АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА
Зміна статусу патентного відомства країни потребує нових підходів у цій сфері
Причини конфлікту Державного підприємства (ДП) «Український інститут промислової власності» (далі — інститут), яке здійснює повний цикл робіт стосовно проведення експертизи заявок на об’єкти промвласності, і його керівного органу — Державної служби інтелектуальної власності України (Держслужба) представники підприємства озвучили на прес-конференції «Реформування чи руйнування української системи правової охорони інтелектуальної власності її очільниками». Своїми думками з приводу конфлікту поділився й голова Державної служби інтелектуальної власності України Микола Паладій, в чиє підпорядкування рішенням уряду було передано інститут від реорганізованого Міністерства освіти і науки.
Втім, представники обох сторін одностайні в тому, що інститут має перспективу отримати статус міжнародного пошукового органу (на території СНД таким є тільки «Роспатент». — «УК»). Це може стати шансом для конструктивної роботи сторін, досягнення яких високо цінують спеціалісти Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
Не зовсім інтелектуальний спір
«Останні вісім місяців ДП «Український інститут промислової власності» заважає працювати нинішній очільник Державної служби інтелектуальної власності України М. Паладій. Тобто його вказівка створити новий заклад експертизи. А 22 грудня минулого року він звільнив директора інституту Аллу Жарінову. Репресивні дії застосовані ще до двох заступників директора — одному винесено догану, другого звільнено». Про це на прес-конференції повідомив заступник директора інституту Петро Іваненко, який працював до 23 грудня 2011 р. За його словами, звільнення А. Жарінової буде оскаржене в судових інстанціях.
«Заяви про створення дублюючого закладу експертизи є хворобливою вигадкою, ніколи подібних пропозицій я не надавав. Мова не про створення ще одного підприємства, а зміну взаємовідносин між Держслужбою й інститутом у разі прийняття зареєстрованого у Верховній Раді законопроекту Президента України «Про адміністративні послуги», — повідомив в інтерв’ю «УК» голова Держслужби М. Паладій.
Причиною конфлікту з керівництвом інституту, за версією М. Паладія, є саботаж та ігнорування рішень Держслужби. Найбільший опір викликало його прохання підготувати резерв керівних кадрів для підрозділів інституту, що налічує 650 співробітників, орієнтовно з 50—70 людей, щоб на одне місце керівника його підрозділу могли претендувати, коли прийде час, по 2—3 кандидати. До речі, призначений М. Паладієм тимчасово виконуючий обов’язки директора інституту вже підготував резерв кадрів та на 20% підняв зарплату співробітникам.
«Більшість керівників працюють на посадах по 10—25 р., їхній середній вік перевищує 65 років, тому молодь не має ніяких перспектив. Я обіцяв залишити «старожилам» їхні зарплати, кабінети. Вони могли би працювати в Апеляційній палаті відомства як найдосвідченіші. Але керівництво інституту доносило до підлеглих, що я хочу… звільнити всіх», — розповідає голова Держслужби.
Одна з причин протистояння інституту та Держслужби полягає в неорганізованості системи структури останньої. «Питання «хто за що відповідає і хто що робить» було розмите від початку створення патентного відомства — Міністерство освіти стало називатися установою і відповідало за видачу патентів та інших охоронних документів, під ним був Держдепартамент інтелектуальної власності, а ще нижче — Український інститут промислової власності. Фактично, ця триланкова структура і залишилася, що неправильно», — впевнений Валерій Петров, який був головою Держпатенту України у 1992 —2000 рр.
На його думку, Український інститут промислової власності наразі є готовим патентним відомством. Питаннями авторського і суміжного права може опікуватися спецорган (такий існував до 2000 р.) або структурний підрозділ в якомусь міністерстві. «В Україні патентне відомство опинилося в сфері впливу Міносвіти штучно, випадково, тому що практично вся інтелектуальна власність пов’язана з виробництвом і торгівлею, тобто економічними питаннями. В світі патентні відомства, як звичайно, підпорядковуються міністерству юстиції або торгівлі. Структури інтелектуальної власності потрібні для розвитку економіки і приходу інвестицій в країну, тому зміни в цій сфері необхідні», — вважає В. Петров.
Прихильники ж «міносвітнього» підпорядкування констатують, що воно сприяє просуненню теми інтелектуальної власності завдяки освітянській і просвітницькій складовій. І аргументують таку практику тим, що в більшості країн СНД і не тільки служби інтелектуальної власності підпорядковані міністерствам освіти (Казахстан, Білорусь, Росія). Втім, цілком імовірно, що в майбутньому опікуватися проблемами інтелектуальної власності можуть й інші міністерства.
.jpg)
Шанс для України
У прес-релізі «Реформування чи руйнування української системи правової охорони інтелектуальної власності» її керівники звинувачують М. Паладія за ідею приєднання до Євразійської патентної конвенції (підписана у 1994 р., її штаб-квартира розташована у Москві), що «знизить перспективу отримання «Українським інститутом промислової власності» статусу міжнародного пошукового органу». Дуже дивно, що люди, які є фахівцями у сфері інтелектуальної власності, у цьому питанні поводяться як дилетанти.
