Відомості індексу глобальної конкурентоспроможності Global Competitiveness Index 2017—2018 свідчать, що Україна у світовому рейтингу якості доріг займає 130 місце із 137. Ми опинилися в компанії серед таких країн, як Мозамбік і Парагвай. Для найбільшої в Європі (за територією) держави, погодьтеся, це навіть принизливо. «Можна побудувати заводи, поліклініки, школи, — заявив із цього приводу журналістам міністр інфраструктури Володимир Омелян, — але в них немає сенсу, коли немає доріг, бо до них ніхто не добереться».

Цього року становище з дорогами в країні (а їх різних у нас близько 170 тисяч кілометрів) має істотно поліпшитися. Про це свідчать 47 мільярдів гривень, передбачених на ремонт та будівництво автошляхів. І якщо за два останні роки було відремонтовано понад 3 тисячі кілометрів, то 2018-го плануються здати 4 тисячі кілометрів автошляхів.

Екзаменувала війна

Серед тих, хто ремонтує й будує дороги, масштабними роботами виокремлюється ТОВ «Шляхове будівництво Альтком». Компанія зводить мости, об’єкти спортивної інфраструктури, аеровокзальні комплекси, житлові споруди, промислові та комерційні об’єкти, злітно-посадкові смуги. До речі, найвищу оцінку якості робіт Альткому дала... війна: з вересня 2014-го до 21 січня 2015 року тривали найзапекліші бої за контроль над донецьким міжнародним аеропортом між українськими військами, бійцями добровольчих формувань — з одного боку та силами проросійських збройних угруповань і окупаційних військ — з іншого.  Українські «кіборги» контролювали аеровокзальний комплекс (58 тисяч квадратних метрів),  аеродромну злітно-посадкову смугу завдовжки 4 кілометри і завширшки 75 метрів з перонами, магістральною та з’єднувальними доріжками і аеродромно-диспетчерську вежу аеропорту заввишки 52 метри. Остання була хорошою мішенню для ворога, і російські агресори та місцеві бойовики регулярно били по ній з різного виду зброї. Але вежа остаточно впала лише 13 січня 2015 року. Сам же донецький аеропорт ворог захопив 21 січня — після того, як масштабно його підірвав.

ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» споруджувало ці об’єкти. І вони (нехай і зруйновані) стали гордістю підприємства. Як, до речі, й ще три аеропорти, п’ять мостів першої категорії через річку Амудар’я, сотні кілометрів доріг.

«У розбудову донецького краю компанія вклала без перебільшення душу, і ми планували працювати в цьому регіоні й надалі. Але прийшла війна і принесла місцевим жителям велике горе, — із сумом згадує ті часи головний інженер ТОВ «Шляхове будівництво Альтком»  Іван Якимович. — Більшість того, що ми зробили ще до війни на нині окупованій території Донбасу, на жаль, російські загарбники понівечили. Тож, може, й добре, що не встигли ми розпочати великий проект будівництва бетонної дороги від Донецька до Єнакієвого».

Зміна прописки

Туга за Донбасом чулася в голосі не лише головного інженера, а й директора з виробництва Ігоря Карнакова. Війна змусила Альтком змінити прописку і переїхати вглиб країни. Разом із робітниками, їхніми сім’ями, технікою. На підконтрольній нині ворогу території Донецької області довелося залишити 138 одиниць техніки, власний гранітний кар’єр, а в Криму — цементний завод, порт. Тож на новому місці починали фактично з нуля, вирішуючи одночасно не лише виробничі (як забезпечити людей зарплатою), а й соціальні питання (де поселити переселенців).

— Витрат, зрозуміло, зазнали великих. І, мабуть, не змогли б стати на ноги, якби не багатий досвід роботи, високопрофесійний колектив, один з найбільших у Європі парк спеціалізованої техніки, власні виробничі бази, використання високоякісних матеріалів та застосування передових технологій, — приєднується до розмови Ігор Карнаков. — Окрім того, на Альтком працювала й репутація: компанія добре зарекомендувала себе на міжнародній арені. У Туркменістані, наприклад, ми освоїли за чотири роки мільярд 260 мільйонів доларів, побудувавши перший в Середній Азії автомобільний міст через річку Амудар’я. Там само 2016-го здали ще два мости (залізничний та автомобільний завдовжки відповідно 1600 і 1700 метрів), побудували два мости на Афганістан і два аеропорти. Триває тендерна підготовка (беремо участь у цьому заході) на мільярд 150 мільйонів доларів на будівництво дороги на Казахстан.

В Україні Альтком виграв тендери на будівництво в Миколаївській області бетонної дороги Н-14 Кропивницький — Миколаїв. Роботи розпочнуться наступного року, але в колективі (в компанії працюють близько 1000 осіб, 85—90% з яких — на дорогах) до них готуються заздалегідь.

