Втомлені від багатогодинного очікування заявленої Єврокомісією спільної прес-конференції комісара Штефана Фюле та першого віце-прем’єр-міністра України Сергія Арбузова, європейські журналісти сподівалися почути якщо не гучну новину, то хоча б натяк на можливу розв’язку «питання мільярдів», яке стало на заваді підписанню Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Підстави на сподівання давала, не в останню чергу, ранкова заява голови європейської дипломатії Кетрін Ештон, яка, повернувшись із Києва, зазначила, що Україна може подолати виклики в економіці як завдяки підтримці Європейського Союзу, так і завдяки розробці серйозного економічного плану, який має стати додатковим сигналом інвесторам. Саме ці питання, як дала зрозуміти Кетрін Ештон, мала обговорити представницька делегація з України у складі першого віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова, керівників міністерств доходів і зборів, економіки та голови НБУ в Брюсселі того ж дня.
Водночас, утомлені голови української та європейської делегації Штефан Фюле та Сергій Арбузов, які після майже чотирьох годин переговорів таки вийшли пізно ввечері до преси, навряд чи повідомили щось нове. Відбувся, скоріш, публічний обмін натяками та заявами про наміри. Головний висновок, який можна було зробити з виступу комісара: Україна спочатку має підписати Угоду про асоціацію і домовитися про кредит з МВФ, а тоді вже ЄС готовий буде допомогти з інвестиціями та міжнародними кредиторами.
«Угода про асоціацію — це наша пропозиція Україні та українському народу, і ми готові підписати її, як тільки Україна буде готова і доведе це на справі», — почав свій виступ Штефан Фюле. Угода сама по собі є основою для модернізації економіки та інвестицій у неї, що в результаті має розкрити величезний потенціал України, продовжив комісар. Він також публічно натякнув українцям, що підписання угоди з ЄС «є частиною політичного рішення» у політичній кризі, яка охопила Україну.
Констатуючи наближення економічної кризи в країні, комісар дав пораду: домовлятися про кредит і вирішувати нагальні економічні загрози потрібно саме з Міжнародним валютним фондом, а не з будь-ким іншим. «Будь-які інші домовленості призведуть до незрозумілих або таємних умов», — сказав він і процитував керівницю Фонду пані Лагард, яка напередодні запевнила у готовності МВФ відновити переговори з Києвом, якщо тільки Україна буде готова продовжити реформи. Водночас для Києва, судячи із останніх заяв українського керівництва, проблемою були власне ці вимоги МВФ.
Що ж тоді може зробити ЄС, аби допомогти Україні? Досягнуті домовленості Штефан Фюле сформулював таким чином: на основі чіткого зобов’язання України підписати Угоду про асоціацію сторони розроблять «дорожню карту» її імплементації. По-друге, ЄС продовжуватиме сприяти Україні «у намаганні створити необхідні умови, за яких можна було б досягти угоди з МВФ». По-третє, в існуючому форматі двосторонніх консультацій буде розглянуто всі питання імплементації Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Результатом цієї діяльності має стати з’ява спільного розуміння необхідних Україні інвестицій. Для цього Брюссель очікує від Києва зрозумілих та прозорих даних, а не різноманітних цифр, які лунали останнім часом. От власне за цих умов ЄС зможе доповнити виділений МВФ кредит власною макрофінансовою допомогою, збільшенням програми фінансової допомоги на імплементацію угоди, «коли вона буде підписана», а також сприяти в отриманні допомоги від інших міжнародних партнерів. Фактично інших грошей в ЄС і бути не може.
Чи готова на це Україна? Принаймні чітке і публічне запевнення у готовності України підписувати угоду ЄС отримав зі слів першого віце-прем’єр-міністра Сергія Арбузова, який наголосив, що «політична воля підписувати угоду є». Відкритим залишається питання, наскільки сьогодні європейська сторона довіряє українцям, які вже неодноразово підводили її.
Ірина СКЛЯР
для «Урядового кур’єра» (Брюссель)