на півдні та сході України стрімкий потік ворожої пропаганди з брудного московського болота справді дещо нагадує хвилі Каховського моря, що накрили та знищили ще й частину рашистів. Так само діє на них і згубна токсична риторика жалюгідного тепер пуйла, якому навіть у раші довіряють дедалі менше обдурених ним людей.