Якось на вулиці зустрів 80-річну сусідку. «Ось із ринку йду, — сказала, зупинившись біля хвіртки. — Справжнього домашнього молочка захотілося. Хоч і дорого, як на мою пенсію, але вирішила себе побалувати. Років із 10—15 тому на нашому кутку (в селі Багрин Васильківського району Київської області. — Авт.) майже в кожному дворі була корова. Тепер лише Валя тримає. Це неправильно. Ви молоді, повинні не лінуватися й доглядати корів. Є ж де пасти, сіно заготовляти».
Старенька виговорилася, взяла в руки пакет і пішла. А я замислився: справді, більшість селян нині не хоче тримати худобу. Особливо велику рогату. Тому її поголів’я рік у рік і навіть щомісяця зменшується. За даними Держстату, на 1 жовтня 2014 року в Україні налічувалося 4,8 мільйона голів великої рогатої худоби, зокрема 2,4 мільйона корів.
Але в Асоціації виробників молока України вважають, що остання цифра не така й мала. Бо успішність молочної галузі в світі визначають не за поголів’ям, а за продуктивністю. У США, наприклад, упродовж багатьох років спостерігається тенденція до зменшення кількості корів у фермерських господарствах, але загальне виробництво молока зростає.
Бо кожна тварина в середньому дає по 8,5 тисячі кілограмів молока на рік, а від корови Ever-Green-View My 1326 зі штату Вісконсин отримали навіть 32 804 кілограми молока жирністю 3,86% із вмістом білка 3,12%. Це світовий рекорд.
На рекорди йдуть також тваринники ще 15 країн, де в середньому за рік від корови надоюють по 6000 кг молока і більше. Це Ізраїль, Республіка Корея, Швеція, Канада, Данія, Нідерланди, Фінляндія, Японія, Велика Британія, Угорщина, Німеччина, Франція. Навіть у Саудівській Аравії та Кувейті «роблять» на пісках не лише нафту, а й молоко. У цих країнах надоюють за рік від корови відповідно по 8419 та 6000 кілограмів молока. Україна до цього списку, на жаль, не входить, хоч природа нам дала все, щоб бути серед молочних лідерів.
Крига скресає
Не посипатимемо попелом голову, бо в Асоціації виробників молока України запевняють, що ситуація в молочній галузі поступово починає поліпшуватися: на вітчизняні переробні підприємства за три квартали цього року надійшло 3643,8 тисячі тонн молока, що на 4% більше, ніж 2013-го. І це попри важкі економічні умови та війну, що триває на сході країни.
Фахівці асоціації наголошують, що збільшуються закупівлі майже в усіх постачальників молока: сільськогосподарські підприємства, наприклад, за три квартали продали 1,85 мільйона тонн молока (+4,8% до минулого року), від господарств населення надійшло 1,4 мільйона тонн (+0,8%), від інших господарських структур — 348,9 тисячі тонн (на 12,1% більше, ніж торік). Прийнято також на давальницьких засадах 5,2 тисячі тонн (+20,2%), і 18 тисяч тонн (+22,3%) виробили самі переробні підприємства. У структурі надходжень від сільськогосподарських підприємств молоко І гатунку становить 52,1% загального об’єму, вищого — 33,2%, екстра — 8,9%, ІІ гатунку — 5,6%. А ось у сировині, закупленій у господарствах населення, переважає молоко ІІ та І гатунку — відповідно 83,1% та 12,1%.
— Цю ситуацію потрібно змінювати, — каже голова ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський. — Вітчизняні молокозаводи повинні працювати на сировині екстра-класу. Торік його частка у загальному обсязі становила лише 5% (або 227 тисяч тонн). Цього року плануємо довести до 6—7% (300 тисяч тонн), а впродовж найближчих 3—4 — до 1 мільйона тонн. Щоб досягти цього, потрібно, на мою думку, вирішити два питання: дати тваринникам стабільне податкове законодавство і зробити все, аби українські виробники брали кредити не під 30%, а хоч би 6—7%. Тоді запрацює по-новому не лише галузь (а це сотні тисяч робочих місць), а й село загалом.
Не було б щастя...
До речі, Україна саме нині, у важкий для себе час, має чудовий шанс вийти з тваринницькою продукцією не лише на європейський, а й на світовий ринок. До цього нас підштовхнула... Росія, яка закрила кордони для нашої продукції, зокрема молочної. У такій ситуації свого часу перебувала Грузія. Але ця кавказька країна не зламалася. Навпаки, Тбілісі почав більше уваги приділяти якості своїх товарів, і нині грузинське вино наприклад, експортують у понад 50 країн.
