Від початку окупації й до сьогодні Російська Федерація на Кримському півострові встановлює власні правила гри, нехтуючи законами та правилами цивілізованого світу. За досить короткий проміжок часу держава-окупант незаконно привласнила майно, що перебувало в державній власності України, здійснює експропріацію, відбирає майно без будь-якого відшкодування у приватних фізичних та юридичних осіб, знищує приватну власність.
Державне майно України стало власністю «Республіки Крим»
«Виходячи з аналізу актів окупаційних адміністрацій та рішень окупаційних судів Російської Федерації, ухвалених протягом 2014-2020 років, можна констатувати, що порушення права державної та приватної власності в Криму з боку держави-окупанта здійснювалося кількома шляхами: націоналізації, яка полягала в ухваленні окупаційними органами актів, згідно з якими державне або приватне майно автоматично переходило у власність так званої Республіки Крим або міста Севастополь як суб’єктів Російської Федерації; вилучення/знищення майна за рішеннями окупаційних судів; примусовий викуп/продаж майна на підставі розпоряджень окупаційної влади; вилучення/знищення майна без будь-яких рішень окупаційних судів чи органів влади», — таких висновків дійшли експерти Регіонального центру прав людини після моніторингу порушення права власності на окупованій території.
Націоналізація приватної та державної власності на півострові розпочалася з рішень, ухвалених окупаційною владою АР Крим та міста Севастополя.
17 березня 2014 року набула чинності постанова так званої державної ради Республіки Крим «Про незалежність», де зазначено, що вся власність, яка перебуває в державному, профспілковому або громадському віданні України, переходить у державну власність так званої Республіки Крим або у володіння відповідних організацій, які діють на Кримському півострові.
30 квітня 2014-го з’явилася чергова постанова так званої державної ради Республіки Крим «Про питання управління власністю Республіки Крим», у якій ідеться, що до 01.01.2015 року все державне майно, яке належало Україні, і безгоспне, розташоване на території АР Крим, вважається власністю так званої Республіки Крим. А 3 вересня було встановлено перелік майна, до якого увійшло 111 об’єктів, що підлягали націоналізації.
«Загалом з березня до вересня 2014 року так звана державна рада Республіки Крим ухвалила 15 постанов, на підставі яких експропрійовано майно органів виконавчої влади України, багатьох стратегічних державних підприємств, зокрема ДП «Адміністрація морських портів України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України». Внаслідок ухвалення ще 28 постанов так званим кримським парламентом протягом першого року окупації було незаконно відібрано приватну власність найбільших підприємств та фінансових установ, що діяли на території півострова, зокрема Кримської філії ПАТ «Укртелеком», ПрАТ «Київстар», ПАТ «Керчгаз» тощо», — констатує експерт Регіонального центру прав людини Віталій Набухотний.
Окупаційні суди — на боці беззаконня
Судова система півострова відіграє ганебну роль у незаконному відбиранні та знищенні майна. Відповідно до підсумків моніторингу судових процесів стосовно порушення права на власність, який здійснили аналітики Регіонального центру прав людини за період 2014—2020 років, окупаційна влада вилучила земельні ділянки щонайменше в 3704 осіб. При цьому земельні ділянки 3532 громадян вилучено за підсумками розгляду справ окупаційними судами міста Севастополя. За рішеннями судів у Криму було зруйновано 250 об’єктів, з них 58 — у Севастополі.
Через окупаційні суди в такий спосіб було вилучено нерухоме майно у 247 жителів Кримського півострова.
«Основний аргумент представників окупаційної влади під час вилучення земельних ділянок через окупаційні суди — так звана незаконність отримання у власність землі особами, які підпадають під процедуру такого вилучення (право власності такі особи набували як мінімум за кілька років до початку окупації відповідно до чинного на той час законодавства України). Іншими словами, окупаційна влада переглядає рішення про відведення земельних ділянок, ухвалені органами державної влади та місцевого самоврядування України, які приймали задовго до початку окупації», — пояснює Віталій Набухотний.
Він зазначає: окупаційна влада посилається на те, що в архівних установах м. Севастополя немає документів, що підтверджують законність права власності на вилучені земельні ділянки. Це дуже дивний аргумент, адже архівні установи захопила Російська Федерація й вони перебувають у підпорядкуванні окупаційних органів влади.
