ПРО ЩО КІНО
Телепрограми негативного змісту небезпечні для здоров’я
Звичайний вечір після напруженого робочого дня. Вмикаю телевізор — і від жаху починає ворушитися волосся на голові. На екрані — пенсіонер, що з’їв хліб із запеченою в ньому мишею і через сильне отруєння позбувся голосу. Нещасна людина через якісь страшні мікроби повністю втратила обличчя (показують крупним планом). Все це коментує металевий голос за кадром, який врізається у свідомість, немов Фредді Крюгер у сни своєї жертви.
«Правила…» без правил?
Що це? Черговий фільм жахів? Та ні, це документально-публіцистична передача «Правила життя» розповідає про те, які загрози здоров’ю і навіть життю несе звичайний рум’яний хлібний буханець. Отруєні миші, важкі метали, страшна цвіль, смертельні грибки і токсини — порятунку від них немає ніде.
Ви купуєте так званий «соціальний» хліб? Зерно, з якого він виготовлений, зберігається у найжахливіших умовах, тож якість кінцевого продукту ніхто не гарантує. Ви вирішили перейти на елітний хліб? Це ще гірше, бо при його виготовленні використовується безліч шкідливих компонентів.
Тремтячою від жаху рукою перемикаю канал. «Я два місяці пролежала в комі», — розповідає з екрану жінка. Причиною нещастя став ... шматочок сиру, куплений напередодні в супермаркеті.
Отже, немає жодного продукту, в якому не було б вкрай шкідливих речовин. Усе, що ми їмо, — м’ясо, молоко, сметана, шоколад, хліб, макарони, овочі і фрукти, — смертельно небезпечне. Вода, яку ми п’ємо, — отрута. Чисту воду сьогодні знайти неможливо — ні у водогоні, ні в річці, ані в колодязях. Наші оселі — газові камери, в яких мешканці-смертники доживають свої останні дні. Засоби гігієни — порошки, шампуні, хімія для прибирання — джерело важких хвороб. Навіть мило, з яким ми пов’язуємо свої надії на чистоту, — розсадник мікробів і бактерій. Про це нам регулярно розповідають програми з красномовними назвами: «Смачно до смерті», «Самогубство швидкого приготування», «Ілюзія безпеки», «Інфо-шок», «Провокатор».
Програми, які розкривають нам очі на страшну правду, мають вигляд серйозних журналістських розслідувань. Факти, конкретні люди, коментарі експертів, експедиції в «гарячі» точки… От тільки занадто часто за багатьма яскравими прикладами простежується прагнення до сенсації за будь-яку ціну. А якщо додати страхітливі картинки, як це було з історією американця Марка Татума, який втратив обличчя через грибкову інфекцію (до речі, невідомо, чи справді нещастя сталося з ним саме через вживання хліба), ефект і справді приголомшливий.
Поза сумнівом, сказати, що подібні програми не потрібні, було б неправильно. Проблеми, які вони порушують, справді існують, і споживачі повинні про них знати. Інша річ — як саме подати ту страшну правду життя, про яку дізналися автори програм. Здавалося б, у тому фільмі про хліб справді багато цікавої інформації. От тільки глядач, у якого вистачило сил додивитися його до кінця, так і не отримав відповіді на головне запитання: а як же вберегтися від страшних грибків, токсинів, шкідливих металів? Як не купити буханця, що перетворює споживача на людину без обличчя? Поради, які автори дали наприкінці фільму — вибирати буханці правильної форми і не зберігати хліб у поліетиленових пакетах, — навряд чи допоможуть розв’язати цю проблему.
Удар негативом
Чи замислюються телевізійники, що винесуть із цих фільмів глядачі та як позначиться на їхньому психічному й фізичному здоров’ї такий масований удар негативу? У своїй знаменитій «Собаці Баскервілів» Конан Дойл описав витончений спосіб убивства: людину позбавили життя, навіть не доторкнувшись до неї. Сер Баскервіль помер від розриву серця, побачивши, як на нього з усіх ніг мчить чудовисько. Чи можлива подібна смерть у житті, чи ця історія — всього лише фантазія талановитого письменника?
Учені з Каліфорнійського університету на чолі із соціологом Девідом Філліпсом спробували відповісти на це запитання. Як з’ясувалося, відомі всім слова «померти від страху» мають під собою медичне під∂рунтя. «Артур Конан Дойл був не лише талановитим письменником, а і лікарем з великою інтуїцією», — визнав Девід Філліпс.
Учені назвали цей феномен «ефектом Баскервіля», хоча по справедливості пріоритет належить не Артуру Конан Дойлу, а шаманам і чаклунам, які мали неймовірні знання у галузі людської психології. Шаман казав людині: «Завтра ти помреш». І та справді вмирала. Її вбивав... страх перед смертю.
Доведено, що страх здатний діяти на організм, збільшуючи в десятки разів здібності людини або ж зводячи їх нанівець. Страх посилює відчуття болю, спеки, холоду, спраги. Відомо чимало випадків, коли люди замерзали, маючи під рукою сірники, або вмирали від голоду, не витративши запасу їжі. Видатний учений Ален Бомбар, який переплив Атлантичний океан на надувному човні без води та їжі, писав: «Більшість жертв корабельних аварій вбили не голод і не спрага. Їх убив страх».
Аналіз поведінки людей у таких ситуаціях показує, що тільки 20% з них адекватно оцінюють обстановку і приймають правильні рішення. Саме вони і виживають. Решта гинуть у перші ж дні, коли організм ще далеко не вичерпав резерви для боротьби.
