Засалений жарт стосовно малоосвічених людей знову виринув у пам’яті, щойно оприлюднили результати зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов. Саме їх з’ява у програмі вступу на деякі гуманітарні факультети вітчизняних вишів наробила галасу у середовищі майбутніх першокурсників. Я мовчу про «мудру» політику освітянського відомства, яке посеред минулого навчального року змінило предмет «Історія України» на іноземні мовні дисципліни, бо свого часу у пресі з цього приводу зламалася не одна сотня списів. Тоді насправді обурило інше — як випускникові перебудувати свій план підготовки і за якихось півроку вивчити скажімо англійську? Ніяк! Для знання іноземної мови на рівні впевненого складання ЗНО потрібні роки навчання, і не лише у шкільному класі, а й поза ним — репетиторів та мовних курсів, дякувати Богу, ніхто не скасував.
Мій знайомий журналіст із Полтави, донька якого вирішила піти батьківською стежиною, був у розпачі: дівчина серйозно готувалася до іспиту з історії України, а ось англійську знала на рівні посередньої школи, яких, до речі, в країні більшість. Але варіантом ще стала російська, яку з якогось дива (хай пробачать мені усі незгодні) прирівняли до іноземної. Та ще й як прирівняли. Вона — на вибір ВНЗ – подекуди з’явилася не лише на спеціальності «журналістика», а й «українська філологія».
Навмисно не розписуватиму той момент, що викладання російської мови та літератури в українських школах наближається до нуля. І навіть погоджуся з думкою, що для численного російськомовного медіа-простору (а він, на жаль, в рази переважає україномовний контент загалом по країні) потрібні працівники бодай з елементарним знанням «рідної» мови. Але, хоч кілок на голові витешіть, не розумію: як ЗНО з російської вплине на науковий та творчий розвиток майбутнього філолога-україніста? Та ні, таки здогадуюсь, але не сприймаю ні розумом, ні серцем.
Нехитрий аналіз результатів ЗНО зі згаданих мов не залишає навіть і сумнівів у тому, яка з них «зайва». Цього року 82 428 випускників складали тести з англійської. Найвищу оцінку отримало 49 учасників, бали, вищі за 190,5 (фактично прохідний на бюджетну форму навчання у будь-який ВНЗ), — 2 259 осіб.
А ось ситуація з російською мені особисто не зрозуміла. Лише 5 850 (?!) випускників вважає її життєво необхідною для себе. Чиновники від освіти мають дякувати і за це, бо минулого року, коли вперше запровадили таке ЗНО, кількість учасників навіть не дотягла до 3,4 тисячі. Далі цікавіше: нинішнього року всього 3 особи отримали 200 балів (минулого — 5 абітурієнтів), а 190,5 бала та вище мав 131 учасник ( 2011-го — 262 особи). Тенденція, як кажуть росіяни, «на лицо». І це зважаючи на той факт, що кількість випускників торік була мало не вдвічі меншою від цьогорічної, а тут уже для підрахунку нагальної потреби тестів з російської мови має спрацювати чиясь «клепка», яка мусить ще й правильно використати певну математичну формулу.
Та не лише кількість, а й якість підготовки протестованих російською випускників шкіл викликає неабиякий скепсис. Найвищу оцінку потугам абітурієнтів — 200 балів — давали навіть за 11 (!) помилок. А в англійському тесті права на помилку не лишили нікому. Ті самі «залізні» прохідні 190,5 бала на ЗНО з російської гарантували 23 (!) помилки із 89 ймовірних тестових балів. В англійському варіанті — 5 з 62.
Хтось дорікне мені, що, мовляв, такий підрахунок некоректний. Та навіть різна кількість тестових завдань, їх складність і хитромудрий підхід Українського центру оцінювання якості освіти до переведення набраних балів у рейтингову шкалу, які дехто поставить на противагу, не переконають мене бодай на йоту. Та не повірю, що англійський тест був легшим за російський у середовищі, де практично кожен вільно спілкується «великим и могучим»! Не повірю ще й тому, бо моя освіта дає право сказати — російська орфографія, пунктуація та стилістика настільки близькі до нашої мови, що англійську мають доконати завидки. І коли на тесті з останньої абітурієнт зробив 5 помилок, можна вважати, що він здатен чудово порозумітися з будь-яким жителем Туманного Альбіону. А 23 помилки свідчать мало не про те, що слово «мама» по-російськи буде написано неправильно.
Чи критична безграмотність для певної частини нашого суспільства? Реалії доводять, що ні. Набагато шкідливішим видається підхід до освіти, коли поняття якості знань підміняється кон’юнктурною доцільністю. По-іншому казати про штучну актуалізацію та викривлене прирівнювання до іноземних мов тестів з російської ми не маємо права. Інакше вже через кілька років цей «зручний» для абітурієнтів предмет зможе підмінити не лише англійську чи іспанську для журналістів та філологів, а й українську, і не лише для них.