Широкомасштабне вторгнення росії в Україну триває другий рік. І експерти дедалі частіше ставлять запитання: чи не втомилися союзники Києва від війни? Західні масмедіа, зазвичай посилаючись на неназваних американських чи європейських високопосадовців, застерігають з приводу цього українську владу. Офіційний Київ також непокоїться, що західні союзники з плином часу послаблять свою допомогу.
Втома від України може з’явитися на Заході на кількох рівнях, проте ситуація далека від критичної, вважає науковий співробітник незалежного аналітичного центру GLOBSEC Роджер Гілтон. Де і як виявляються ознаки втоми від війни і що треба робити, щоб протистояти цим процесам, Роджер Гілтон розповів «УК» в ексклюзивному інтерв’ю.
— Пане Гілтон, широкомасштабна війна росії проти України триває 17й місяць. Упродовж цього часу західні країнипартнери надали Україні безпрецедентну військову, фінансову, гуманітарну допомогу. Мільйони українських біженців знайшли притулок і захист у країнах ЄС. Проте останнім часом дедалі частіше в публічному просторі почали з’являтися згадки про феномен втоми від України. Чи ви помітили ознаки такої втоми?
— Втома від України з’являється, і не визнавати це було б серйозним політичним недоліком з огляду на те, що війна з росією, на мою думку, не завершиться швидко. Я вирізнив би чотири рівні, на яких може з’явитися ця втома: урядовий, соціальний, корпоративний і рівень, який називаю «цикл новин». Усі вони пов’язані між собою, але кожен з них потребує спеціального підходу і вирішення на довгострокову перспективу.
— Наскільки відчутні прояви втоми на цих рівнях?
— Урядова втома існує серед західних політиків, які безпосередньо ухвалюють рішення. Оскільки вони вже доволі тривалий час виконують свої зобов’язання, підтримуючи головні пріоритети оборонної та зовнішньої політики. На мою думку, те, що трапилося у Вільнюсі, коли Бен Воллес (міністр оборони Великобританії — Авт.) сказав, що Україна повинна виявляти більше вдячності західним партнерам, на що Президент Зеленський досить гостро відреагував, — доволі природна реакція. Цілком зрозуміло, що в умовах війни та неймовірного тиску витримка в людей не така, як раніше. Проте, гадаю, вся ця історія була роздута більше, ніж вона того варта. Адже всі хочуть одного: щоб війна закінчилася перемогою України. І я не думаю, що існує глобальна проблема в міжурядовому спілкуванні і що урядова втома така значна. Проте надалі, гадаю, Президентові Зеленському та його команді було б краще утриматися від використання таких слів, як «неприйнятний» або «неєвропейський» у публічних заявах, оскільки це свідчить про розбіжності між Києвом та його партнерами. Наприклад, проблема з українським зерном, яка спричинила політичний головний біль у Польщі чи Румунії, так чи інакше існує, але важливо, що всі хочуть знайти рішення.
Коли президент Байден чи інший політичний лідер заявляє про підтримку перемоги України у довгостроковій перспективі, то українцям, можливо, це не так приємно чути, якщо брати до уваги щоденні смерті та руйнування, котрі несе війна. Проте, на мою думку, Україна має позитивно це сприймати. Адже Захід заявляє про свою відданість, готовність переформувати власні зовнішньополітичні та оборонні пріоритети, і уряди країн партнерів відкрито заявляють про те, що готові залишатися поруч з Україною на цій довгій дистанції. Історія показала, що в головних питаннях зовнішньої політики та політики безпеки Захід, і особливо США, мають хороший досвід виконання своїх обіцянок.
Окрім того, важливо те, що Україна зараз активно спілкується з азійськими партнерами. На мою думку, запевняння в підтримці безпеки України від країн Групи семи, включно з Японією, не отримали такого визнання, яке мали б. А це фактично багаторічні багатошарові зобов’язання з фінансової та військової підтримки, і це означає, що великі промислово розвинені країни з різних куточків світу послідовні в підтримці Києва.
І коли в одних може з’явитися втома від України, то інші, наприклад, Австралія чи Південна Корея, на той момент її не відчуватимуть. Тому, якщо поглянути на це колективно, значної проблеми від урядової втоми я не бачу. І тут доречно навести порівняння з росією. На сьогодні Україна має найвищий рівень дипломатичних відносин з партнерами у Північній Америці, Європі, Азії. росія і близько не має чогось подібного. 253 мільярди іноземного капіталу було виведено з росії від початку вторгнення в Україну. москва втратила можливості створювати альянси, тому змушена звертатися до таких країн, як Куба, Іран та Північна Корея. Навіть останній російськоафриканський саміт у санктпетербурзі не став тим великим дипломатичним успіхом, на який сподівався кремль. Тому попри певні прояви втоми, міцні міжурядові відносини залишаються важливою основою позиції України.
— А як щодо втоми соціальної? Європа прихистила понад 4 мільйони українців. Попри запевняння керівництва ЄС, що блок готовий і надалі підтримувати біженців з України, в деяких країнахчленах починає наростати роздратування від українців і теми війни.
— Тут ситуація дещо складніша. Багато в чому вона залежатиме від результатів виборів, які мають найближчим часом пройти у США, Польщі, Словаччині, ЄС. Проте один із найсильніших інструментів, які здатні впливати на соціальну втому, на мою думку, — це робота команди зі стратегічної комунікації Президента Зеленського. Вони, наприклад, створюють вражаючі відео та промови, які індивідуально спрямовують чи то на аудиторію в Канаді, чи на Великобританію або інші країни. І українці мають знати, що у їхньої влади сильна команда зі стратегічної комунікації — як на мене, найкраща. Проте їм треба змінити тактику, коли йдеться про запити про допомогу Заходу.