Ймовірно, не випадково з безлічі авторів-детективів минулого саме Артур Конан Дойл пережив свій час. «Собака Баскервілів» — геніальне застереження нащадкам. Адже оповідання про жахливу псину нітрохи не поступається сюжетам деяких телепередач.
Куди бігти, сидячи на дивані?
Британські вчені досліджували небезпеку, що таїться в потоці «медіачорнухи». Трьом групам людей запропонували дивитися передачі негативного, позитивного або нейтрального змісту. Саме у представників «чорнушної» групи спостерігалися неспокій, пригніченість, страх, підвищувалися тиск і серцебиття. А це безпосередньо впливає на стан серцево-судинної системи, особливо на розвиток гіпертонії та інфаркту. На думку лікарів-кардіологів, раптова коронарна смерть може наздогнати навіть здорову людину.
Коли на зорі розвитку людства природа придумала гормон стресу — адреналін, вона поступила мудро. Підвищення його рівня змушувало людину чинити опір, боротися за виживання. За нею гналися — вона тікала. А куди ми сьогодні біжимо? Сидимо біля телевізора і переживаємо. Хронічний стан підвищеного адреналіну в організмі, який не отримує розрядки, — це міна сповільненої дії. Людина ще не відчуває себе хворою, але вона вже й не здорова. Раптове сильне емоційне навантаження може призвести до різкого спазму судин, що живлять м’язи серця. Порушується ритмічна робота — і серце зупиняється. Іноді навіть незначний переляк, особливо у людей вразливих, може підпалити тліючий бікфордів шнур стресового механізму.
«Після таких фільмів здається, що однаково небезпечно: чи огірок з’їсти, чи з дев’ятого поверху стрибнути», — резюмував знайомий телеглядач. А й справді, що робити нам, пересічним громадянам, які живуть на отруєній, смертельно небезпечній планеті, — в усякому разі в цьому постійно переконують нас численні телепрограми?
ВАЖЛИВО ЗНАТИ
«Нас лякають, але не показують виходу із ситуації»
Психолог-консультант центру психотерапії
та медичної
психології Київської міської
психоневрологічної лікарні №1
Веста БОНДАР:
— Безумовно, такі програми серйозно впливають на свідомість глядачів. На жаль, в більшості випадків факти в них подаються односторонньо. Журналісти підбирають їх так, щоб вони працювали на ідею програми — як правило, негативну, — і відкидають позитив. Скажімо, нам говорять, що шоколад шкідливий для зубів або сприяє збільшенню ваги. Але при цьому автори не говорять, що шоколад — це потужний, водночас натуральний, антидепресант.
Як правило, такі програми розраховані на сенсацію. А що потрібно для сенсації? Викликати почуття жаху, огиди. Ось нас і лякають, але (і це головне!) не показують виходу із ситуації. Найнеприємніше в таких програмах — безапеляційно-критичний характер. «Все погано» — ось головний меседж. А що ж зробити, щоб було краще? Як вийти з цієї ситуації? Чим замінити шкідливі продукти, як правильно облаштувати своє житло, яким чином організувати своє робоче місце, щоб знизити негативне навантаження на організм? Зазвичай про це автори програм не говорять. Тож люди під впливом потужних доз негативу потрапляють у стан шоку та відчаю. А це дуже небезпечно для психічного та фізичного здоров’я.
Порушення харчової поведінки — анорексія, булімія — відомі давно. Але зараз до них (цьому сприяють саме такі програми) додається нав’язлива ідея — здоровий спосіб життя. Безумовно, прагнути цього потрібно. Але коли така думка повністю опановує людиною і затьмарює все інше, починаються проблеми. Людина фанатично зациклюється на проблемах харчування, починає боятися всього, що її оточує, в усьому бачить жах і негатив. Часто на тлі цієї нав’язливої ідеї виникають проблеми на роботі, в сім’ї, знижується якість життя. Вважаю, що автори подібних програм повинні відчувати соціальну відповідальність за те, що вони роблять. Інакше гонитва за сенсацією і рейтингами може обернутися серйозними проблемами для їхньої аудиторії.
КОМПЕТЕНТНО
Олег НАЗАР,
головний імунолог м. Києва,
директор Центру клінічної імунології:
— На запитання «Чи змогла б вижити в цих умовах людина, скажімо, з XIX століття?» відповім: однозначно ні. А наші сучасники виживуть. Є таке поняття, як компенсаторні можливості організму. Імунна система передусім спрямована на боротьбу зі шкідливими умовами, вона так тренується. Скажу більше: чим ідеальніші умови проживання, тим у людини вища схильність до алергії. З цим зіткнулися японці, коли почали створювати стерильні умови довкілля. Вони «напоролися» на алергії, астми, бронхіти. Імунна система працює, але ворогів не знаходить, тож починає рухатися не туди, куди потрібно. Пам’ятаєте історію Анжеліки? Чоловік давав їй маленькі дози отрути, на які в її організмі вироблялися антитоксичні антитіла. А коли Анжеліку спробували отруїти, її організм впорався з цим. Так і людство в процесі свого розвитку пристосовується до умов, у яких воно має жити. Інше питання, що з часом компенсаторні можливості організму зменшуються, а це веде до неврозів, захворювань шлунково-кишкового тракту (це типово стресові реакції). Щодо документальних програм-«страшилок», то вони мають право на існування, якщо містять корисну інформацію. Людям потрібно розповісти, що слід купувати і як правильно це зробити, як приготувати їжу, аби вона була корисною, від чого слід відмовитися, що таке здоровий спосіб життя. Решту глядачеві варто фільтрувати, покладаючись на здоровий глузд.