Українці теж не повинні скиглити і підраховувати збитки від непроданих Москві товарів, а зробити так само, як Грузія. Тоді росіяни, переконані в аграрному міністерстві, самі прийдуть до нас і проситимуть, щоб ми їм продавали, наприклад сири. Бо, як стверджують фахівці, у нас із північними сусідами однакові смаки, які сформувалися ще з радянських часів. Тоді лише Україна виробляла групу сирів — голландський, російський, — які найбільше відповідали смаковим потребам росіян. У Європі такі сири ніхто й не виробляє. Тому від безглуздої «сирної війни» більше страждає населення Росії, ніж України. Але то вже нехай сусіди самі думають. Ми ж почали перебудовувати свою молочну галузь на марші, як кажуть. І в цьому досягли певних успіхів.
— Нині за квотами Україна експортує до Європи 8 тисяч тонн продукції з незбираного молока на рік, по півтори тисячі тонн масла та сухого молока. За ціною, вищою, ніж в Україні, — долучається до розмови заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції Владислава Рутицька. — Хотілося б, звичайно, більше (торік ми виробили понад 1 мільйон 600 тисяч тонн молочної продукції, з яких 1 мільйон 162 тисячі тонн — з незбираного молока, 80 тисяч тонн масла і 68 тисяч тонн сухого знежиреного молока), але співпраця з Європою — це вже певне досягнення. До речі, що стосується квотності, то це поняття для деяких підприємств галузі дискусійне. Ми, наприклад, не виробляємо сирів, які можна продавати в Європі. Тому вітчизняним сирознавцям є чого прагнути й рости.
До речі, цього року деякі українські виробники молока вже пройшли європейську перевірку на відповідність стандартам ЄС щодо безпеки продукції: закордонні фахівці прискіпливо перевіряли, як утримують тварин, як їх доять, зберігають і транспортують молоко. За даними департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України, добру оцінку отримали понад 170 підприємств, які у 60 країн не лише Європи відправили свою молочну продукцію, яка відповідає стандартам системи управління якістю харчування НАССР. На це хочеться сказати знайомим: «Так тримати!»
КОМПЕТЕНТНО
Андрій ЯРМАК,
економіст департаменту технічної співпраці Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО):
— Молочна галузь — один із найбільших постачальників валюти в Україну. Тому питання подальших перспектив виробництва та переробки молока важливе як ніколи. Добре, що за останні п’ять років виробництво молока екстра-класу, визнане Європейським союзом, зросло в Україні в 54 рази. Але воно повинно йти не лише на виробництво дитячого харчування, а й на внутрішній ринок. Наші співвітчизники ладні платити дорожче за молочну продукцію преміум-класу. Тож потрібно нарощувати її обсяги. У цьому переконані фахівці ФАО та ЄБРР.
Михайло СОКОЛОВ,
заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:
— У Європі жорстко карають оператора молочного ринку, який виробив або намагався реалізувати низькоякісний товар. І міру покарання для нього визначає не чиновник, а суд, який має для цього достатню кількість нормативних актів та прописаних процедур.
Ми повинні зробити подібне. Тоді нашому виробникові буде працювати зручно, комфортно. У цьому плані повинно бути змінено наше законодавство, яке, на жаль, і досі плутає, що таке прибуток і дохід.
ОФІЦІЙНО
Андрій ДИКУН,
заступник міністра аграрної політики та продовольства України:
— Щоб молочне скотарство України було конкурентоспроможним, нам потрібно розв’язати три завдання: «підігнати» під виробничу базу законодавство країни (наприклад щодо сертифікації та безпечності українських продуктів), продовжувати пошук нових ринків (новостворена при міністерстві експортна рада налагодила плідну співпрацю з Казахстаном, Грузією, добилася підписання міжурядової угоди з Китаєм) і подбати про об’єднання в кооперативи одноосібників. Бо з 1 січня 2015 року згідно з вимогами СОТ реалізовувати необроблене молоко, сир домашнього виробництва, а також м’ясо тварин подвірного забою буде заборонено. У селі повинні запрацювати пункти закупівлі молока та забійно-санітарні пункти тварин, що їх утримують у домогосподарствах. Лише вони можуть гарантувати якість продукції.