Цілком зрозуміло, що українська влада якомога швидше хоче отримати все необхідне. Адже це не ми на Заході хоронимо людей, це не ми переживаємо, що мирні громадяни можуть потрапити під удари дронів. І, гадаю, рівень того, що Україна може отримати від Заходу, ще доволі високий. Пригадайте: все починалося з набоїв та «Джавелінів», і дійшло до артилерійських систем HIMARS, ось незабаром України отримає винищувачі F16. І я впевнений, що ви отримаєте і ATACMS (далекобійні ракетні системи американського виробництва. — Авт.).КАле у спілкуванні із західними партнерами, коли йдеться про запити на такі речі, українській стороні варто навчитися розуміти, коли треба зробити крок назад, коли бути більш наполегливим. Якщо вони й далі постійно проситимуть, це перестане спрацьовувати.
— Ви згадали про корпоративну втому — тобто йдеться про втому західного бізнесу від України? Вона існує?
— Тут спостерігаються дуже цікаві тенденції. Минулого тижня спікер МЗС росії марія захарова заявила, що завод з виробництва зброї, який збирається збудувати в Україні німецьке збройне підприємство Rheinmetall, стане «законною ціллю» для російських ракет. Проте у Rheinmetall відповіли, що не бояться цих погроз, і пообіцяли захистити завод системами протиповітряної оборони власного виробництва. Тобто приватна компанія, навіть не питаючи дозволу уряду своєї країни, збирається захищати власні інвестиції в Україні. Це дуже промовистий знак, який свідчить про те, що корпоративної втоми не існує.
Частково це пояснюється вигодою, яку вони можуть отримати, ведучи справи з Brave 1 (український військовий кластерКдля розвитку технологій в оборонній галузі. — Авт.) і Укроборонпромом. А також тим, що вони хочуть показати свою креативність, здатність переорієнтовувати технології, надаючи щойно розроблені додатки. Компанії Google та Microsoft й далі надають безкоштовно свої продукти українським відомствам. Вони хочуть співпрацювати з Україною, бо вона має унікальні дані з поля бою. Тож чи йдеться про важку індустрію, чи про новітні технології, чи про енергетичні проєкти, — ознак втоми західних компаній від співпраці з Україною немає.
— Новини про війну в Україні поступово зникають з перших шпальт західних ЗМІ. Це також вияв втоми?
— Це четвертий рівень втоми, тут ідеться про цикл новин. Його функціонування зумовлене об’єктивними обставинами: великою кількістю подій, які відбуваються паралельно у світі, і тим, що новини мають дуже короткий термін придатності. Пригадайте новину про бунт пригожина. Це трапилося в суботу, але до ранку понеділка це вже не була новина номер один. Утримувати увагу на певній проблемі в масмедіа дуже важко. Адже тут і небувала спека у Європі, і повінь у США, і зростання цін, і підвищення інфляції. За цих умов Україна не може сподіватися, що вона завжди домінуватиме в новинах. І, на мою думку, українці мають це враховувати у своїй комунікаційній стратегії.
— Що може зробити українська влада для того, щоб не дати цій втомі збільшуватися і перерости у байдужість?
— Цих процесів не варто боятися. Інколи деякі речі варто відпустити і дозволити їм розвиватися своїм курсом. Але якщо українська влада хоче підтримувати суспільний інтерес на рівні пересічних громадян, їм необхідно створити відповідне медійне оточення, яке дасть змогу просувати свою політику. Від початку російського вторгнення Зеленський щодня виступає з відеозверненнями. Це справді неймовірно. Пригадую, коли він торік виступав на Форумі GLOBSEC2022 у Братиславі, то кожен його меседж був персоналізований, він змусив думати аудиторію, що звертається до кожного. Гадаю, команда Зеленського має створювати більше такого медіапродукту, який породжує цю особливу атмосферу, зв’язок. Постачання боєприпасів, танків, HIMARS — важливо, але люди хочуть відчути зв’язок одне з одним. Тому, гадаю, що менше буде мілітаризованих меседжів і більше згадок про спільні інтереси, співіснування, роботи на користь одне одного, то краще це допоможе встановити зв’язок між людьми.
— Тобто, на вашу думку, попри те, що втома від України почала виявлятися на Заході, прямої загрози підтримці України вона не становить?
— Як я сказав, усі ці прояви втоми мають природне пояснення, вони з’явилися після доволі тривалого часу — 17 місяців великої війни. Попри певні непорозуміння у Вільнюсі, які можна пояснити нормальною людською реакцією на те, що події розвиваються не так, як мали б, українська влада зберігає чудові персональні відносини з усіма політичними партнерами. І це величезний плюс на додаток до вдалої стратегічної комунікації команди Зеленського. Тому ці прояви втоми Заходу від України не викликають у мене особливої стурбованості.
ДОСЬЄ «УК»
Роджер ГІЛТОН. Фахівець у сфері міжнародних відносин та оборони. З лютого 2019 року працює в GLOBSEC у Братиславі на посаді наукового співробітника з питань оборони. Також відповідає за зв’язки з іноземними ЗМІ й координує різноманітні комунікаційні проєкти. Закінчив Віденську дипломатичну академію, має ступінь магістра з поглиблених міжнародних досліджень та сертифікат із зовнішньої політики Московського державного інституту міжнародних відносин. У травні 2022 року відвідав Київ у складі парламентської делегації GLOBSEC.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»
Фото надав автор