Примус до викупу
Примусовий викуп майна — ще один з поширених методів незаконного привласнення, який практикують на півострові. Окупаційна влада Криму 8 серпня 2014 року ухвалила так званий закон «Республіки Крим» №47-ЗРК «Про особливості викупу майна в Республіці Крим»», який визначає фактичні механізми примусового викупу об’єктів приватної власності фізичних та юридичних осіб, розташованих на території півострова, які мають стратегічне значення. Як зазначають експерти Регіонального центру прав людини, виходячи з цього документа, не зрозуміло, які критерії обчислення «рівноцінного відшкодування вартості майна».
20 березня 2020 року указом президента РФ №201 було заборонено іноземним громадянам та особам без громадянства мати у власності землю фактично на всій території Кримського півострова, оскільки більшість районів АР Крим та міста Севастополя зарахували до прикордонних земель, які можуть перебувати у власності лише громадян РФ. Під чинність указу потрапило 11 районів АР Крим, а саме: Бахчисарайський, Джанкойський, Кіровський, Красноперекопський, Ленінський, Нижньогірський, Роздольненський, Сакський, Сімферопольський, Совєтський та Чорноморський. Іноземці також не можуть володіти земельними ділянками в таких міських округах: Алушта, Армянськ, Євпаторія, Керч, Саки, Судак, Феодосія і Ялта, восьми з чотирьох районів у м. Севастополь.
«Проблема полягає в тому, що зарахування кримських земель до прикордонних має наслідком обов’язок для іноземців відчужити земельну ділянку. Тож громадяни України, які не отримали паспортного документа окупаційної влади РФ, протягом 2020—2021 року будуть змушені продати земельні ділянки в районах, визначених указом президента РФ №201. Інакше окупаційна влада примусово продасть їх або передаватиме у державну власність», — роз’яснює юрист Максим Тимочко.
Ці методи експропріації майна, які застосовує держава-окупант на Кримському півострові, за висновками експертів Регіонального центру прав людини, — грубе порушення положень міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції (IV) 1949 року про захист цивільного населення під час війни. Ця конвенція забороняє будь-яке знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій.
Звичаєва норма 51 міжнародного гуманітарного права забороняє довільне знищення та/або вилучення майна в межах міжнародного збройного конфлікту, зокрема на окупованих територіях, а відповідно до статей 8(2)(а)(iv) та 8(2)(b)(xiii) Римського статуту Міжнародного кримінального суду, знищення та привласнення майна в межах міжнародного збройного конфлікту — різновиди воєнних злочинів.
Законодавче регулювання та необхідність
На сьогодні ставлення України до незаконних дій Російської Федерації на Кримському півострові окреслено в Законі «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», в якому в частині 2 статті 9 зазначено, що будь-які органи, їхні посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їхня діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Стаття 11 закону гарантує право власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території Криму, на якій право власності охороняється згідно із законодавством України. Тож Україна не визнає дій держави-окупанта, спрямованих на зміну правового статусу об’єктів права власності у Криму.
У зв’язку з цим експерти Регіонального центру прав людини та УГСПЛ дійшли висновку, що для реалізації закріплених у статті 11 закону про окуповані території гарантій та захисту прав громадян України, які стали жертвами порушень права власності на окупованих територіях АР Крим та м. Севастополя, доцільними для уряду України в майбутньому були б такі кроки:
♦ формування на державному рівні реєстрів жертв експропрійованого майна на території окупованих АР Крим та м. Севастополя;
♦висунення претензії до РФ (зокрема у формі подання окремої міждержавної скарги України проти РФ до ЄСПЛ) стосовно порушення права власності громадян України в Криму з вимогами матеріальної компенсації та реституції майна;
♦документування прокуратурою АР Крим фактів порушення права власності громадян України для їх використання в межах кримінальних проваджень на національному рівні та передачі матеріалів до МКС у разі відкриття офіційного розслідування судом, а також підтримка на державному рівні діяльності правозахисних організацій, які здійснюють таке документування.
♦розроблення практичних механізмів компенсації жертвам порушення права власності в АР Крим та м. Севастополя з моменту деокупації цих територій та їх повернення під контроль України (через ухвалення окремого закону та відповідних підзаконних актів для його імплементації).
ПРЯМА МОВА
Максим ТИМОЧКО,
юрист:
— Попри закріплення Україною декларативної норми у законі стосовно захисту права власності, механізмів імплементації цього положення й досі немає. Часто Україна створює кримчанам перешкоди у розпорядженні й користуванні належним їм майном, що має походження з окупованої території. Ідеться про заблоковані банківські вклади в АТ КБ «ПриватБанк» за договорами, які укладали на території Криму до окупації, тривалі обмеження в доступі до банківських послуг, в отриманні соціального забезпечення або перевезення особистих речей з території Криму.
Олександра НЕЗВАННА
для «Урядового кур’єра»