Перспектива за бетонкою

До речі, про переваги бетонних доріг над асфальтними говорять нині фахівці та експерти на різноманітних форумах і зібраннях. ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» поряд із проведенням поточного середнього та капітального ремонтів асфальтно-бетонних доріг у Полтавській, Запорізькій, Миколаївській, Житомирській та Київській областях, бере участь у серйозних проектах з облаштування цементно-бетонних покриттів. Такі дороги, схожі на злітні смуги, компанія може робити, адже має досвід будівництва злітних смуг донецького та львівського аеропортів.

— Правильно збудована бетонна дорога служитиме 25 років, — розповідає Іван Якимович, —  а асфальтно-бетонна — лише 10. Тому головні державні шляхи з інтенсивним рухом  (приблизно 50 тисяч кілометрів) доцільніше будувати з бетону. Наша компанія може прокласти таких шляхів за рік приблизно 100 кілометрів. Зробили ж 2017-го (усіх доріг на передбачені кошти в Запорізькій, Миколаївській та Полтавській областях) лише 72 кілометри.

І пан Якимович розповів про дорожній форум в Одесі, на якому він побував, дискусії, що відбулися там. Звісно, простіше та швидше класти асфальт. Третього дня такою дорогою можна відкривати рух. Бетону ж для того, щоб він набрав міцність і витримав автомобільний потік, потрібно 28 днів. Окрім того, бетонна дорога потребує іншого догляду, ніж асфальтна. Її, наприклад, не можна посипати взимку сіллю (як це роблять у нас).

— Та головна біда навіть не в цьому, — підсумував головний інженер. — Для укладання бетону потрібен набір спеціальних механізмів і підготовлених кадрів. У нас ще це є, хоч і не в такій кількості, як хотілося б. Але більшість дорожніх будівельних організацій цього не має. Особливо фахівців: їх перестали випускати виші, у науки не вистачає коштів, щоб займатися всерйоз бетонним дорожнім будівництвом. Тож готувати майстрів доводиться самотужки на трасі. Про робітників мовчу: охочих за 5,5—6 тисяч гривень зарплати прокладати дороги знайдеться небагато. А більше, на жаль, дати робітникам компанії не можуть, бо постійно росте ціна на енергоносії, сировину (бітум купуємо в Білорусі), обслуговування техніки. Викроїти щось на підвищення зарплати (наприклад за рахунок погіршення якості робіт) не можемо.

Ями — то від старості

Звісно, у розмові з керівниками ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» не міг не торкнутися питання ямкового рельєфу наших доріг і того, як зі снігом з автошляхів сходить асфальт. Ігор Карнаков одразу ж запевнив, що після їхнього ремонту дороги ямами не покриваються. Бо це відбувається від віку шляхів, неправильного руху великовагового транспорту та недбалого догляду.

— До речі, нові дороги в Україні фактично перестали будувати після розпаду СРСР, — зауважив директор з виробництва. — За даними фахівців, у зв’язку з обмеженим фінансуванням орієнтовно 91% автомобільних доріг загального користування не ремонтували понад 30 років. Тож вони не відповідають сучасним вимогам ні за міцністю (39,2%), ні за рівністю (51,1%). Це визнав Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман: на своїй сторінці у Фейсбуці він написав, що з 2005 року в нашій державі почалося «повне провисання розбудови інфраструктури, шляхи взагалі не будували, хоч у країні не було війни і гроші були». Україну, на думку глави уряду, просто грабували. Володимир Гройсман пообіцяв за п’ять найближчих років «повністю зшити країну якісними шляхами, щоб будь-які два регіональні центри були з’єднані дорогами 1-2 категорій».

Ми готові взяти активну участь у цьому процесі: вже сьогодні частка ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» у будівництві та ремонті українських доріг становить 12—15%. Цього року ми вже освоїли близько мільярда гривень на ремонти автошляхів. А можемо виконати робіт на 10 мільярдів гривень! Щоб читачі «Урядового кур’єра» мали уявлення, що це за обсяги, скажу: 10 мільярдів гривень — це середній або капітальний ремонт близько 450 кілометрів автошляхів, які можуть з’єднати наприклад Миколаїв з Маріуполем.

Наостанок керівники ТОВ «Шляхове будівництво Альтком» трохи помріяли: на думку цих поважних будівельників, повністю привести українські дороги до належного стану можна за 20 років, витрачаючи на це по 50 мільярдів гривень щороку. Але це завдання можна виконати і швидше. США та Німеччина свого часу теж потерпали від поганих доріг. Але коли за цю справу взялися з бажанням, ситуація поліпшилася в рекордні терміни. Невже українців задовольняє 130-те бездоріжнє місце в міжнародному рейтингу?