Керувати приєднанням нашої країни до Євразійської патентної конвенції пан Паладій не може попри всі його бажання. По-перше, вступ до неї — не компетенція Держслужби і навіть уряду, а компетенція Верховної Ради, яка має прийняти відповідний закон. А відповідний законопроект не був внесений до Верховної Ради України (у разі ж його ратифікації він мав би пройти громадське обговорення). По-друге, наразі офіційна концепція та програма розвитку державної системи правової охорони інтелектуальної власності на 2009—2014 роки не передбачає вступу до Євразійської патентної організації.
«З юридичної точки зору, на сьогоднішній день передумов для ратифікації Євразійської патентної конвенції та вступу України до неї немає», — підкреслює старший юрист міжнародної юридичної групи AstapovLawyers Володимир Якубовський. За його словами, крім того, одна з резолюцій Всеукраїнського з’їзду представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених) України, що відбувся у грудні 2010 року, також визнає недоцільною ратифікацію Україною Євразійської патентної конвенції і рекомендує тим, хто позитивно сприйняв запрошення вступити до Ради євразійських патентних повірених та здійснив відповідні кроки, відкликати свою згоду на участь у зазначеній організації.
«Останні десять років ніяких переговорів ні зі мною, ні на рівні уряду або Міністерства закордонних справ щодо приєднання до Євразійської патентної конвенції ніхто не вів. У нас є шанс зберегти сильне патентне відомство України, і ми міркуємо над тим, щоб воно працювало ще краще», — підкреслює М. Паладій.
У Держслужбі планують якісно змінити роботу організацій колективного управління (ОКУ), які вона ставить на облік у сфері колективного управління. Наразі в Україні діє 12 ОКУ, створених авторами за напрямками роботи (наприклад, композитори, музиканти) і зареєстрованих Мін’юстом. Ця сфера зачіпає майнові інтереси десятків тисяч українських творців та близько двох мільйонів закордонних авторів і виконавців. Зокрема, в Україні не дотримуються права спадкування, передбаченого Законом України про авторське право і суміжні права, виплати автору (у разі його смерті — спадкоємцям) винагороди у розмірі 5% від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо. В той же час митці, чиї авторські права порушують телеканали, не поспішають звертатися до суду, оскільки побоюються «закриття» дороги в ефір. З одного боку, вони воювати з каналами не хочуть, з другого — вимагають від Держслужби дотримання їхніх прав і виплати гонорарів.
За підрахунками Держслужби, частка контрафактної продукції в Україні становить близько 35%. За оцінками деяких фахівців, комп’ютерне піратство досягає 86—87% (в окремих містах до 95—97% продукції), щодо музичних дисків — 75%. Розходження в оцінках пояснюється тим, що єдиної офіційної методології визначення рівня піратства в Україні не існує. Відповідна статистика подається правовласниками та їх організаціями з посиланням на дані статистичних агенцій. Наприклад, Альянс виробників комерційного програмного забезпечення (BSA) посилається на статистику комп’ютерного піратства, визначену за дослідженнями агенції IDC. «У державному секторі рівень неліцензійного використання комп’ютерних програм встановлюється шляхом проведення щорічної інвентаризації та подання органами виконавчої влади даних щодо потреб у легалізації примірників комп’ютерних програм, які цими органами використовуються. Тому в цьому році ми плануємо виробити загальні механізми визначення рівня піратства в сфері авторського права і суміжних прав», — каже М.Паладій.
Експерти переконані, що Україна має шанс набути статус міжнародного пошукового органу. І тоді з’явиться можливість робити експертизу в Києві для заявників з усього світу. У збереженні системи охорони інтелектуальної власності у нашій країні зацікавлені вітчизняні винахідники і бізнесмени, адже через значну вартість експертиз у Москві та Мюнхені сім з десяти українських винахідників не можуть «потягнути» затрат у тисячі євро. Якщо ДП «Український інститут промислової власності» отримає статус міжнародного пошукового органу, українці зможуть отримати «вдома» експертизу винаходів і претендуватимуть на їхній захист в інших країнах за прийнятними цінами.
P.S.Коли матеріал готувався до друку, у ЗМІ з’явилася інформація, що трудовий колектив «Укрпатенту» готовий розпочати безстроковий страйк. Про це йдеться у відкритому листі колективу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» до Президента України, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра. Зокрема, за словами голови профспілкового комітету ДП Олени Левічевої, «керівник Держслужби інтелектуальної власності Микола Паладій, всупереч державним інтересам України, активно здійснює заходи з метою створення наддержавного органу СНД зі штаб-квартирою в Москві в галузі реєстрації «євразійських» торговельних марок та щодо приєднання до Євразійської патентної конвенції».
ДОВІДКА «УК»
Держдепартаменту інтелектуальної власності, що перебував під управлінням Міністерства освіти і науки, були підпорядковані ДП «Український інститут промислової власності» і ДП «Українське агентство з авторських та суміжних прав» (створені у 2000 р.), ДП «Інтелзахист» (створено у 2002 р. з метою вдосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм).
У штаті Державної служби інтелектуальної власності України — 37 спеціалістів. Згідно з Положенням про Держслужбу вона координується Кабміном через міністра освіти і науки, молоді та спорту.